Постанова

від 15.09.2009 по справі 18/50/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/50/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" вересня 2009 р. Справа № 18/50/09

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

          Суддів:        Разюк Г.П.

                                Колоколова С.І.

(Відповідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 128 від 17.08.09 р. для розгляду справи № 18/50/09 колегію суддів у складі: Лавренюк О.Т, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. замінено на колегію суддів у складі: Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.)    

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Іноземцев Є.С., довіреність № 04/254 від 01.01.09 р.

від відповідача: - Догарєва І.О., довіреність № 5 від 13.07.09 р.

                             - Розова Р.Г., довіреність № 2 від 19.06.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вознесенська продовольча компанія”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.07.2009 року

по справі № 18/50/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” НАК „Нафтогаз України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вознесенська продовольча компанія”

про стягнення 46576761,11 грн.

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

21.05.09 р. ВАТ „Миколаївгаз” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до ТОВ „Вознесенська продовольча компанія” про стягнення  донарахованих 46576761,11 грн. за безобліково спожитий газ у період з червня 2005 р. по травень 2008 р.

23.06.09 р. ВАТ „Миколаївгаз” подало до господарського суду 1 інстанції клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме й нерухоме майно відповідача в межах ціни позову з урахуванням судових витрат, а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження будь-якого майна, належного на праві власності в межах суми позову та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.06.09 р. (суддя Давченко Т.М.) у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

01.07.09 р. позивач вдруге звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме й нерухоме майно відповідача в межах ціни позову з урахуванням судових витрат, а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження будь-якого майна, належного на праві власності в межах суми позову та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.07.09 р. (суддя Давченко Т.М.) клопотання позивача від 01.07.09 р. задоволено частково, накладено арешт на рухоме і нерухоме майно без зазначення суми в межах якої накладається арешт, але  із визначенням конкретного переліку майна. В іншій частині клопотання відмовлено.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 07.07.09 р. ТОВ „Вознесенська продовольча компанія” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу в частині накладення арешту на майно, у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „Вознесенська продовольча компанія” наводить доводи та докази, які на її думку підтверджують  безпідставність заявленого позивачем позову, тобто заперечує позовні вимоги ВАТ „Миколаївгаз” по суті.

Крім того, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржену ухвалу, безпідставно дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

При цьому скаржник зазначає на те, що місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що після відмови позивачу у задоволенні первісного клопотання про забезпечення позову, останній не надав доказів на обґрунтування неможливості або ускладнення виконання рішення суду. На час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали підприємство працювало, на його рахунку були грошові кошти, жодної одиниці майна не відчужувалося.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін, вважаючи її обґрунтованою та відповідаючею вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно із ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення господарського суду про задоволення позову.

Як  вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 46576761,11 грн. за безобліково спожитий газ в результаті несанкціонованого підключення до газопроводу ВАТ „Миколаївгаз”.

Клопотання про забезпечення позову ВАТ „Миколаївгаз” обґрунтовувало тим, що вищезазначена заборгованість, яка є досить значною, виникла в результаті протиправних дій відповідача, який свідомо порушив норми чинного законодавства та умови договорів, що регулюють правовідносини сторін  по постачанню та споживанню природного газу, при цьому останній не вжив будь-яких заходів по врегулюванню даного спору та не сплатив заборгованість. Вказані обставини свідчать про умисне недобросовісне ставлення відповідача до своїх обов'язків і реальну загрозу вчинення останнім дій, спрямованих на приховування чи відчуження майна.

Враховуючи вищенаведене, а також наявні матеріали справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову, оскільки вищенаведені  позивачем обставини дозволяють зробити достатньо обґрунтоване припущення, про те, що у разі невжиття заходів по забезпеченню даного позову відповідач може вчинити дії, спрямовані на приховування чи відчуження майна, що в подальшому утруднить або зробить неможливим виконання можливого рішення господарського суду про задоволення позову.

При цьому надана скаржником на вимогу апеляційного господарського суду довідка про рух коштів на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, свідчить про те, що суд 1 інстанції з врахуванням суми позову правомірно наклав арешт на майно відповідача, оскільки наявні на рахунку ТОВ „Вознесенська продовольча компанія” грошові кошти на час прийняття судом 1 інстанції оскаржуваної ухвали є недостатніми для погашення заборгованості, яка може бути стягнута за рішенням суду.

В той же час судова колегія вважає, що місцевий господарський суд помилково наклав арешт на індивідуально визначене майно, оскільки арешт на індивідуально визначене майно може накладатися за позовами, в яких спір щодо індивідуально-визначеного майна, у даному ж випадку спір про стягнення грошових коштів, тому накладення судом арешту на індивідуально-визначене майно суперечить вимогам ст.50 Закону України „Про виконавче провадження.” До того ж позивач не просив суд накладати арешт на індивідуально-визначене майно.

Щодо висновку суду 1 інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню належного йому майна, судова колегія вважає його правомірним, оскільки накладення арешту на майно відповідача позбавляє його можливості відчужувати це майно.

Посилання скаржника на незаконність оскарженої ухвали у зв'язку із недоведеністю позивачем суми позову, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки судом 1 інстанції рішення по суті позову не приймалося та предметом розгляду апеляційної інстанції у даному випадку є законність ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, тому суд апеляційної інстанції не може надавати оцінку доказам щодо суті спору.

Інші доводи скаржника судова колегія не приймає до уваги з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ „Вознесенська продовольча компанія” підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала господарського суду Миколаївської області –зміні.

          Керуючись ст.ст.66, 99, 101, 103, 105,106  ГПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вознесенська продовольча компанія” залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.07.09 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

  „Клопотання Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Вознесенська продовольча компанія” у розмірі ціни позову (46576761,11 грн.) та витрат на сплату державного мита –25500 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

В решті клопотання відмовити.”

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

                           Головуючий суддя                                               М.С. Петров

       Суддя                                                                    Г.П.  Разюк                      

       Суддя                                                                    С.І. Колоколов