Постанова

від 17.09.2009 по справі 36/264

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/264

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 вересня 2009 р.                                                                                    № 36/264  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяСудді:Борденюк Є.М.Могил С.К., (доповідач)Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року

у справі№ 36/264 господарського суду Донецької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Комплект"

довідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

простягнення 483 468, 14 грн.,

за участю представників сторін :

позивача :Гуревич М. А.

відповідача :Бузивська Н. Н.

В С Т А Н О В И В  :

До господарського суду у грудні 2009 року з позовом до ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 483 468, 14 грн., звернулось ТОВ "Комплект".

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача по справі основний борг у сумі 438 641,31 грн., пеню у сумі 24 497,05 грн., 3% річних у сумі 3 062,08 грн., інфляційні втрати у сумі 6 959,35 грн., а також судові витрати. В решті позову судом було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року, рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі № 36/264 рішенням та постановою,  ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просило прийняті у справі постанову та рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити повністю. Скаржник вважає рішення та постанову такими, що прийняті із порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів ознайомившись з обставинами справи на предмет повноти їх встановлення та з матеріалами справи на предмет надання їм належної оцінки судами попередніх інстанцій, перевіривши на підставі встановлених обставин, а також фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, заслухавши суддю доповідача по справі, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами, 03.01.2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 4600031751/604, з протоколом розбіжностей до нього, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до даного договору.

Сторонами були узгоджені та підписані Специфікації до вказаного договору, а саме: № 1 від 21.01.2008 року, № 2 від 05.03.2008 року, № 3 від 05.08.2008 року, № 4 від 03.09.08 року, в яких сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість, строки поставки, порядок оплати, ДСТУ, тощо.

Умови та строки поставки погоджені сторонами у розділі 4 укладеного договору, яким встановили, що продукція постачається на умовах DDP (в розумінні правил "Інкотермс" в редакції 2000 року) ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", якщо інші умови не будуть зазначені у специфікаціях. Пунктом 4.2 Договору погоджено, що продукція має бути поставлена у строки, обумовлені у специфікаціях до Договору.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач за видатковими накладними поставив відповідачу обумовлену у Специфікаціях до договору продукцію. В подальшому, сторони за договором узгодили нові умови оплати продукції, а саме по факту поставки протягом 30 календарних днів шляхом обміну листами № 06-01/312-5 від 19.08.2008 року та № 401 від 22.08.2008 року.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач здійснив часткову оплату виставлених позивачем рахунків-фактур, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також те, що на час розгляду справи у відповідача існує зобов'язання по сплаті 438 641,31 грн. заборгованості.

Вказані висновки судів про наявність у відповідача перед позивачем боргу у сумі 438 641, 31 грн. суд касаційної інстанції вважає ґрунтовними та такими що зроблені при повному та всебічному розгляді справи при цьому доводи відповідача викладені у касаційній скарзі щодо неотримання ним документів, передбачених п. 7.1 договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки були також розглянуті господарськими судами попередніх інстанцій і визнані безпідставними.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції то судова колегія повністю погоджується з висновками судів обох інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 6 959, 35 грн. індексу інфляції та 3 062, 08 грн. трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення пені, то ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Враховуючи умови п. 9.6. договору, яким сторони передбачили стягнення пені за порушення строків оплати, суди обох інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого  висновку про стягнення з відповідача 24 497, 05 грн., пені.

Інші доводи скаржника судом не приймаються до уваги, оскільки фактично направлені на ухилення від виконання зобов'язань з оплати за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Отже, висновки попередніх судових інстанцій відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому, жодних підстав для зміни чи скасування мотивованої та ґрунтовної постанови апеляційного господарського суду та відповідно і рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі № 36/264 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :

Могил С.К.

Самусенко С.С.