Рішення

від 03.09.2009 по справі 5/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/124-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 5/124-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»,                   м. Київ

до Приватного підприємства «Паларіс»,  с. Глибоке

про стягнення  57214,28 грн.

за участю представників:

позивача:Багатченко Ю.В. –дов. від 01.07.2009р.

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

          суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Паларіс»(далі –відповідач) про стягнення                  57214,28 грн., з яких 30029,96 грн. основного боргу, 15758,30 грн. курсової різниці, 3550,95 грн. пені, 442,13 грн. 3% річних, 2928,44 грн. інфляційних втрат та 4504,50 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання 03.09.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.03.2008р. № КФ87Т/3 (далі –договір) згідно яким позивач –продавець зобов'язався продати, а відповідач –покупець купити на умовах договору засоби захисту рослин.

Згідно п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній накладній перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до п. 3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином:

- 20% від  вартості товару оплачується відповідачем до 15.04.2008р.

- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.11.2008р.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - засоби  захисту рослин на загальну суму 37029,96 грн., що підтверджується видатковою накладною РН - КФ00049 від 19.03.2008р., а відповідач на підставі довіреності серії ЯНВ № 536278 від 19.03.2008р. вказаний товар отримав.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково на суму 7000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, завірена копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, за відповідачем станом на день розгляду справи рахується борг в розмірі 30029,96 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Розмір вказаної заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.01.2009р. відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 30029,96 грн. Зазначений акт звірки підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та завірений печатками підприємств, копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 30029,96 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 2928,44 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 442,13 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення за період з 01.11.2008р. по 28.04.2009р., яка за його розрахунком складає 3550,95 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за вказаний період в розмірі 3528,71 грн. В решті суми пені суд відмовляє.

Крім   того,   позивач   просить   суд   стягнути   з   відповідача  передбачену договором курсову різницю в сумі 15758 грн.

В додатку № 1 до договору сторони зафіксували курс долара США на день підписання договору в розмірі 5,05 грн./дол. США та встановили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає сплаті, використовують формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання договору; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Відповідно до банківської довідки № 31945 від 29.04.2009 р. завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи, офіційний курс долара США до гривні на  28.04.2009р. –дата якою датована позовна заява, становить 7,70 грн. за 1 долар США.

Таким чином, вимога в частині заявленої до стягнення суми курсової різниці в розмірі 15758,30 грн., яка розрахована за формулою встановленою договором, підлягає задоволенню.

Також позивач на підставі п. 8.4 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у дазі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає 4504,50 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30029,96 грн. заборгованості, 442,13 грн. трьох процентів річних, 2928,44 грн. інфляційних втрат, 3528,71 грн. пені, 4504,50 грн. штрафу і 15758,30 грн. курсової різниці є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2100 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання -приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта          на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) -зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено договір про надання правової допомоги від 23.04.2009р. № 99/04/09 на який, зокрема, посилається позивач як на доказ понесених ним судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката та встановлено, що він укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», а не з адвокатом чи адвокатським об'єднанням, а тому зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, а є витратами позивача на оплату послуг товариства з надання йому правової допомоги, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрат на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Паларіс»(08340, Київська область, Бориспільський р-н., с. Глибоке, вул. Леніна, 21, код ЄДРПОУ 30414685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 30029 (тридцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 96 коп. основного боргу, 15758 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 30 коп. курсової різниці, 3528 (три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 71 коп. пені, 442 (чотириста сорок дві) грн. 13 коп. 3% річних, 2928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 4504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 50 коп. штрафу, 571 (п'ятсот сімдесят одна) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя