Рішення

від 25.08.2009 по справі 7/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.09                                                                                 Справа № 7/159

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський машинобудівник –43", м. Луганськ

до Державного підприємства "Свердловантрацит",  м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 54311 грн. 59 коп.

                                                                                                                           Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Сергач А.В., довіреність № 0722 від 22.07.09;

від відповідача –не прибув.

           Суть спору: позивачем  заявлена вимога  про стягнення з відповідача боргу у сумі  43716 грн. 50 коп., пені  у сумі 6048 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань у сумі 3748 грн. 43 коп. та 3% річних у сумі 768 грн. 92 коп.

          У справі слід уточнити ціну позову, яка за розрахунком суду складає 54281 грн. 89 коп.

          Відповідач  проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/8-274 від 12.08.09 (а.с.27-28), посилаючись зокрема на те, що при обчисленні пені позивачем не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГПК України та ч.5 ст. 254 ЦК України. Також відповідач послався на ст. 3 ЦК України та на нерозумність нарахування та стягнення з нього 3% річних та інфляційних нарахувань. Крім наведеного відповідач послався на скрутне фінансове становище та просив зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

          На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.08.09 до 25.08.09, 12-20.

Після перерви, відповідач у судове засідання не прибув, вимог запису про оголошення перерви від 13.08.09 щодо надання доказів скрутного фінансового становища не надав.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський машинобудівник –43" (Постачальник) та відповідачем –Державним підприємством "Свердловантрацит" (Покупець) було укладено Договір № 1618/2-08 від 05.09.08 (далі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах цього договору передати у власність Покупця металеві вироби (Товар) у відповідності з переліком, зазначеним у лоті № 2 тендерної документації ДП "Свердловантрацит" на закупівлю металевих виробів, асортимент, ціна та кількість якого зазначені у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору, Покупець здійснює 50% передплату кожної замовленої та узгодженої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, решту 50% по закінченню 5 банківських днів після отримання товару.

У випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів (п.5.4. Договору).

Позивач поставив відповідачу товар згідно до видаткової накладної № 1212 від 12.12.08 на суму 93736 грн. 35 коп., який було отримано представником відповідача (а.с.17).

Зобов'язання по оплаті позивачеві вартості товару в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно,  тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач  проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/8-274 від 12.08.09 (а.с.27-28).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення між сторонами у справі договору № 1618/2-08 від 05.09.08 підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

На виконання укладеного договору позивач виконав свої зобов'язання та передав  відповідачу товар на суму 93736 грн. 35 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі видатковою накладною № 1212 від 12.12.08 на суму 93736 грн. 35 коп., підписаною представниками сторін без зауважень (а.с.17) та не оспорюється відповідачем.

Зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості товару в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 43716 грн. 50 коп.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи, у тому числі Актами звірення за станом на 31.12.08 і на 12.08.09 (а.с.17,26) , та не оспорюється відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання  заборгованість відповідача не змінилася та складає 43716 грн. 50 коп.     

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.  

Відповідно до умов п.5.4. Договору, позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню. Проте при її обчисленні позивачем допущено помилку та не враховано приписи ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. За розрахунком суду за період з 20.12.08 по 20.06.09 розмір пені складає 5245 грн. 98 коп.:

- за період з 20.12.08 по 14.06.09 за 177 днів

24% / 365 х 177дн. х 43716,50 грн. = 5087 грн. 88 коп.;

- за період з 15.06.09 по 20.06.09 за 6 днів

22% / 365 х 6дн. х 43716,50 грн. = 158 грн. 10 коп.;

          У стягненні решти суми пені слід відмовити за необґрунтованістю.

          Посилання відповідача на те, що позивачем не враховані приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, а саме якщо останній день строку припадає на вихідний,  святковий або  інший  неробочий  день,  що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії,  днем закінчення строку є перший за ним робочий день, судом відхиляються з огляду на те, що у цій частині йдеться мова про останній день строку виконання зобов'язання. У даному випадку, тобто у зобов'язанні відповідача у цій справі, останній день виконання зобов'язання припадає на робочий день. А відтак прострочення починається з наступного дня за останнім днем строку виконання зобов'язання, незважаючи на те що цей день є вихідним чи святковим.

          Також на заперечення відповідача слід зазначити, що з змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що сплата 3% річних, яка встановлена за неналежне виконання грошових зобов'язань, за своїм правовим характером є платежем за користування грошовими коштами, тобто є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення цивільних зобов'язань, а інфляційні нарахування є відшкодуванням від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.11.07 у справі № 11/145-07.

Приписами частин 1 та 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, статтею 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надане право зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання, та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач  у відзиві на позовну заяву № 12/8-274 від 12.08.09 (а.с.27-28) послався на скрутне фінансове становище та просив зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання рішення на 12 місяців. Проте на вимогу суду, доказів скрутного фінансового становища не надав.

Враховуючи наведене у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру  неустойки та розстрочення виконання рішення слід відмовити.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Крім того, з Державного бюджету України підлягає поверненню позивачу зайве сплачене державне мито у сумі 1 грн. 18 коп.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

             1. Позов задовольнити частково.

             2. Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит",  м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код ЄДРПОУ 32355669 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський машинобудівник –43", м. Луганськ, вул. Челюскінців, 107-А, код ЄДРПОУ 32474196 - борг у сумі 43716 грн. 50 коп., пеню у сумі 5245 грн. 98 коп., інфляційні нарахування у сумі 3748 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 768 грн. 92 коп.,  державне мито у сумі 534 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 26 коп., видати наказ.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

          4. Повернути позивачу з Державного бюджету України 1 грн. 18 коп. зайве сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 105 від 27.07.09, оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 27.08.09.

Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник