Постанова

від 18.08.2009 по справі 18/50/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/50/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.09                                                                                       Справа №18/50/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Коробка Н.Д.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Кононова І.В., довіреність № 12/08-1 від 23.12.2008р.;

відповідача: Косаревська О.М., довіреність № 5 від 30.12.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 18/50/09 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя  

на рішення господарського суду Запорізької від 21.04.2009р. у справі № 18/50/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мушкетер», м.Дніпропетровськ  

до відповідача Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя  

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.04.2009р. у справі № 18/50/09 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП «Фабрика делікатесних сирів» на користь ТОВ «Мушкетер» 128000грн. основного боргу, 7424грн. 00коп. втрат від інфляції.  Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим, за відповідачем утворився борг у розмірі 128000грн. Будь-яких доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині суд визнав обґрунтованими та підтвердженими банківськими виписками, що відображають часткове надходження коштів. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції 7424грн.на підставі статті 625 ЦК України судом визнані обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати частково рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2009р. у справі № 18/50/09, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким частково стягнути з відповідача 120 848грн. 03коп. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що різниця між вартістю товару за накладною та вартістю фактично поставленого товару за накладною № 3652/02 від 27.11.2008р. становить 1 252,90грн., оскільки сир нежирний у кількості 1 400кг не відповідав нормам ТУ У 46.39.060-95 за масовою часткою вологи. Згідно з розрахунком на підвищену вологу із 1379,6кг товару до сплати підлягає 13066,99кг., де 1379,6кг.х36 % (фактичний відсоток сухої речовини) : 38 % (норма відсотку сухої речовини) =1306,99кг. Крім того, відповідач зазначає, що в результаті прийомки товару за участю представника громадськості було виявлено недостачу товару у порівняні з даними, зазначеними у видаткових накладних. Вартість товару, якого недостає становить за видатковою накладною № 3652/02 від 27.11.2008р. 1 021,6грн. з ПДВ, а за видатковою накладною № 3658/02 від 28.11.2008р. 648грн., що разом складає 1669,6грн. Разом з цим, скаржник наголошує на тому, що оскільки позивач не дав відповіді щодо направлення його представника для участі у прийомці товару 01.12.2008р., 30.11.2008р., то відповідач згідно п.19 Інструкції № П-7 здійснив прийомку товару за якістю та кількістю за участю представника громадськості Калашникової В.Л. Позивач не надав суду докази того, що представник відповідача підписував накладні на складі позивача, а тому згідно п.2.8 договору всі ризики зі псування, втрати, випадкової гибелі товару до моменту, як представник відповідача підписав видаткові накладні № 3652/02 від 27.11.2008р., № 3658/02 від 28.11.2008р. покладаються на позивача. З урахуванням наведених обставин, відповідач вважає, що сума заборгованості має бути зменшена на суму, яка заявлена відповідачем у претензії та становить 120 848,03грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не доведено належним чином, що позивач дійсно був викликаний телефонограмою для прийняття продукції та складання відповідних актів, що підтверджується листом № 33 від 19.02.2009р. ТОВ «Голден Телеком», з якого слідує, що 29.11.2008р. вхідних дзвінків на номери приймальні ТОВ «Мушкетер» не надходило. Разом з цим, позивач вказує на те, що з моменту подання позову до суду відповідачем не сплачено навіть тієї частини заборгованості, яку останній визнає у апеляційній скарзі. Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30 червня 2009р. у справі  № 18/50/09 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 18.08.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1587 від 18.08.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.01.2007р. ТОВФ “Мушкетер” (постачальник) та ПП “Фабрика делікатесних сирів” (покупець) був укладений договір поставки № 12/07-3 (далі –Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар (рос. “творог”), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього ціну на умовах цього Договору. Асортимент, кількість, ціна, сума кожної поставленої партії товару вказуються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. (п.1.1, 1.2).

Відповідно до п.п. 2.6., 2.8., 2.9. Договору достатнім доказом прийняття товару є підпис уповноваженої особи покупця в товарній накладній. Право власності на поставлений товар, ризик псування, втрати, випадкову загубленість товару переходить від постачальника покупцю в момент підписання товарної накладної (момент постачання). Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкціями Держарбітражу СРСР П-6, П-7.  

Згідно із п. 6.6 Договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на той же термін, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору  жодна із сторін  не заявить про своє бажання припинити його дію. Відповідно до вказаного положення дію договору продовжено на 2009р.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач поставив у листопаді 2008р. відповідачу товар на загальну суму 160 048,00грн., що підтверджується видатковими накладними № 3624/02 від 26.11.2008р., № 3651/02 від 27.11.2008 р., № 3652/02 від 27.11.2008р., № 3658/02 від 28.11.2008р. та довіреностями на отримання ПП “Фабрика делікатесних сирів” товарних цінностей.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом 100% передплати.

З матеріалів справи слідує, що ПП “Фабрика делікатесних сирів” частково оплатило вартість поставленого товару, а саме: на суму 32 048,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.11.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що  виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Спірні відносини виникли з договору № 12/07-3 від 10.01.2007р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін)  виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Оскільки договором термін оплати дострокової поставки товару не узгоджено, то в даному випадку оплата здійснюється відповідно до вимог ч.1 ст.692 та ч.2 ст. 530 ЦК України.

З матеріалів справи слідує, що одночасно з передачею товару  покупцю продавцем виставлялись рахунки –фактури, про що свідчать документи про часткову сплату та зміст видаткових накладних. Рахунок- фактура є документом, в якому зазначено суму належного  за товар платежу, та вимогою сплати вказаної суми.

Проте, за отриманий товар відповідач в повному обсязі не розрахувався і виставлені рахунки сплатив частково.  

Зі свого боку, ПП “Фабрика делікатесних сирів” зазначило, що претензією від 10.12.2008р. вих. № 534 повідомило ТОВФ “Мушкетер”, що фактична кількість поставленого 27.11.2008р. за видатковими накладними № 3652/02 від 27.11.2008р., № 3658/02 від 28.11.2008р. товару (сира 2%) не відповідає кількості, зазначеній у накладних (нестача склала 199,7 кг), про що покупцем був складений акт від 28.11.2008р., приймання товару зупинено, направлено телефонограму ТОВФ “Мушкетер” про виклик на 01.12.2008 р. представника постачальника, 30.11.2008р. здійснено приймання товару за участю представника громадськості – Калашникової В.Л. (посвідчення на право участі у прийманні продукції за якістю та комплектністю № 1 від 28.11.2008 р.) та складено відповідні акти від 30.11.2008р. № 1, № 2. У вказаній претензії ПП “Фабрика делікатесних сирів” пропонувало ТОВФ “Мушкетер” зменшити розмір суми поставленого товару за видатковими накладними             № 3652/02, № 3658 на 1 669,60 грн.

Претензією від 10.12.2008р. вих. № 535 ПП “Фабрика делікатесних сирів” повідомило ТОВФ “Мушкетер”, що поставлений 27.11.2008 р. за видатковою накладною № 3652/02 від 27.11.2008 р. товар (сир нежирний) не відповідає нормам ТУ 446.39060-95, у зв'язку із чим приймання товару було зупинено, складено акт від 28.11.2008р., приймання товару зупинено, направлено телефонограму ТОВФ “Мушкетер” про виклик на 01.12.2008 р. представника постачальника, 30.11.2008 р. здійснено приймання товару за якістю за участю представника громадськості –Калашникової В.Л. (посвідчення на право участі у прийманні продукції за якістю та комплектністю № 1 від 28.11.2009 р.) та складено відповідний акт від 30.11.2008 р. № 40. У вказаній претензії ПП “Фабрика делікатесних сирів” пропонувало ТОВФ “Мушкетер” зменшити розмір суми поставленого товару за видатковою накладною від 27.11.2008 р. № 3652/02 на 1252,90 грн.

Претензією від 10.12.2008 р. вих. № 533 ПП “Фабрика делікатесних сирів” повідомило ТОВФ “Мушкетер”, що поставлений 28.11.2008 р. за видатковою накладною № 3658/02 від 28.11.2008 р. товар (сир 2%) не відповідає нормам ДСТУ 4554:2006, у зв'язку із чим приймання товару було зупинено, складено акт № 37, направлено телефонограму ТОВФ “Мушкетер” про виклик на 01.12.2008 р. представника постачальника, 30.11.2008 р. здійснено приймання товару за якістю за участю представника громадськості –Калашникової В.Л. (посвідчення на право участі у прийманні продукції за якістю та комплектністю № 1 від 28.11.2009 р.) та складено відповідний акт № 2 від 30.11.2008 р. У вказаній претензії ПП “Фабрика делікатесних сирів” пропонувало ТОВФ “Мушкетер” зменшити розмір суми поставленого товару за видатковою накладною від 28.11.2008 р. № 3658/02 на 4 248,00 грн.

ТОВФ “Мушкетер” листом від 23.12.2008р. № 1/131-1 відмовило ПП “Фабрика делікатесних сирів” у зменшенні сум, що підлягають сплаті за поставлений товар, а також просило протягом двох календарних днів з моменту отримання цього листа повернути поставлений за накладними від 27.11.2008 р. № 3652/02, від 28.12.2008 р. № 3658/02 товар, або протягом одного банківського дня –сплатити його вартість.

Дослідивши надані відповідачем у підтвердження своїх доводів документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи не можуть бути прийняті до уваги, як належні та допустимі докази, бо приймання товару відбулось з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7(далі –Інструкція №П-7) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6(далі –Інструкція №П-6).

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін поставленого позивачем товару на суму  128 000,00 грн., судова колегія вважає доведеним та підтвердженим доказами у справі.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача                128 000 грн. основного боргу є обґрунтованим та законним.

Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрати від інфляції за період часу з січня 2009 р. по березень 2009 р. у сумі 7 424,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок втрат від інфляції колегія суддів вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 424,00 грн. втрат від інфляції підлягає задоволенню судом.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що під час прийому товару встановлена невідповідність поставленого позивачем товару (сиру 2% та сиру нежирного) за накладними від 27.11.2008р. №3652/02, від 28.11.2008р. № 3658/02 нормам ТУ та ДСТУ спростовується наступним.

Договором обумовлено, що покупець має право відмовитись від поставки та оплати товару, якщо спеціалістом по якості покупця буде встановлена невідповідність продукції ДСТУ (п. 3.5 Договору). Однак, доказів відмови від поставки вказаного відповідачем неякісного товару не надано. Товар поставлений за накладними №3652/02 від 27.11.2008р. та № 3658/02 від 28.11.2008р. був відповідно до умов п. 2.6 договору прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача.

Оскільки сир некислий та творог відносяться до товару, який швидко псується, то відповідно до вимог п.9 Інструкцій № П-6 та п.6 Інструкції №П-7 приймання товару, який швидко псується за кількістю та якістю здійснюється не пізніше 24 годин, як товар поступить на склад покупця.   

З акту №4 приймання продукції за якістю від 30.11.2008р. (а.с.77) вбачається, що на склад покупця товар за накладною № 3652 от 27.11.2008р. доставлено 27.11.2008р. о 23год.20 хв., але як зазначено у цьому акті № 4 від 30.11.2008р. (п.2) приймання продукції за якістю розпочато об 11.00 год., а закінчено о 13.00год. 30.11.2008р., тобто не у термін встановлений Інструкцією № П-7. У акті № 3 приймання продукції за якістю від 30.11.2008р. (а.с25) вказано, що на склад покупця товар за накладною № 3658 від 28.11.08р. доставлено 28.11.2008р. о 20.55год., а почалось приймання товару 13.15год та закінчено о 15.00год. відповідно до дати складання акту 30.11.2008р., тобто також не у встановлений Інструкцією № П-7 термін. З актів про прийняття товару за кількістю також вбачається, що приймання товару за кількістю здійснювалось не у встановлений Інструкцією №П-6 строки, а саме: більше ніж 24 год. Крім того, в актах про прийняття товару за якістю та кількістю, на які посилається відповідач, зазначено, що представник громадськості приймав брав участь у прийманні товару на підставі посвідчення № 1 від 30.11.2008р., а у матеріали справи відповідач надав посвідчення від 28.11.2008р. (а.с.60-63).  

Надані відповідачем суду документи, що складалися на підставі Інструкцій П-6 та П-7 не відповідають їх вимогам:

-          повідомлення про виклик представника відправника (позивача) –п. 17 “а”, Інструкції П-6; п.п. 17, 18 Інструкції П-7 до того ж, представник позивача, згідно з поясненням відповідача, викликався на 01.12.2008 р., а приймання продукції за кількістю і якістю, згідно складених відповідачем актів відбулося 30.11.2008 р. –у неділю;

-          посвідчення представника громадськості –передостанньому абзацу п. 23 Інструкції П-7. Посвідчення видане з порушенням вимог цієї Інструкції є недійсним п. 23 Інструкції П-7.

Колегія суддів зазначає, що правильне оформлення документів, стосовно приймання продукції, є підставою посилатися на такі документи, як на належні і допустимі доказові засоби, передбачені нормами процесуального права.

Відтак, акти надані відповідачем не можуть слугувати належними доказами недостачі та неякісності продукції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

      Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області повністю з'ясував усі обставини справи та надав належну правову оцінку наданим відповідачем документам, як допустимим доказам по справі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем всупереч ст.33 ГПК України не доведені обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2009р. у справі                           № 18/50/09 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Коробка Н.Д.  Кричмаржевський В.А.