Постанова

від 08.09.2009 по справі 17/131/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/131/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р. Справа № 17/131/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.С. Петрова

суддів Г.П. Разюк, С.І. Колоколова

 (Відповідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 128 від 17.08.09 р. для розгляду справи № 17/131/09 колегію суддів у складі: Лавренюк О.Т, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. замінено на колегію суддів у складі: Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.)    

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнєєва Т.В., довіреність  № б/н  від 23.04.09 р.

від відповідача: Беседков О.Г., довіреність б/н від 25.09.08 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайського гранітно - щебеневого кар'єру

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.2009 року

по справі № 17/131/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт Індустрія 1”

до Первомайського гранітно - щебеневого кар'єру

про  стягнення 80164,15 грн.

та за зустрічним позовом Первомайського гранітно - щебеневого кар'єру

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт Індустрія 1”

про визнання договору недійсним

                                                         В С Т А Н О В И В:

27.02.09 р. ТОВ „Граніт Індустрія 1” (далі по тексту Товариство) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру (далі по тексту Кар'єр) про стягнення з останнього на підставі ч.2 ст.693 ЦК України попередньої оплати у сумі 70506,93 грн., сплаченої за непоставлений товар за договором поставки №24/01 від 24.01.08 р.

     Крім того, товариство також просило суд стягнути з Кар'єру пеню у сумі 7767,04 грн., збитки від інфляції у сумі 916,59 грн., 3% річних у сумі 973,58 грн. за несвоєчасне постачання товару за період з 22.05.08 р. по 05.11.08 р.

11.06.09 р. Товариство уточнило позовні вимоги в частині розміру та періоду стягнення збитків від інфляції та 3% відсотків річних збільшивши їх відповідно до 8588,3 грн. та 1305 грн., а період нарахування з 22.05.08 р. по 11.06.09 р.

     26.05.09 р. Кар'єр звернувся із зустрічним позовом до Товариства про визнання недійсним договору поставки №24/01 від 24.01.08 р., укладеного між Кар'єром та Товариством, у зв'язку із тим, що цей договір підписано не уповноваженою особою з боку Кар'єру.

В ході розгляду даної справи Кар'єр неодноразово змінював свої позовні вимоги. Згідно із остаточними позовними вимогами, наданими до суду 11.06.09 р. (т.2 а.с.87-89) Кар'єр просив визнати недійсними:

- договір поставки №24/01 від 24.01.08 р. на підставі ст.ст.203,215 ЦК України у зв'язку із тим, що вказаний договір підписано не директором Кар'єру, тобто особою, яка не уповноважена на підписання цього договору;

- договір на організацію перевезень вантажу №28/03П від 28.03.08 р. та договір перевезення вантажу №01/03-2803, укладені між Кар'єром та Товариством на підставі ст.234 ЦК України, оскільки вони є фіктивними, тобто такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими договорами;

- угоду від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги на підставі ст.11, ч.2 ст.509, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, так як зобов'язання у Кар'єру перед Товариством за договором перевезення були відсутні.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.07.09 р. (суддя Давченко Т.М.) позов Товариства задоволено, з Кар'єру стягнуто 70506,93 грн. основного боргу, 7767,04 грн. пені, 8588,3 грн. збитків від інфляції, 1305 грн. –3% річних, 801,65 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Позов Кар'єру про визнання договору постачання недійсним залишено без задоволення. Щодо інших позовних вимог Кар'єру місцевим господарським судом рішення не прийнято.

Позов Товариства, господарським судом 1 інстанції задоволено з огляду на те, що останній довів належними доказами факт передплати Товариством гранітної продукції на суму 70506,93 грн. та її не поставки Кар'єром, що відповідно із ч.2 ст.693 ЦК України є підставою для стягнення з останнього вказаної суми передплати. При цьому господарський суд 1 інстанції дійшов висновку про те, що боргові зобов'язання Товариства, за поставлену йому відповідачем гранітну продукцію у сумі 270000 грн. за договором поставки №24/01 від 24.01.08 р., та боргові зобов'язання Кар'єру за надані йому позивачем послуги з перевезення у сумі 270000 грн. за договором перевезення вантажу №01/03-2803 від 28.03.08 р. припинені угодою сторін від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Позов Кар'єру про визнання недійсним договору постачання господарським судом 1 інстанції залишено без задоволення, з посиланням на те що оспорювані Кар'єром договори (правочини), відповідають вимогам ст.ст.203,207 ЦК України, оскільки вчинені юридичними особами  в письмовій формі, підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, та скріплені печаткою, сторонами виконані істотні умови договору, що підтверджено письмовими доказами та відбулося виконання договорів.

Щодо позовних вимог Кар'єру про визнання недійсними угоди від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, договору на організацію перевезень вантажу №28/03П від 28.03.08 р. та договору перевезення вантажу №01/03-2803, які укладені між Кар'єром та Товариством, господарський суд 1 інстанції рішення не прийняв, хоча з мотивувальної частини оскарженого рішення випливає, що суд обґрунтовуючи відмову у визнанні недійсним договору постачання мав на увазі і інші правочини, які оспорювалися Кар'єром.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду 1 інстанції, Кар'єр звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржене рішення, оскільки воно прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про наявність у Кар'єру боргу в сумі 70506,93 грн. у зв'язку із не поставкою товару на вказану суму, оскільки згідно із видатковими накладними Кар'єр поставив Товариству гранітної продукції на суму 793490,06 грн., а останнє відповідно із банківськими виписками з розрахункового рахунку Кар'єра сплатило лише 594000 грн., тобто у даному випадку існує заборгованість Товариства у сумі 199490,06 грн. (793490,06-594000=199490,06).

Посилання місцевого господарського суду на те, що боргові зобов'язання Товариства, за поставлену йому відповідачем гранітну продукцію у сумі 270000 грн. за договором поставки №24/01 від 24.01.08 р., та боргові зобов'язання Кар'єру за надані йому позивачем послуги з перевезення у сумі 270000 грн. за договором перевезення вантажу №01/03-2803 від 28.03.08 р. припинені угодою сторін від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, на думку скаржника є безпідставними, оскільки Товариство фактично не надавало Кар'єру ніяких послуг з перевезення вантажу, договір перевезення вантажу №01/03-2803 від 28.03.08 р. та угода від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог є фіктивними, а відповідно із цим господарський суд 1 інстанції безпідставно залишив позовні вимоги Кар'єру про визнання цих правочинів недійсними.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорювані Кар'єром правочини відповідають вимогам ст.ст.203,207 ЦК України, тому що без проведення почеркознавчої та технічної експертизи на предмет встановлення справжності підпису колишнього директора Кар'єру Баранова та печатки підприємства, неможливо зробити висновок про те, що ці правочини підписані уповноваженою особою. Підпис Баранова є сумнівним, так як він засвідчений на вказаних правочинах печаткою, яка не відповідає зразку відбитку печатки, що видавалася Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області 27.06.07 р.

Скаржник також посилається на те, що господарський суд 1 інстанції в оскарженому рішенні послався на те, що Товариство у судовому засіданні надавало оригінали товарно-транспортних накладних щодо надання послуг перевезення за договором перевезення №01/03-2803 від 28.03.08 р., однак в дійсності Товариство не надавало цих документів до суду і суд їх не оглядав в судовому засіданні, хоча Кар'єром заявлялися клопотання про надання Товариством вказаних документів в судове засідання.

Товариство у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити її без задоволення, а оскаржене рішення —без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

24.01.2008р. між сторонами укладений договір № 24/01 (далі-Договір), за умовами якого відповідач зобов'язується постачати і передавати у власність позивачу замовлений останнім щебінь і іншу гранітну продукцію, а позивач прийняти цей щебінь і іншу гранітну продукцію та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Згідно з п. 2.3, 3.2, 4.1 Договору одиниця виміру кількості щебеню і іншої гранітної продукції: тонна; відвантаження продукції відповідачем провадиться в термін 5 діб після отримання попередньої оплати товару; позивач здійснює 100% попередню оплату замоленої партії продукції за ціною, що узгоджена у додатку до Договору.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасну поставку продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,01% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

На виконання умов вищезазначеного договору поставки Кар'єр за період з 07.02.08 р. по 08.05.08 р. поставив Товариству гранітної продукції на загальну суму 793490,06 грн., а саме за видатковими накладними: №248-а від 07.02.08 р. на 648,9 грн.; №28 від 16.02.08 р. на 46716,35 грн.; №32 від 20.02.08 р. на 24907,6 грн.; №188-а від 25.02.08 р. на 572,7 грн.; №46 від 27.02.08 р. на 24871,1 грн.; №53 від 01.03.08 р. на 24849,2 грн.; №60 від 04.03.08 р. на 30222 грн.; №277 від 04.03.08 р. на 540,31 грн.; №70 від 07.03.08 р. на 19439,9 грн.; №74 від 12.03.08 р. на 14134,5 грн.; №82 від 14.03.08 р. на 50171,8 грн.; №89 від 19.03.08 р. на 25095 грн.; №101 від 26.03.08 р. на 52361,2 грн.; №108 від 28.03.08 р. на 99735,3 грн.; №114 від 31.03.08 р. на 49301,25 грн.; № (нечитабельний) від 07.04.08 р. на 539 грн.; №130 від 09.04.08 р. на 53727,9 грн.; №135 від 12.04.08 р. на 57580,5 грн.; №144 від 16.04.08 р. на 27248,4 грн.; №149 від 18.04.08 р. на 27281,45 грн.; №155 від 21.04.08 р. на 53806,9 грн.; №160 від 23.04.08 р. на 27450,9 грн.; №169 від 07.05.08 р. на 27199,8 грн.; №173 від 08.05.08 р. на 55088,1 грн.

При цьому Товариством за поставлену йому відповідачем гранітну продукцію на загальну суму 793490,06 грн. сплачено лише 594000 грн., а саме за платіжними дорученнями: №1 від 18.02.08 р. –27000 грн.; №2 від 18.02.08 р. –20000 грн.; №14 від 25.02.08 р. –25000 грн.; №15 від 26.02.08 р. –20000 грн.; №17 від 04.03.08 р. –10000 грн.; №29 від 07.03.08 р. –12000 грн.; №37 від 01.04.08 р. –80000 грн.; №43 від 17.04.08 р. –90000 грн.; №54 від 18.04.08 р. –10000 грн.; №57 від 23.04.08 р. –50000 грн.; №58 від 23.04.08 р. –50000 грн.; №63 07.05.08 р. –50000 грн.; №64 від 07.05.08 р. –50000 грн.; №65 від 08.05.08 р. –50000 грн.; №84 від 16.05.08 р. –50000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем надані абсолютно ідентичні ксерокопії вищезазначених видаткових накладних на суму 793490,06 грн., а також фінансові документи –платіжні доручення та виписки з банківських рахунків на суму 594000 грн.

Таким чином станом на 16.05.08 р. борг Товариства за поставлену йому гранітну продукцію за договором поставки №24/1 від 24.01.08 р. складав 199490,06 грн. Доказів оплати поставленої продукції після 16.05.08 р. Товариством не надано.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості Кар'єру перед Товариством у сумі 70506,93 грн. і безпідставно стягнув цю суму з Кар'єру.

Згідно із позовними вимогами Товариства, останнє також просило стягнути з Кар'єру пеню за період з 22.05.08 р. по 05.11.08 р., та №5 річних і збитки від інфляції за період з 22.05.08 р. по 11.06.09 р. Однак, як вбачається із наявних матеріалів справи у Кар'єру ніякої заборгованості перед Товариством не було, навпаки починаючи з 16.05.08 р., тобто останньої поставки продукції Товариству, за останнім значиться борг у сумі 199490,06 грн.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом також помилково стягнуті з Кар'єру пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

Звертаючись із позовом, Товариство додало до позовної заяви укладений між сторонами договір перевезення вантажу № 01/03-2803 від 28.03.2008р. № 01/03-2803, згідно якого Товариство бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Кар'єром вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є територія ПГЩК до пункту призначення, яким є рампа ПГЩК і видати вантаж уповноваженій особі, а відповідач —сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить 6 грн. за перевезену тонну. Згідно із 1.3 договору перевезення оформлений подорожній лист, завірений Перевізником при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність  такого вантажу на Перевізника. Таким чином, умови вказаного договору перевезень передбачають складання сторонами як товарно-транспортних накладних, так і подорожніх листів.

В ході розгляду спору по суті Кар'єром також було надано договір на організацію перевезення вантажу №28/03П від 28.03.08 р., за умовами якого сторони повинні були виконати дії по організації перевезень.

Кар'єр в суді 1 інстанції стверджував, що вказані договори перевезення сторонами не виконувалися, оскільки їх виконання не підтверджено будь-якими первинними документами. А ні у Кар'єру, а ні у Товариства не має жодної товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу, оформлення яких передбачено умовами договору перевезення.

Однак, незважаючи на це, місцевим господарським судом всупереч вимогам ст.38 ГПК України не були витребувані у Товариства відповідні товарно-транспортні накладні.

Відповідно із ст.ст.38,101 ГПК України на вимогу апеляційного суду надати товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання умов договору перевезення представник Товариства заявив, що не може їх надати за їх відсутністю. Не надавалися ці документи і до суду 1 інстанції.

Таким чином, наявний у матеріалах справи акт № 14/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.05.2008р. про надані Кар'єру  послуги щодо перевезення автомобільним транспортом вантажу (щебеневої продукції) за квітень та травень 2008р. - 45 000 тон на загальну суму 270 000 грн. не може бути належним доказом надання Товариством послуг з перевезення за відсутністю первинних документів –товарно-транспортних накладних.

За таких обставин судова колегія вважає, що сторони не мали наміру створення правових наслідків за вищенаведеними договорами перевезення та організації перевезень вантажу, а відповідно із ч.1 ст.234 ЦК України є фіктивними і на підставі ч.2 цієї ж статті ЦК України підлягають визнанню недійсними.

14.05.2008р. сторони уклали угоду про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги, згідно якої вони дійшли згоди про припинення зобов'язань відповідача щодо позивача за надані останнім транспортні послуги за договором перевезення вантажу № 01/03-2803 від 28.03.2008р. на суму 270 000 грн. заліком зустрічної однорідної вимоги відповідача щодо позивача за неоплачену гранітну продукцію на суму 270 000 грн. згідно договору № 24/01 від 24.01.2008р. Однак, як зазначалося вище Товариство не довело належними доказами надання Кар'єру послуг з перевезення, а відповідно із цим не довело наявність заборгованості Кар'єру у сумі 270000 грн., про які йдеться мова в наведеній вище угоді. До того ж з матеріалів справи вбачається що на 14.05.08 р. у Товариства також не було заборгованості у сумі 270000 грн., заборгованість Товариства на цю дату складала 249490,06 грн., оскільки станом на 14.05.08 р. Кар'єром було поставлено продукції на загальну суму 793490,06 грн., а Товариством всього оплачено 544000 грн., тобто борг Товариства на 14.05.08 р. складав не 270000 грн., а 249490,06 грн.

Вищенаведене свідчить про те, що угода від 14.05.08 р. про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги не випливає з фактичних дій сторін та не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Відповідно із ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, актів цивільного законодавства, рішень суду, в зв'язку із настанням або ненастанням певної події. Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Угода від 14.05.08 р. про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги цим вимогам закону, як випливає з вищенаведеного, не відповідає, а тому відповідно із ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Щодо позовних вимог Кар'єру про визнання недійсним договору поставки №24/01 від 24.01.08 р. судова колегія вважає, що підстав для задоволення цих вимог не має, оскільки сам факт виконання сторонами умов цього договору підтверджує справжність підпису представника Кар'єру на оспорюваному договорі. У зв'язку із цим відсутні і підстави для призначення судових експертиз з цього приводу. Наявність лише печатки підприємства з символами республіки Молдова не може свідчити про те, що на цьому договорі підпис представника Кар'єру не є справжнім.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Кар'єру підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.09 р. слід змінити, позов Товариства залишити без задоволення, зустрічний позов Кар'єру задовольнити в частині визнання недійсними - договору на організацію перевезень вантажу №28/03П від 28.03.08 р., договору перевезення вантажу №01/03-2803 від 28.03.08 р., угоди від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, в решті зустрічних позовних вимог Кар'єру відмовити.

Відповідно із ст.49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на Товариство, а по зустрічному позову та апеляційній скарзі на сторони, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1.Апеляційну скаргу Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.09 р. –змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт-Індустрія 1” відмовити.

Зустрічний позов Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру задовольнити частково.

Визнати недійсними договір на організацію перевезень вантажу №28/03П від 28.03.08 р., договір перевезення вантажу №01/03-2803, угоду від 14.05.08 р. про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт-Індустрія 1” та Первомайським гранітно-щебеневим кар'єром.

     В решті зустрічного позову Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт-Індустрія 1” (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 5, код ЄДРПОУ 35513845, р/р 26001060118542 ЮГРУ „Приватбанк”, МФО 328704 ) на користь Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру (55230, Миколаївська область, Первомайський район, с.Кінецпіль, код ЄДРПОУ 05697158, п/р № 260025205 в НФ ОАО Мегабанк в м. Первомайськ, МФО 326881) витрати: по сплаті держмита за подачу зустрічної позовної заяви у сумі 170 грн.00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 208 грн. 44 коп.

      Видати наказ.”

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт-Індустрія 1” (65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 5, код ЄДРПОУ 35513845, р/р 26001060118542 ЮГРУ „Приватбанк”, МФО 328704 ) на користь Первомайського гранітно-щебеневого кар'єру (55230, Миколаївська область, Первомайський район, с.Кінецпіль, код ЄДРПОУ 05697158, п/р № 260025205 в НФ ОАО Мегабанк в м. Первомайськ, МФО 326881) витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги у сумі 525 грн. 84 коп.

3. Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

 Головуючий суддя                                           М.С. Петров

 Суддя                                                                 Г.П. Разюк

 Суддя                                                                 С.І. Колоколов