Постанова

від 10.09.2009 по справі 9/18-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/18-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                           Справа № 9/18-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Горбачовій О.А.

позивача –Смірнова В.А.,Копранчиков В.І. ( дов. у справі)       

відповідача –  Козлова О.В., (дов. у справі)   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шостка-Хімпродукт” (вх. 1391С/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 03 квітня 2009 року у справі №9/18-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут прикладної хімії”,  м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шостка-Хімпродукт”, м. Шостка, Сумська обл.

про стягнення 95326,84 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ  “Інститут прикладної хімії”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням уточнення до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог) до ТОВ  “Шостка-Хімпродукт”, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 76838,8 грн. за поставлений на його адресу товар, суму інфляційних процесів за весь період несвоєчасної оплати в розмірі 46290,79 грн.; пеню у сумі 9238,40 грн. і 3% річних у розмірі 7011,46 грн.; витрати по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в розмірі 118 грн. і сплаті державного мита в розмірі 1393,79 грн.

          Рішенням господарського суду Сумської області від 03.04.2009 року (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Шостка-Хімпродукт” на користь ТОВ “Інститут прикладної хімії” 76838,8 грн. боргу за поставлений товар, сум інфляційних процесів в розмірі 46290,79 грн., пеню в розмірі 9238,40 грн., 3% річних у розмірі 7011,46 грн., державного мита в розмірі 1393,79 грн., 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 03.04.2009 року по справі №9/18-09 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що вказане рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства, тому просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ТОВ “Шостка-Хімпродукт” на користь ТОВ “Інститут прикладної хімії”: 21130,96 грн. –боргу за поставлений товар, 46290,79 грн. –інфляційних, 9238,4 грн. –пені та 7011,46 грн. –3% річних; в частинні стягнення 54869,04 грн. –залишити без змін.

Позивач, ТОВ “Інститут прикладної хімії”, надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 03.04.2009 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу –без задоволення.

       Додатково, відповідач надав до апеляційного суду пояснення, в яких зазначив, що, на його думку, господарський суд не дослідив і не з'ясував обставин та зробив хибний висновок щодо відсутності факту зарахування однорідних зустрічних вимог. Стосовно обов'язку позивача за умовами договору поставки виставити рахунок за оплату продукції, то суд взагалі проігнорував положення статей 526 та 612 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін , перевіривши оскаржуваний судовий акт на предмет вірного застосування норм матеріального та процесуального права , колегія суддів встановила наступне.

        Між позивачем та відповідачем були укладені договір поставки хімічної продукції № 34/06 від 21.02.2006 року, договори  купівлі-продажу товарів № 4/06 від 31.05.2006 року, № 3/07 від 27.09.2007 року, відповідно до умов яких  позивач зобов*язався  передати у власність відповідача  , а відповідач  прийняти і оплатити  продукцію ( товар) , кількість та ціна якого  зазначена у специфікаціях , що є невід*ємною частиною договорів.

  Як вбачається з матеріалів справи за накладними №2 від 27.02.2006 року, № 3 від 31.05.2006 року, №2 від 28.09.2007 року  позивач відпустив  відповідачеві товар на загальну суму  104 603 грн. 08 коп. За довіреностями серія  ЯКЮ №962777 від 20.02.2006 року;серія ЯМЕ № 005221 від 29.05.2006 року;серія ЯОИ № 561755 від 28.09.2007 року  відповідач отримав поставлений товар   

       09.10.2006 року відповідач оплатив вартість отриманого товару  за накладною № 3 від 31.05.2006 року на суму 27 764,28 грн., а тому  заборгованість відповідача ( з урахуванням  заяви про збільшення позовних вимог ) складає 76 838,80 грн.

        Проте , ТОВ «Шостка - Хімпродукт» з наявністю такої заборгованості  не погоджується , оскільки ,на його думку, з матеріалів справи вбачається , що між позивачем  та відповідачем було проведено  взаємозалік зустрічних однорідних вимог і його заборгованість становить  54869,04 грн.. Зокрема , наявність такого боргу підтверджується текстом позовної заяви ( де позивач зазначив , що відповідач оплатив 49734,04 грн.) , а також актом  звірки взаєморозрахунків , згідно якого сальдо на 04.12.2008 року  складає 54869,04 на користь ТОВ «“Інститут прикладної хімії”.  До того ж в даному акті  сума 49734,04 грн. значиться в кредиті позивача.

       Позивач проти такої позиції відповідача заперечує і стверджує , що в тексті позовної заяви від 24 грудня 2008 року була допущена арифметична помилка , яка виправлена в заяві про збільшення розміру позовних вимог  від 02.03.2009 року . До того ж  акт  звірки взаєморозрахунків не є тим  документом , що підтверджує проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, оскільки за усними поясненнями представника позивача даний документ підтверджує лише проведення інвентаризації заборгованості  між підприємствами.

      Задовольняючи  позовні вимоги в повному обсязі ,господарський суд Сумської області зазначив , що  умовами  договорів передбачено розрахунок за поставлену продукцію здійснювати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача  згідно  документації  на відвантаження товару  протягом 10 банківських днів з моменту  відвантаження товару. Датою відвантаження продукції вважається  дата оформлення видаткової накладної. Інших  домовленостей по формі оплати між сторонами немає. Факт отримання товару за  договорами є доведеним, не заперечується відповідачем та підтверджується накладними та довіреностями.

       Проте ,надаючи правову оцінку  правовідносинам , що склались між позивачем та відповідачем  у сукупності, ,з*ясовуючи фактичні обставини справи , що підтверджені наявними доказами в матеріалах справи, колегія суддів зазначає таке.

       Між сторонами  протягом спірного періоду виникли зустрічні  зобов*язання  по оплаті  за продукцію ( товар) отриманий , як відповідачем  від позивача , так і позивачем від відповідача.

        Так , матеріали справи свідчать про те, що  між ТОВ «Шостка –Хімпродукт»та ТОВ «Інститут прикладної хімії»був  укладений договір  купівлі-продажу товарів № 3/06 від 17.03.2006 року , за умовами якого  відповідач зобов*язався  передати у власність позивача , а позивач  зобов*язався прийняти та оплатити  товар, кількість і ціна якого зазначена у специфікації до договору , що є невід*ємною частиною договору.

          На виконання цього договору  позивач отримав від відповідача товар , що підтверджується  видатковими накладними  № ВН/018 від 01.03.2007 року ;№ ВН/084 від 03 .10.2007 року ;  № ВН/083 від 28.09.2007 року ; №ВН/039 від 31 травня 2006 року ; ВН/057 від 28.07.2006 року .

           Дійсно , як зазначив господарський суд  , даний договір не є предметом спору , проте  колегія суддів бере до уваги даний доказ ,оскільки існування цих відносин вказує на наявність між сторонами зустрічних однорідних зобов*язань ( оплатити товар грошовими коштами у визначений в договорах час).  

           Цей факт знайшов своє відображення і в акті  звірки взаєморозрахунків , згідно якого сальдо на 04.12.2008 року  складає 54869,04 на користь ТОВ «“Інститут прикладної хімії”.  Оригінал акту міститься  на а.с.89, підписаний від позивача  директором Смирновою В.А. та головним  бухгалтером Артищенко Н.А., від відповідача директором П*єцух В.Н. Підписи цих посадових осіб скріплені печатками товариств.

            В цього доказу вбачається ,як поставка товару за накладними позивача , на які він посилається в своїй позовній заяві , так і поставка за видатковими накладними відповідача , на які він посилається в обґрунтування своєї апеляційної скарги.

            Посилання позивача в заяві про збільшення позовних вимог на  відсутність заяви про зарахування  зустрічних однорідних вимог  та на неможливість доведення  факту її існування та  передачі  відповідачеві , не підтверджується матеріалами справи.

            Так , в ході судового розгляду було встановлено , що 12 грудня 2008 року за № 66 позивач направив відповідачеві претензію , в якій зазначив про наявність заборгованості за спірними договорами в сумі 54869,04 грн. До претензії позивач долучив акт  звірки взаєморозрахунків, де суму 49734,04 грн. було віднесено на кредит позивача. Акт був  підписаний з боку відповідача та наданий суду першої інстанції для долучення до матеріалів справи.

             Даний факт беззаперечно свідчить про те , що  позивач за власним волевиявленням  надіслав відповідачеві письмову пропозицію про  розрахунки за зобов*язаннями існуючими між сторонами шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог ,яка була прийнята відповідачем і акт звірки розрахунків підписаний та скріплений печатками  в такому вигляді.

