Постанова

від 12.08.2015 по справі 816/2661/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року 11:42м. ПолтаваСправа № 816/2661/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Незвицької К.С.,

представника відповідача - Касумова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2015 року Приватне виробничо-господарське підприємство "Автотранс" /надалі також - позивач, ПВГП "Автотранс"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві/ про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення 02 липня 2015 року № 0000772301, розрахунку пені на суму 6 071 грн 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки про неправомірне формування податкового кредиту ПВГП "Автотранс", оскільки позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Євротрейд Україна», враховуючи умови реальності проведених господарських операцій з придбання дизельного палива.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях вказав, що в ході проведеної контролюючим органом перевірки встановлено відсутність постачання дизельного палива по ланцюгу ТОВ "Газукраїна 2020" - ТОВ «Євротрейд Україна» - ПВГП "Автотранс", проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації ПДВ в бюджет.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПВГП «Автотранс» /код ЄДРПОУ 30668210/ зареєстровано як юридична особа 15 грудня 1999 року /том 1 а.с. 11-14/. ПВГП «Автотранс» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23991749 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 08 лютого 2001 року ДПІ у м. Полтаві /том 1 а.с. 15/.

На підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 03 квітня 2015 року № 685 та направлень на перевірку від 15 квітня 2015 року №№ 420, 421 /том 1 а.с. 147-148/ у період з 15 квітня 2015 року по 29 травня 2015 року /термін перевірки продовжувався відповідно до наказу від 18 травня 2015 року № 969/ державними ревізорами-інспекторами ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПВГП «Автотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт від 08 червня 2015 року № 2032/16-01-22-01/30668210, у висновках якого зафіксовано порушення ПВГП «Автотранс», крім іншого, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 976 грн, в тому числі, за березень 2013 року на суму 937 грн, за квітень 2013 року - 3 919 грн, за травень 2013 року - 217 грн, за червень 2013 року - 4 196 грн, за липень 2013 року - 5 086 грн, за серпень 2013 року - 955 грн, за вересень 2013 року - 618 грн, за листопад 2013 року - 27 429 грн, за грудень 2013 року - 1 619 грн /том 1 а.с. 16-86/.

На підставі акту перевірки від 08 червня 2015 року № 2032/16-01-22-01/30668210 ДПІ у м. Полтаві 02 липня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 56 220 грн, з них: за основним платежем - 44 976 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 244 грн /том 1 а.с. 97/.

ДПІ у м. Полтаві складено розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно з яким сума нарахованої пені становить 6 071 грн 03 коп. /том 1 а.с. 99/.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та розрахунком пені, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України закріплено, що: для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Дана норма містить обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини 1 та 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У періоді, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Євротрейд Україна» щодо поставки нафтопродуктів та скрапленого газу через мережу автозаправних станцій за допомогою смарт-карт та відпускних бланків (талонів).

Судом встановлено, що ПВГП «Автотранс» на підставі договору оренди від 10 травня 2012 року № 10-05-12/О-2 передано в оренду ТОВ «СВГ Плюс» автозаправні комплекси, що підтверджується актами приймання-передавання /том 2 а.с. 76-128/.

ТОВ «СВГ Плюс», за згодою ПВГП «Автотранс», передано зазначені майнові комплекси в суборенду ТОВ «Євротрейд Україна» на підставі договорів суборенди від 11 травня 2012 року №№ 1105/1, 1105/2, 1105/4-27, від 13 грудня 2012 року № 1312/31, що підтверджується актами приймання-здавання /том 2 а.с. 129-221/.

ПВГП «Автотранс» /Покупець/ з ТОВ «Євротрейд Україна» /Продавець/ укладено:

- договір поставки (за смарт-картами) від 22 травня 2012 року № М1/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується відпускати нафтопродукти (бензини марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-95 Преміум, А-98 Євро, ДП, ДП Євро) та скраплений газ (марок ПА, СПБТ, БТ тощо) через свої АЗС за допомогою смарт-карт встановленого Покупцем зразка, які належать Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити вартість товару, відпущеного за смарт-картами, відпуск товару здійснюється клієнтам покупця через АЗС Продавця. Покупець передає, а Продавець приймає на відповідальне зберігання обладнання (РОS-термінали) для роботи з паливними картами. Перелік АЗС Продавця визначений у Додатку № 1 до договору від 22 травня 2012 року № М1/12 /том 1 а.с. 101-104/;

- договір поставки (за талонами) від 22 травня 2012 року № М3/12, за умовами якого Продавець постачає, а Покупець купує партіями паливно-мастильні матеріали (ПММ) бензини марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-95 Преміум, А-98 Євро, ДП, ДП Євро) та скраплений газ (марок ПА, СПБТ, БТ тощо) за цінами, зазначеними у накладних або актах прийому-передачі, відпуск здійснюється клієнтам покупця через АЗС Продавця. Перелік АЗС Продавця визначений у Додатку № 1 до договору від 22 травня 2012 року № М3/12 /том 1 а.с. 106-110/.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними /том 1а.с. 115-139/, податковими накладними /том 1 а.с. 156-199/, банківськими виписками /том 2 а.с. 10-11/, журналом-ордером /том 2 а.с. 12-45/, актами звірки взаємних розрахунків /том 2 а.с. 222-245/, звітами про відпуск паливно-мастильних матеріалів (дизпалива, бензин марки А-92) по талонах по видах палива за період з лютого 2013 по грудень 2013 року /том а.с. 170 - том 5 а.с. 102/.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, відображено позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів суму ПДВ загалом в розмірі 44 976 грн, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, ДПІ у м. Полтаві не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару сертифікатами відповідності та паспортами на суму 145242 грн 82 коп., в т .ч. ПДВ - 29048 грн 56 коп., суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що зазначені договори укладено позивачем з метою виконання власних зобов'язань по відношенню до клієнтів в частині поставки нафтопродуктів, зокрема: ПАТ «Полтаваобленерго» /договори від 20 березня 2013 року № 849, від 27 березня 2013 року № 715/, КП «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування» /договір від 05 березня 2013 року № 05-03/1/, Полтавському комунальному автотранспортному підприємству 1628 / договір від 28 січня 2013 року № 28-01/2/, Відділу освіти, молоді та спорту Шишацької районної державної адміністрації /договір від 01 квітня 2013 року № 56/, /том 2 а.с. 46-70/.

Згідно з умовами зазначених договорів Постачальник /ПВГП «Автотранс»/ зобов'язується здійснювати заправку автотранспорту Покупців ПММ на автозаправних комплексах за талонами та смарт-картами.

Матеріалами справи підтверджується, що сканери штрихкоду, зчитувачі карток та термінали, а також самі автозаправні комплекси у спірний період знаходились у суборенді ТОВ «Євротрейд Україна».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПВГП «Автотранс» надано суду накладні, довіреності, акти приймання-передачі бланків талонів, звіти ТОВ «Євротрейд Україна» про відпуск ПММ по талонах по видах палива клієнту ПВГП «Автотранс» /том 3 а.с. 1-159, а.с. 170-249, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-102/.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Євротрейд Україна» з придбання ПММ, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

При цьому, фактичність операцій з поставок дизельного палива за талонами та смарт-картами відповідач під сумнів не ставить.

Натомість, із акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів АРМу «Податковий кредит».

Так, ДПІ у м. Полтаві встановлено, що одним із постачальників ПММ ТОВ «Євротрейд Україна» у період з лютого 2013 року по вересень 2013 року було ТОВ «Газукраїна-2020».

В свою чергу, ТОВ «Євротрейд Україна» був постачальником ПММ ПВГП «Автотранс» у період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

При цьому, згідно даних Єдиного реєстру судових рішень контролюючим органом встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у справі № 646/3810/15-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, а саме: придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Газукраїна-2020» з метою покриття незаконної діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Із вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у справі № 646/3810/15-к слідує, що правовідносини ПВГП «Автотранс» з ТОВ «Євротрейд Україна» при розгляді даної справи не досліджувалися.

У зазначеному вироку не був встановлений факт реальності здійснення господарських операцій безпосередньо між ПВГП «Автотранс» та його контрагентом.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентами контрагента позивача не може мати наслідків для ПВГП «Автотранс», оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання його контрагента.

Позивач є відокремленою юридичною особою від свого контрагента - юридичної особи з ТОВ «Євротрейд Україна», а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів АРМу «Податковий кредит».

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій безпосередньо позивача з ТОВ "Євротрейд Україна". Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Євротрейд Україна") взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Твердження відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євротрейд Україна" на тій підставі, що між ТОВ "Євротрейд Україна" та одним із його контрагентів ТОВ "ГазУкраїна-2020" наявні фіктивні взаємовідносини - є безпідставними та необґрунтованими. Суд зауважує, що відповідачем, в тому числі іншими контролюючими органами не здійснювала документальна податкова перевірка контрагента позивача - ТОВ "Євротрейд Україна", у відповідача відсутня інформація про правомірність дотримання податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ "Євротрейд Україна", а також відповідачем не спростовано можливості отримання контрагентом позивача (ТОВ "Євротрейд Україна") паливно-мастильних матеріалів від будь-яких інших господарюючих суб'єктів, крім ТОВ "ГазУкраїна-2020".

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0000772301 і визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог ПВГП «Автотранс» про визнання недійсним складеного ДПІ у м. Полтаві розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань з податку на додану вартість, згідно з яким сума нарахованої пені становить 6071 грн 03 коп., суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачає право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу до суду.

Рішенням контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує обов'язок зі сплати податків є податкове повідомлення-рішення.

Розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань, не носить обов'язкового характеру, не тягне за собою юридичних наслідків та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями представника відповідача пеня сформована контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків по податку на додану вартість автоматично у зв'язку із винесенням оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає пеню 6071 грн 03 коп. такою, що не нарахована відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, у зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0000772301 про донарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ, за заниження якої контролюючим органом обчислена зазначена пеня.

Таким чином, позовні вимоги ПВГП «Автотранс» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та розрахунку задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 липня 2015 року № 0000772301.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-господарського підприємства "Автотранс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 91,35 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський