Рішення

від 17.09.2009 по справі 8/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/375

17.09.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні технології.

                              Сервіс і рішення»    

до              Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна Інвестиційно-

                              Будівельна Компанія «Квартал-Буд»

про                           стягнення 2 963 885,40 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача       керівник -  Богданов О.В.

Від відповідача   представник -  Приходько А.С.(дов. № 40/09 від 25.08.09)             

Рішення приймається 17.09.2009р., у зв'язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 963 885,40 грн. штрафу за договором № 5-6/22/07 про пайову участь у будівництві від 22.07.2008р., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань та умов укладеного договору .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/375 та призначено судове засідання на 27.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 27.08.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.   

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву та проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна інвестиційно-будівельна компанія «Квартал-Буд»- «товариство»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвформаційні технології. Сервіс і рішення»- «пайовик»був укладений договір № 5-6/22/07 про пайову участь у будівництві (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, «пайовик» передав, а «товариство» прийняло пай для його подальшого залучення у будівництво блоку побутового обслуговування з метою отримання «пайовиком» об'єкту інвестування у власність.

В розділі договору «Тлумачення термінів»сторони визначили наступні терміни:

Об'єкт інвестування –офісне приміщення визначеної площі у торгівельно-побутовому комплексі (надалі іменується «блок побутового обслуговування») на земельній ділянці 21, 22 у 9 мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва, який «пайовик»отримує у власність після введення вказаного блоку побутового обслуговування в експлуатацію та підписання акту прийому-передачі об'єкту інвестування.

Блок побутового обслуговування –шестиповерховий торгівельно-побутовий комплекс на земельній ділянці 21, 22 у 9 мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Пай - майно (грошові кошти, власні або залучені в тому числі кредитні, цінні папери, векселя, будівельні матеріали, товари тощо), що передається «пайовиком»«товариству»з метою отримання об'єкту інвестування у власність на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 1.3 договору плановий строк передачі об'єкту інвестування «пайовику»відповідає строку завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію, а саме IV квартал 2009 року.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що плановий строк завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію IV квартал 2009 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору договірна вартість об'єкту інвестування, яка обчислюється з розрахунку 10 605 грн. за 1 м2, що еквівалентно 2 100 доларів США на момент укладення договору, становить 14 819 427,00 грн. До договірної вартості включена сума податку на додану вартість (ПДВ 20%).

Пунктом 2.2 договору визначено, що погодження сторін щодо оплати «пайовиком»договірної вартості об'єкту інвестування (п.2.1 договору) шляхом передачі «товариству»паю у вигляді відмінному від грошових коштів (будівельних матеріалів, цінних паперів, векселів, товарів тощо) оформляється додатковою угодою до цього договору.

22.07.2008р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору, якою передбачено, що договірна вартість буде оплачуватись «пайовиком» шляхом передачі «товариству» паю у вигляді будівельних матеріалів відповідно до графіку платежів (додаток №1 до договору) по відповідному акту приймання-передачі. Перелік, кількість, ціна будівельних матеріалів погоджується сторонами шляхом підписання додатків до додаткової угоди.

«Пайовик» передав «товариству» погоджені в додатку 1 до додаткової угоди до договору будівельні матеріали, що засвідчується актом приймання-передачі від 01.08.2008р.

В зв'язку з зупинкою будівництва блоку побутового обслуговування, позивач (пайовик) листом за вих. № 77  від 22.08.2008р. звернувся до відповідача (товариства) з пропозицією до відновлення будівельних робіт відстрочити йому внесення наступного платежу по графіку платежів.

Відповідач листом за вих. № 18-04/08 від 25.08.2008р. погодило відстрочення позивачу сплату наступних платежів на умові перерахування повної суми платежу, який повинен бути сплачений відповідно до графіку платежу протягом 3 днів з моменту отримання повідомлення про поновлення будівельних робіт.

20.10.2008р. позивач направив відповідачу лист за вих. № 81 з проханням повідомити дату відновлення будівельної діяльності на будівельному майданчику по спорудженню побутового обслуговування на ділянках №№21,21 у 9-му мікрорайоні житлового масиву Позняки, Дарницького району м.Києва.

У відповідь листом № 26-1/08 від 23.10.2008р. відповідач повідомив, що ним вживаються дії по відновленню будівельних робіт, про дату відновлення зобов'язався повідомити в найкоротший термін.

Позивач вдруге звернувся до відповідача з листом вих. № 02 від 14.01.2009р. з проханням повідомити дату відновлення будівельних робіт.

У відповідь відповідач листом за вих. № 5-1/09 від 30.01.2009р. підтвердив неможливість завершення будівництва у строк, передбачений договором та запропонував внести зміни до договору в частині збільшення планового строку завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію до IV кварталу 2010 року, у зв'язку з тим, що у відповідача відсутній доступ на земельні ділянки для ведення будівельних робіт.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що «пайовик»має право розірвати цей договір у випадку, якщо будівництво блоку побутового обслуговування зупиняється або здійснюється так повільно, що завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію у строк, передбачений п.1.4. цього договору стає очевидно неможливим.

Відповідно до п.5.4.1 договору, договір вважається розірваним через 10 днів з дня скерування «пайовиком» повідомлення про розірвання договору.

Пунктом 5.4.2 договору передбачено, що з дня розірвання цього договору всі права та обов'язки сторін по договору вважаються припиненими, крім обов'язку «товариства»повернути «пайовику»переданий останнім пай на умовах цього договору та додатково сплатити штраф у розмірі 20 % від договірної вартості об'єкту інвестування (п.2.1. Договору) протягом 20 днів з дня отримання повідомлення «пайовика» про розірвання.

Позивач листом за вих. № 05 від 03.02.2009р. не погодився на збільшення планового строку завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію до IV кварталу 2010 року та повідомив відповідача про розірвання договору на підставі положень п.5.4 договору. Відмітка на листі свідчить, що представник відповідача отримав вказаний лист 05.02.2009р.

Відповідач не заперечував проти розірвання договору та 04.03.2009 року повернув передані позивачем будівельні матеріали по акту повернення будівельних матеріалів. Однак відповідач не сплатив штраф, передбачений п. 5.4.2 договору.

Позивач направив відповідачу претензію за вих. № 06 від 01.04.2009р. з вимогою сплатити штраф у розмірі 2 963 885,40 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, штраф не сплатив.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за змістом ст.ст. 173, 174, ч.1 ст.175 ГК України є підставою для виникнення у його сторін майнових зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України,  що визначено ст.175 ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач  порушив своє зобов'язання, передбачене п.5.4.2 договору, а саме не сплатив позивачу штраф у розмірі 20 % від договірної вартості об'єкту інвестування протягом 20 днів з дня отримання повідомлення позивача про розірвання договору в зв'язку з тим, що будівництво блоку побутового обслуговування зупиняється або здійснюється так повільно, що завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію у строк, передбачений договором стає очевидно неможливим.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так п.5.4 договору встановлена відповідальність відповідача за зупинку будівництва блоку побутового обслуговування або за те, що воно здійснюється так повільно, що завершення будівництва та введення блоку побутового обслуговування в експлуатацію у строк, передбачений договором стає очевидно неможливим, у вигляді розірвання позивачем договору в односторонньому порядку (відмови від договору) та сплати штрафу.

Судом встановлено, що будівництво торгівельно-побутового комплексу (блоку побутового обслуговування) на ділянках №№21,22 у 9-му мікрорайоні житлового масиву Позняки, Дарницького району м Києва відповідач здійснює на підставі Угоди №40/06 від 14 листопада 2006 року, укладеної між Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник), Комунальним підприємством «Позняки-Інвест»(представник замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна інвестиційно-будівельна компанія «Квартал-Буд» (інвестор-підрядник).

На підставі Рішення Київської міської ради від 29.04.2004р. №237/1447 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»Дарницькій районній у м. Києві раді передано в оренду строком на 2 роки земельну ділянку № 21, 22 у 9 мікрорайоні житлового масиву Позняки для будівництва блоку побутового обслуговування. Рішенням Київської міської ради від 26.04.2007р. №493/1154 поновлено зазначений договір оренди на 2 роки та 14.08.2007р. укладено відповідний договір, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №63-6-00441 від 20 серпня 2007р.

Судом надано належну правову оцінку тому факту, що орендарем вищевказаних земельних ділянок є Дарницька районна у м. Києві рада, а Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація є замовником будівництва  блоку побутового обслуговування.  

Листом за вихідним №6236/01 від 20.08.2008р. Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація (надалі –ДРДА) повідомила відповідача про припинення будь-яких будівельних робіт на будівельному майданчику.

Судом досліджено подані відповідачем докази та встановлено, що відповідачем вчинялися дії, спрямовані на відновлення будівельних робіт, зокрема укладено соціальний договір від 02.09.2008р. з ініціативною групою мешканців прилеглих до будівельного майданчика будівників, спільно з ДРДА проведено громадські слухання, які відбулись 09.09.2008р., скеровано звернення до ДРДА з вимогою забезпечити правопорядок на будівельному майданчику.

Таким чином судом встановлено, що зупинка відповідачем будівництва блоку побутового обслуговування (порушення графіку виконання будівельних робіт) спричинена тим, що Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією не забезпечено можливість постійного безперешкодного доступу відповідача на земельні ділянки для проведення будівельних робіт. В свою чергу така зупинка будівництва стала підставою для застосування позивачем до відповідача штрафної санкції та відмови від договору.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.4.3 договору встановлено, що у випадку зупинки або повільного здійснення будівництва блоку побутового обслуговування, що унеможливлює дотримання строку введення його в експлуатацію, наявність чи відсутність вини у відповідача при застосуванні штрафної та оперативно-господарської санкцій не враховується, за винятком настання обставин непереборної сили.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 4 ст. 219 ГК України зазначається право сторін зобов'язання передбачити певні обставини, які через їхній надзвичайний характер є підставою для звільнення сторін від господарської відповідальності, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Судом враховано положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

При укладенні договору сторони були вільними у визначенні умов договору і як обставину непереборної сили не визначили втручання, бездіяльність чи невиконання зобов'язань органами державної влади та місцевого самоврядування, які перешкоджають виконанню сторонами умов договору. Тому не забезпечення Дарницькою районною у м.Києві державною адміністрацією можливості постійного безперешкодного доступу відповідача на земельні ділянки для проведення будівельних робіт не може бути віднесена до обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню по розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 231, 509, 526, 530, 549, 610, 614, 617, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 216, 218, 219, 230 ГК України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Інвестиційно-Будівельна Компанія “Квартал-Буд”(юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Ілліча, 16; код ЄДРПОУ 34475049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні технології. Сервіс і рішення»(04077, м.Київ, вул. Дніпроводська, 1-А; код ЄДРПОУ 33783317) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 2 963 885 (два мільйона дев'ятсот шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. штрафу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич