Постанова

від 01.10.2009 по справі 11/32-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/32-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 11/32-09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.,

суддів :Грека Б.М.,Подоляк О.А.

за участю повноважних представниківпозивача     -відповідача –

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу  Приватного підприємства "Омега-Сервіс"

на  постановувід 16 червня 2009 року

Запорізького апеляційного господарського суду

за позовомПриватного підприємства "Омега-Сервіс"

доПриватного підприємства "Комерційно-виробнича фірма "Стройдом"

проусунення перешкод в користуванні майном та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні приватною власністю та стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в сумі 1212,12 грн. і неустойки за період з 29.12.2008 року по 19.01.2009 року у розмірі 8833,77 грн.

Заявою від 17 березня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши розмір неустойки до 28433,12 грн. за період прострочення з 29.12.2008 року по 12.03.2009 року, а також просив стягнути заборгованість з оплати страхових платежів у розмірі 377,45 грн. та з орендної плати з врахуванням штрафних санкцій у сумі 1335,17 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПП "КВФ "Стройдом" на користь ПП "Омега-Сервіс" 1247 грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати, 76 грн. 14 коп. пені та судові витрати у справі.

Відмовлено у позові щодо вимог про стягнення неустойки у розмірі 28433,12 грн. та стягнення 11,70 грн. штрафу.

Припинено провадження щодо вимог про зобов"язання усунути перешкоди в користуванні майном.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року рішення місцевого господарського суду скасовано частково та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення страхових платежів у розмірі 377,45 грн., неустойки в розмірі 28433,12 грн. та стягнення 11,70 грн. штрафу, прийнявши нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2006 року між ПП "Омега-Сервіс" та ПП "КВФ "Стройдом" укладено договір № 1 оренди нежитлового приміщення.

Згідно з п.п. 1.1.1, 1.2 договору предметом договору є оренда нежитлового приміщення площею 654,7 кв. м., розташованого по вул.Блюхера 52 у м.Херсоні.

Відповідно до п.3.3 договору розмір орендної плати за місяць встановлюється у розмірі 600 (шістсот) доларів США у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на момент настання строку сплати, з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.2008 року встановлено закінчення строку вказаного договору до 25 грудня 2008 року.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір №1 від 01.01.2006 року оренди нежитлового приміщення є недійсним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, визнаючи договір недійсним апеляційний господарський суд вважав, що сторони неправильно визначили ціну, як істотну умову договору, вказавши її в іноземній валюті, що суперечить вимогам ГК та ЦК України.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Тобто, Цивільний Кодекс України закріпив можливість визначення у зобов"язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, при цьому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Розглядаючи даний спір та приймаючи постанову у справі, апеляційний господарський суд вказаних норм Цивільного Кодексу України не врахував, що визнати законним і обгрунтованим не можна.

Поряд з цим, прийшовши до висновку в постанову про недійсність договору оренди нежитлового приміщення, апеляційний господарський суд не звернув уваги на наявність в матеріалах справи рішення господарського суду Херсонської області у справі №13/464-ПН-08 за позовом ПП "Омега-Сервіс" до ПП "КВФ "Стройдом" про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, яким встановлено дійсність спірного договору в період його дії з 01.01.2006 року до 25.12.2008 року.

За вказаних обставин, постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку, що на час прийняття рішення у справі відсутній предмет спору в частині усунення перешкод в користування майном, тому відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України обгрунтовано припинив провадження у справі і рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.

Разом з тим, рішення суду в частині стягнення заборгованості, неустойки, пені та інших нарахувань підлягає скасуванню враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що у відповідності до вимог ч.2 ст.785 ЦК України у разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов"язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки. Наймач звільняється від сплати неустойки, якщо затримка передачі речі зумовлена діями або бездіяльністю наймодавця.

При цьому, суд не врахував та не дав правової оцінки наявності в матеріалах справи актів, які свідчать про готовність наймача повернути наймодавцю орендовані приміщення від 28 грудня 2008 року, від 10 січня 2009 року та від 12.01.2009 року, з яких видно, що наймодавцем лист-повідомлення від 12.01.2009 року отримано 15 січня 2009 року, після направлення останнім в адрес наймача  рекомендованого листа №1 від 09.01.2009 року з вимогою про звільнення приміщення.

Окрім того, визначаючи розмір грошових нарахувань і штрафних санкцій місцевий господарський суд не врахував, що визначення сторонами грошового еквівалента зобов"язання в іноземній валюти надає учасникам цивільного обороту можливість уникнути інфляційних процесів на суму їх грошових зобов"язань.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                           ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року та рішення господарського суду Херсонської області від 19 березня 2009 в частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені,  а також відмови у позові про стягнення неустойки і штрафу скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                    Дерепа В.І.

Судді:                                                                               Грек Б.М.

                                                                                         Подоляк О.А.