Рішення

від 11.08.2009 по справі 9/161-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/161-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" серпня 2009 р.                                                                          Справа № 9/161-09          

За позовом  Приватного підприємства «Бліц –Трейд»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиставиця»

Про               стягнення 4 375 431, 18 грн.

                                                                                          Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача      предст. Наумець Я.С. (дов. № б/н від 18.06.2009 р.)

Від відповідача  предст. Могильний Д.Л. (дов. № б/н від 11.01.2009 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Приватного підприємства «Бліц-Трейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиставиця»про стягнення основної суми боргу у розмірі 3 836 070, 99 грн., пені у розмірі 424 278, 06 грн., штрафу у розмірі 115 082, 13 грн. та судових витрат.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, існування боргу перед позивачем підтвердив, щодо не виконання взятих на себе зобов'язань за договором пояснював тимчасовими матеріальними труднощами.

          Заслухавши представників сторін та дослідивши докази, які містяться в матеріалах  справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 р. між Приватним підприємством «Бліц-Трейд»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Блиставиця»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 03/01/08.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується протягом строком дії даного договору, за замовленнями покупця, продавати бензовозними партіями нафтопродукти марок: бензин А-76/80, бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне, а покупець приймати та у відповідності з умовами даного договору їх оплачувати.

У відповідності до  п.п. 1.4, 1.5 договору передача покупцю (представнику покупця) нафтопродуктів здійснюється на підставі довіреності (форма № М-2). Прийняття кожної окремої партії нафтопродуктів за кількістю підтверджується оформленням представниками сторін видаткової накладної. Нафтопродукти вважаються переданими продавцем та прийнятими покупцем з моменту підписання видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку нафтопродуктів відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 0021/255 від 31.01.2008 р. на суму 3 328, 00 грн., № 0013/597 від 23.01.2008 р. на суму 7  800, 00 грн., № 0001/597 від 03.01.2008 р. на  суму 2 060, 00 грн., № 0002/597 від 04.01.200 р. на суму 5 665, 00 грн., № РНК-000001 від 02.01.2008 р. на  суму 7 541, 96 грн., № 000531.1  від 28.02.2008 р. на  суму  25 571, 00 грн., № 0027/597 від 05.02.2008 р. на суму 5 200, 00 грн., № 0039/597 від 26.02.2008 р. на  суму 7 800, 00 грн., № 0052/255 від 31.03.2008 р. на суму 7 198, 00 грн., № 0083/597 від 31.03.2008 р. на суму 11 300, 00 грн., № 0064/597 від 18.03.2008 р. на суму 11 900, 00 грн., № 0063/597 від 18.03.2008 р., № 0052/597 від 07.03.2008 р. на суму 92 600, 00 грн., № 0099/255 від 30.04.2008 р. на суму 16 807, 05 грн. та іншими, які долучені до матеріалів справи.

Факт передачі позивачем товару та прийняття його відповідачем підтверджується також довіреностями осіб, які отримували зазначений товар, а саме: довіреність серія НБГ № 632297 від 31.01.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632303 від 01.02.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632304 від 01.02.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632310 від 01.03.2008 р. на ім'я Тонкаль М.В., довіреність серія НБГ № 632311 від 01.03.2008 р. на ім'я Тонкаль М.В., довіреність серія НБГ № 632318 від 01.04.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632330 від 31.05.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632339 від 02.06.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632350 від 01.07.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632365 від 01.08.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632375 від 01.09.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБГ № 632389 від 01.10.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБІ № 088258 від 03.11.2008 р. на ім'я Піньковського В.А., довіреність серія НБІ № 088270 від 01.12.2008 р. на ім'я Піньковського В.А. (завірені копії, залучені до матеріалів справи).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 р., а в частині здійснення розрахунків -  до повного виконання покупцем своїх зобов'язань (п. 7.2 договору).

Судом встановлено, що згідно даного договору позивачем поставлено товару відповідачу з 03.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 2 518 172, 87 грн.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що підставою для оплати є рахунок-фактура. Оплата кожної прийнятої партії нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, протягом 15 календарних днів від дня прийняття покупцем партії нафтопродуктів, зафіксованого у видатковій накладній. Днем оплати вважається день зарахування суми вартості переданої партії нафтопродуктів на поточний рахунок продавця.

За ствердженням позивача, він своєчасно виставляв рахунки-фактури за отриманий товар відповідачу, в яких був встановлений строк оплати, що підтверджується залученими до матеріалів справи рахунками-фактурами.

Враховуючи умови договору (п. 3.4 договору), відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлені нафтопродукти з дня останньої поставки за договором –16.01.2009 р.

Але відповідач за поставлений товар належним чином та своєчасно не розрахувався.

Разом з тим, після закінчення дії договору, а саме в період з 28.01.2009 р. по 31.05.2009 р. між сторонами продовжували існувати відносини щодо поставки нафтопродуктів.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п. 3 ст. 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Так, в період з січня 2009 р. по 31.05.2009 р. позивач поставляв, а відповідач приймав нафтопродукти за видатковими накладними, а саме: згідно видаткової накладної № 0022/255 від 28.01.2009 р. на суму 42 501, 00 грн., № 0029/255 від 31.01.2009 р. на суму 7 663, 50 грн., № 0043/255 від 19.02.2009 р. на суму 41 369, 60 грн., № 0060/255 від 28.02.2009 р. на суму 10 324, 00 грн., № 0096/255 від 31.03.2009 р. на суму 4 452, 00 грн., № 0041/597 від 31.03.2009 р. на суму 14 972, 50 грн., № 11 від 02.04.2009 р. на суму 45 299, 80 грн., № 12 від 03.04.2009 р. на суму 21 515, 75 грн., № 0114/255 від 30.04.2009 р. на суму 3 588, 00 грн., № 0115/255 від 16.04.2009 р. на суму 45 151, 60 грн., № 0074/597 від 29.05.2009 р. на суму 8 985, 00 грн., № 0143/255 від 31.05.2009 р. на суму 1 850, 00 грн.

Факт передачі позивачем товару та прийняття його відповідачем підтверджується також довіреностями осіб, які отримували зазначений товар, а саме: довіреність № 1 від 02.01.2009 р. на ім'я Піньковського В.А., № 2 від 02.02.2009 р. на ім'я Піньковського В.А., № 3 від 02.03.2009 р. на ім'я Піньковського В.А., № 4 від 01.04.2009 р. на ім'я Ткачова О.О., № 5 від 01.05.2009 р. на ім'я Ткачова О.О.

Таким чином, позивачем фактично поставлено товару відповідачу з 28.01.2009 р. по 31.05.2009 р. на загальну суму 247 672, 75 грн.

Факт отримання товару за видатковими накладними на суму 247 672, 75 грн., після закінчення дії договору, відповідачем не заперечується.

Зазначене підтверджує про продовження фактичних відносин між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ствердженням позивача, він своєчасно виставляв рахунки-фактури за отриманий товар відповідачу, в яких був встановлений строк оплати, що підтверджується залученими до матеріалів справи рахунками-фактурами.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлена лист-вимога щодо оплати суми боргу у семиденний строк.

Факт отримання листа-вимоги відповідачем не заперечується.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що будь-яка сторона може ініціювати звірку взаєморозрахунків, шляхом надання відповідного акту іншій стороні. Сторона, яка отримала акт звірки взаєморозрахунків, повинна протягом 10 календарних днів завірити наданий акт, а у випадку розбіжностей, надати іншій стороні свій акт з відповідними поясненнями по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони двічі проводили звірку взаєморозрахунків (акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. на суму 678 326, 87 грн.; акт звірки взаєморозрахунків за 9 місяців 2008 р. на суму 2 916 657, 30 грн.). Акти звірки взаєморозрахунків підписані директорами товариств та скріплені мокрими печатками товариств (засвідчені копії залучені до матеріалів справи).

За ствердженням сторін, акт щодо розбіжностей між сторонами складений не був.

Враховуючи той факт, що Відповідач не оплатив жодної партії прийнятого товару, після звірки розрахунків між сторонами, Позивач направив в адресу Відповідача Претензію № 1 від 04.05.2008р. вих. 1/1 на суму 678 326, 87 грн.

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист № 63 від 15.05.2008р., яким фактично визнав суму пред'явленої претензії та гарантував розрахунок у повному обсязі.

Також позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 2 від 02.10.2008р. за вих. № 23/1, в якій він вимагав в строк до 16.01.2009 р. повернути суму боргу за отримані нафтопродукти у розмірі 2 916 657, 30 грн.

Відповідачем претензія № 2 була розглянута та на адресу позивача був направлений гарантійний лист № 87 від 18.10.2008р., яким фактично визнано суму пред'явленої претензії та гарантовано розрахунок у повному обсязі до 31.12.2008р., але, за ствердженням позивача, відповідачем розрахунок здійснений не був.

За ствердженням позивача, між ним та відповідачем було проведена третя звірка взаєморозрахунків станом на 31.12.2008 р., яка підтвердила існування боргу на суму 3 440 181, 70 грн.

Оскільки зазначений акт взаєморозрахунків до матеріалів справи не доданий та не наданий для огляду в судовому засіданні, то акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008 р. в якості доказу до  уваги судом не приймається.

Таким чином, враховуючи видаткові накладні, долучені до матеріалів справи, судом встановлена, що загальна сума боргу за поставлену продукцію за період з 03.01.2008 р. по 31.05.2009 р. становить 2 765 845, 62 грн.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази повного або часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 765 845, 62 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 2 765 845, 62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1 070 225, 34 грн., то судом зазначені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

В період з 02.01.2008 р. по 27.05.2009 р. позивачем поставлено товар відповідачу згідно видаткових накладних (№ РНК-000098 від 01.02.2009 р. на суму 28 795, 11 грн., № РНК-000129 від 30.04.2009 р. на суму 20 983, 90 грн., № РНК-000130 від 30.04.2009 р. на суму 44 237, 60 грн., № РНК-000182 від 27.05.2009 р. на суму 69 857, 40 грн., № 0253/597 від 130 746, 00 грн., № 000531.1 від 28.02.2008 р. на суму 25 571, 00 грн., № РНК-000001 від 02.01.2008  р. на суму 7  541, 96 грн., № РНК-000530 від 31.01.2008 р. на суму 1 960, 00 грн., № РНК-000531 від 29.02.2008 р. на суму 2 020, 00 грн., № РНК-000477 від 29.02.2008 р. на суму 5 148, 00 грн. та інші, які долучені до матеріалів справи) на загальну суму 1 070 225, 34 грн.

Як вбачається з наданих суду видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи), позивачем було поставлено товар відповідачу на зберігання або на умовах передоплати (зазначено в розділі «умови продажу») та згідно договору № ДГ-0000003 від 26.02.2003 р. (зазначено у розділі «замовлення»), який не є предметом спору, оскільки на розгляд суду передані вимоги щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 03/01/08 від 03.01.2008 р. та несплати поставленого товару за видатковими накладними  в період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу 1 070 225, 34 грн. за видатковими накладними згідно договору № ДГ-0000003 від 26.02.2003 р. судом відмовлено.         

Статтею 5.2 договору встановлено, що в разі прострочення порядку оплати прийнятих нафтопродуктів, визначеного у п. 3.3 даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3% від суми боргу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати нафтопродуктів.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи умови договору та порушення зобов'язань за договором відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача 115 082, 13 грн. штрафу та 424 278, 06 грн. пені.

Оскільки, як встановлено судом, між сторонами було укладено договір на постачання нафтопродуктів, строк дії якого встановлений до 31.12.2008 р. та сторонами продовжений не був, то нарахування пені може бути застосовано лише до суми боргу, яка виникла за невиконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Оскільки позивачем нарахована пеня з 01.01.2008 р. по 27.07.2009 р. на суму 424 278, 06 грн., тобто за 18 місяців 26 днів, то зазначений строк перевищує граничний термін нарахування пені за невиконання зобов'язання з винної сторони, встановлений законодавством України, а за таких обставин підлягає стягненню пеня у розмірі 305 483, 27 грн. (за уточненим розрахунком суду).

Вимоги  позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 115 082, 13 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до стаття 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 115 082, 13 грн. штрафу свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 509 ЦК України та ст. 8 Конституції України.

Отже, враховуючи конституційний принцип, суд з підстав наведених норм не може застосувати подвійну відповідальність до відповідача за одне й те саме правопорушення шляхом стягнення пені і штрафу одночасно, нараховує його не одноразово, а за кожен місяць прострочення платежу, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 115 082, 13 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на законі.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 509, 525, 526, 549, 610, 611 ЦК України, ст. 179, 210, 216, 230, 232 ГК України, ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиставиця»(юрид.адреса: 08300, м. Бориспіль, вул. Глібова, 1-А; факт. адреса: 03061, м. Київ, вул. Новопольова, 97-б; код ЄДРПОУ 22891382; р/р 26000200002495 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь Приватного підприємства «Бліц-Трейд»(юрид.адреса: 08300, м. Бориспіль, під'їзній шлях до ДП МА «Бориспіль»; факт.адреса: 03061, м. Київ, вул. Новопольова, 97-б; код ЄДРПОУ 31323164; п/р 26003687136433 в Київській філії КДР «Райффазенбанк «Аваль»в м. Бориспіль, МФО 322904) 2 765 845 (два мільйона сімсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 62 коп. основного боргу, 305 483 (триста п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 27 коп. пені, 16 456 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 26 коп. державного мита, 203 (двісті три) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                   Л.В.Сокуренко

Рішення підписане 25.08.2009 р.

           Суддя