              Відповідно до  ст. 601  Цивільного Кодексу України зобов*язання припиняється  зарахуванням однорідних зустрічних вимог , строк виконання яких настав , а також вимог строк виконання яких  не встановлений або визначений моментом пред*явлення вимоги. Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватись  за заявою однієї із сторін.

             Так, матеріалами справи підтверджується , що  сторони одночасно  брали участь  у двох зобов*язаннях і при цьому кредитор  за одним зобов*язанням є  боржником в іншому зобов*язанні. За  зобов*язаннями  сторони повинні сплатити грошові кошти , що підтверджує однорідність вимог. Строк виконання зобов*язань настав . Сторони також підтвердили  в судовому засіданні  про наявність заборгованостей за договорами . Отже з вищенаведеного вбачається наявність всіх ознак зустрічних однорідних вимог.   

         А тому судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку , пославшись в оскаржуваному рішенні ,що   сторонами  не надано відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, неможливо довести факт її існування та передачі відповідачу, а договір № 3/06 від 17.03.2006 року на  який посилається відповідач не відноситься до спору.

  З цих підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь  позивача основного боргу в сумі 54 869 грн. 04 коп. за поставлений товар на його адресу з урахуванням індексу інфляції за весь період несвоєчасної оплати в розмірі 27 417 грн. 01 коп., пені в розмірі 7 786 грн. 61 коп. та 3 % річних у розмірі 5 254 грн. 18 коп., в іншій  частині  рішення господарського суду Сумської області підлягає скасуванню.  

         Що ж до посилання відповідача  в апеляційній скарзі  на неможливість перерахування коштів за отриманий товар позивачеві , оскільки   позивач не виставив  відповідачеві рахунок, як це передбачено  умовами договору , тобто допустив порушення умов договору, яке унеможливлювало виконання ним п. 4.2 договору : оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів  на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10-ти банківських днів, то дане твердження є недоречним , оскільки  умови направлення рахунку  відповідачеві  передбачено  п. 4.1 договору № 34/06 від 21.02.2006 року . Відповідач не  надав доказів на підтвердження вимоги такого рахунку та належного виконання умов договору , передбачених  пунктом 4.2 цього договору , де  відповідач взяв на себе зобов*язання перерахування грошових коштів  на розрахунковий рахунок позивача  протягом  10-ти банківських днів  з моменту відвантаження товару.

            Договори  №4/06  від 31.05.2006 року та № 3/07  від 27.09.2007 року  не містять взагалі такої умови , як  проведення розрахунків за виставленим рахунком позивачем.

           Відповідно  до  статті  526 Цивільного  кодексу України  зобов'язання  повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно із статтею 599 Цивільного  кодексу  України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

           Згідно умов договорів ( п. 6.2) у випадку несвоєчасної оплати Покупцем  поставленого товару, Продавець стягує з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного  банку України за кожен день прострочення від суми несвоєчасно оплаченого товару.

            Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу  України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           А тому , позивач обгрунтовано  нарахував відповідачеві  пеню, три відсотки річних та витрати від інфляції.

           З огляду на вищевикладене, колегія суддів  ,  дійшла висновку , що суд першої інстанції , приймаючи заяву позивача  про збільшення розміру позовних вимог    ( а.с.60) неповно з*ясував обставини , що мають значення для справи , невірно застосував норми матеріального права, що у відповідності до п.п.1,4 ст. 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою часткового скасування оскаржуваного судового акту з прийняттям в цій частині нового рішення.       

      Керуючись статтями 33, 43,99,101, п.2 ст. 103,п.п.1,4 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Постановила :

        Апеляційну скаргу задовольнити частково.

        Рішення господарського суду Сумської області  від 03.04.2009 року по справі № 9/18-09   в частині задоволення позову про стягнення : основного боргу в сумі 21969,76 грн., інфляційних витрат в сумі 18873,78 грн.,3% річних в сумі 1757,28 грн., пені в сумі 1451,79 грн., витрат по сплаті державного мита  в сумі 440,52 грн.  скасувати та прийняти нове, яким  в задоволенні  позовних вимог в цій частині відмовити.

         В решті рішення господарського суду  Сумської області від 03.04.2009 року по справі № 9/18-09 залишити без змін.

          Повний текст постанови  виготовлений  09 вересня 2009 року .

за участю представників сторін:

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді