Рішення

від 21.09.2009 по справі 36/352

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/352

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/352

21.09.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю  «Ульма Опалубка

                       Україна»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс –2002»

про                 стягнення   85 013 грн. 27 коп.

                                                                              Суддя   Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача        Галицька О.В. –по дов. №99 від 02.04.2009р.

Від відповідача    не з»явився

Обставини справи:

          На розгляд Господарського суду міста Києва  переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю  «Ульма Опалубка Україна»про стягнення   з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс –2002» 85 013 грн. 27 коп., із яких:  57 183 грн. 74 коп. основний борг, 3 186 грн. 58 коп. -3% річних, 17 511 грн. 52 коп. –інфляційні, 6 768 грн. 06 коп. пеня.

          В судовому засіданні 21.09.2009р. представником позивача подана заява  про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача  54 183 грн. 74 коп. основного боргу, 3 220 грн. 22 коп. –3% річних, 18 531 грн. 23 коп. –інфляційні, 383 грн. 58 коп. пеня за прострочку платежу.

          Свої позовні вимоги мотивує тим, що  відповідач в порушення умов оренди  опалубки №37-26/07-06 від 26 липня 2006 року не сплатив позивачу орендну плату в повному обсязі та не оплатив  вартість отриманої опалубки.

         Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  від 12.08.2009 року про порушення провадження у справі.

     Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі  відповідач отримав 17.08.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

       Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  прокуратури та позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

         Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

                Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

                Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

            26 липня 2006 року між  Дочірнім підприємством «Баума Україна», правонаступником якого є  Товариство з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(далі –позивач)  та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс -2002» (далі відповідач) був укладений договір №37-26/07-06  оренди опалубки.

         Відповідно до умов договору  позивач  передав, а відповідач прийняв в орендне користування  елементи опалубки, що підтверджується  відповідними актами прийому –передачі, що долучені до матеріалів справи.

         Згідно до умов договору   відповідач зобов'язаний  сплачувати орендну плату  за місяць в розмірі 50% від залогової вартості  переданого обладнання  (із розрахунку 30 днів в місяць), яка зазначається в акті прийому –передачі. Оплата здійснюється щомісячно до 10 числа наступного  місяця після початку строку оренди (п.п. 5.1, 5.2 договору).

          При розгляді справи судом встановлено, що  на виконання умов договору між сторонами були підписані акти  здачі –приймання робіт.

        Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено  станом  на день розгляду справи відповідачем не сплачена позивачу орендна плат в сумі  240 грн. 74 коп.

         З огляду на викладене суд приходить до висновку, що  позовні вимоги про стягнення  з відповідача основного боргу по   оренди опа булки в сумі 240 грн. 74 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

 В п. 6.1 договору  сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБ України.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежу з нього на підставі п. 6.1 договору  та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі    383 грн. 58 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку суми пені.

 Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора  зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

          З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі  1 601 грн. 88 коп. та інфляційних  втрат в сумі  10 601 грн. 55 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Керуючись п.п. 6.2 договору оренди опалубки від 26.07.2006р., в зв'язку з неможливістю повернення відповідачем обладнання з оренди, за домовленістю сторін, відповідачем здійснений викуп неповерненого обладнання, що підтверджується рахунком – фактурою №СФ-0000884, який дійсний  до оплати до 29.07.2008р. та видаткова накладна №РН –0000162 від 04.04.2008р.  на суму 53 943 грн., яка підписана представниками сторін.

          Відповідач листом від 04.08.2008р. за №369 підтвердив заборгованість перед позивачем, яка виникла  по оплаті орендної плати та заборгованість, яка виникла  на підставі рахунка –фактури №СФ-0000884 та гарантував її оплату.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  53 943 грн. заборгованості по оплаті за отриману опалубку обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню 1 618 грн. 34 коп. –3% річних та 7 9289 грн. 68 коп. інфляційні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача  на користь позивача в сумі  763 грн. 19 коп. державного мита та  315 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

         Враховуючи викладене та  керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс -2002»(м. Київ, пр. 40 –річчя Жовтня, 120, коп.. 1, м. Київ, вул.. О. Шмідта, 35/37, код 31745169)  код 32376043)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(м. Київ, пров. Деревообробний, 3, код 31563803)  54 183 грн. 74 коп. основного боргу,  3 220 грн. 22 коп. – 3% річних, 18 531 грн. 23 коп. –інфляційні, 383 грн. 58 коп. пеня за прострочку платежу, 763 грн. 19 коп. державного мита та  315 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

         Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

   Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.