Постанова

від 28.02.2012 по справі 32/103

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 32/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Борисенко І.В.

Остапенка О.М.

при секретарі

судового засідання: Загрунна Л.І.

за участі представників

сторін:

позивача: Косяк В.В. - дов. б/н від 24.01.2012 р.;

відповідача: Литвин В.В. - дов. б/н від 10.11.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська фінансово-будівельна компанія"

на рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р.

у справі № 32/103 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕСКЛІФ-СЕРВІС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська фінансово-будівельна компанія"

про: стягнення 53 637,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ „ЕСКЛІФ-СЕРВІС" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" про стягнення з останнього вартості векселю від 27.08.2010 р. серії АА № 1962927 в розмірі 52 075, 60 грн., виданого в посвідчення виконання зобов'язань за Договором підряду від 26.05.2009 р. № 02/05, та Додаткової угоди до нього від 27.08.2010 р. № 1 та 3 % річних в сумі 1 562,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача вартість простого векселю серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. в сумі 52 075,60 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач - ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга, мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено процесуальне порушення, а саме не було належним чином дотримано вимоги ст. 64 ГПК України, оскільки, як стверджує відповідач, його не було повідомлено про судове засідання, що відбулося 22.11.2011 р., а тому Рішення суду першої інстанції, яке прийнято на цьому першому судовому засіданні, підлягає скасуванню як незаконне, в порядку ч.2 п. 2 ст. 104 ГПК України.

Крім того, на думку скаржника, Господарський суд м. Києва дійшов хибного висновку, зазначивши у оскарженому Рішенні, що спірний вексель від 27.08.2010 р. серії АА № 1962927 був належним чином пред'явлений до оплати.

В підтвердження своїх доводів, скаржник наголошує на тому, що позивач направив на його адресу Акт ред'явлення векселя до платежу у двох примірниках та ксерокопію вказаного векселя, що є грубим порушенням вексельного законодавства.

Ухвалою КАГС від 22.12.2011 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., суддів Верховець А.А., Пантелієнко В.О. прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" на Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103, розгляд справи призначено на 31.01.2012 р..

У зв'язку із зайнятістю суддів Верховця А.А. та Пантелієнка В.О. в судовому розгляді справ у складі іншої колегії Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 30.01.2012р. № 01-23/3/11 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Борисенко І.В., Шипко В.В.

У судове засідання від 31.01.2012 р. представник позивача не з'явився, 24.01.2012 р. через канцелярію суду подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких вважає викладені у ній доводи апеляційного оскарження безпідставними та необґрунтованими, а тому, просить колегію суддів залишити без змін оскаржене в апеляційному порядку Рішення суду першої інстанції.

Ухвалою КАГС від 31.01.2012 р. № 32/103 розгляд справи було відкладено на 14.02.2012 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника позивача та необхідністю дослідження додатково поданих матеріалів.

08.02.2012 р. через канцелярію суду представник відповідача надав письмові Пояснення на заперечення позивача від 24.01.2012 р..

У судовому засіданні від 14.02.2012 р. представник відповідача подав Клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду даної справи, яке колегією суддів розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні від 14.02.2012 р. оголошувалася перерва до 28.02.2012 р. в порядку ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з находженням судді Шипко В.В. у відпустці, Розпорядженням в. о. Голови КАГС від 27.02.2012 р. № 01-22/1/7 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Борисенко І.В., Остапенко О.М.

У судове засідання від 28.02.2012 р. з'явилися всі учасники апеляційного провадження, тому колегія суддів продовжила розгляд апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія", Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 скасувати та прийняти нове судове Рішення, яким відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2009 р. між позивачем - ТОВ "ЕСКЛІФТ-СЕРВІС" (підрядник) та ТОВ "ДЕМІРОКБУДІНВЕСТ" (замовник) було укладено Договір підряду від 26.05.2009 р. № 02/05, (Договір), предметом якого є розробка проектної та технічної документації на об'єкті нерухомості. Виконання умов Договору відображено в Актах приймання виконаних підрядних робіт, де підтверджено факт розробки проектної та технічної документації за червень, вересень та листопад 2009 року, підписаного сторонами без зауважень та пропозицій. Крім того, сума дебіторської заборгованості ТОВ "ДЕМІРОКБУДІНВЕСТ" в розмірі 52 075,60 грн. відображено в Акті звірки розрахунків між сторонами станом на 01.01.2010 р. (арк. с. 47).

27.08.2010 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 26.05.2009р., за змістом якої вбачається, що за згодою сторін розрахунки за Договором можуть бути здійснені за допомогою векселю, що відображено в пункті 6.1 статті 6 Додаткової угоди.

На виконання умов Додаткової угоди від 27.08.2010 р. сторонами складено Акт прийому-передачі векселю серії АА № 1962927 номінальною вартістю 52 075,60 грн., із строком пред'явлення не раніше 01.03.2011 р., емітентом (векселедавцем) якого є відповідач по справі - ТОВ "Київська фінансово-будівельна компанія" (арк. с. 10). Тобто, за змістом Акту прийому-передачі векселю серія АА № 1962927 від 27.08.2010 р. вартістю 52 075,60 грн., вбачається, що його було передано з метою змінити спосіб виконання зобов'язань за Договорами підряду. Отже, відбулася заміна грошової форми оплати на оплату шляхом передачі векселя.

Вказаний вексель є простим та має передаточний індосамент "Без обороту на мене", який не переривається, вказує на сплату за наказом емітента (векселедавцем) цього векселю суми заборгованості на користь векселедержателя. Отже, з моменту передачі векселю до позивача, як векселедержателя перейшло право вимоги до векселедавця суми вартості векселю.

Враховуючи вищенаведене, а також приписи ст.ст. 34, 43, 70, 77 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель від 06.07.1999 р., запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, (далі - Уніфікований закон), позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з відповідача заборгованост за векселем в сумі 52 075,60 грн.

Додатково позивачем з посиланням на приписи статті 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 562,27 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що передаточний підпис на векселі, підтверджує перехід права по векселю до іншої юридичної особи, а саме до позивача - ТОВ "ЕСКЛІФТ - СЕРВІС".

Законодавець встановлює, що вексель є єдиним цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Місцевим господарським судом визнано обгрунтованим посилання позивача на вексельне законодавство, оскільки порядок розрахунків між сторонами за допомогою векселю передбачено у Додатковій угоді від 27.08.2010 р. до Договору підряду від 26.05.2009р. №02/05, а докази у справі свідчать, що 20.07.2011 р. вексель було пред'явлено до оплати.

Отже позивачем, за оцінкою місцевого господарського суду, доведено своє право на стягнення з відповідача вартості векселю, як емітента ціного паперу. Відповідач таких доказів суду не надав. Тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКЛІФТ-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" щодо стягнення з останнього вартості простого векселю серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р вартістю 52 075,60 грн. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 562,27 грн. в зв'язку з простроченням останнім виконання свого грошового зобов'язання місцевий господарський суд відмовив як необгрунтованого на законі.

Відмовляючи у задоволенні вищеназваної позовної вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що вексельним закодавством, не передбачено стягнення 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, тому вимоги статті 625 ЦК України, на яку посилався позивач, у даній справі застосуванню не підлягає.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що у доводах апеляційного оскарження скаржник, в першу чергу, наголосив на процесуальному порушенні господарського суду, яке є прямою підставою скасування судового рішення, а саме, неповідомлення відповідача про судове засідання від 22.11.2011 р. (в якому прийнято оскаржене Рішення), що тягне за собою застосування ч. 2 п. 2 ст. 104 ГПК України.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі документи, та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги в цій частині та необхідність скасування оскаржуваного Рішення місцевого господарського суду з огляду на наявність порушення ним ч. 2 п. 2 ст. 104 ГПК України.

11.11.2011 р. ТОВо „ЕСКЛІФ-СЕРВІС" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" (відповідач) про про стягнення з останнього вартості векселю серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. в розмірі 52 075, 60 грн..

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2011 р. № 32/103 порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 22.11.2011 р. (арк.с.1).

У судове засідання від 22.11.2011 р., в якому і було прийнято оскаржене Рішення місцевого господарського суду, з'явився представник позивача - ТОВ „ЕСКЛІФ-СЕРВІС". Представник відповідача - ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" не з'явився, причини неявки господарському суду не були відомі, але суд не відклав розгляд справи а прийняв Рішення по суті.

За матеріалами справи колегією суддів встановлено, що згідно печатки відділу діловодства на зворотній стороні Ухвали Господарського суду м. Києва від 14.10.2011 р. №32/103 вбачається, що 24.10.2011 р. було здійснено поштове направлення сторонам вищезазначеної Ухвали місцевого господарського суду про порушення провадження у даній справі, зокрема і відповідачеві - ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія".

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутнє зворотнє поштовє повідомлення, яке свідчило б про отримання відповідачем судової повістки про його виклик до призначеного судового засідання від 22.11.2011 р.. Як і відсутнє поштове повернення Ухвали місцевого господарського суду від 14.10.2011 р., що свідчило б про її направлення на адресу відповідача вказаною у позові, а отже і дотримання господарським судом приписів ст. 64 ГПК України.

Тобто, на день прийняття оскарженого Рішення від 22.11.2011 р. господарський суд не мав відомостей про належне повідомлення відповідача по справі про призначене судове засідання.

З вищенаведеного вбачається, що на день прийняття Господарським судом м. Києва оскарженого Рішення від 22.11.2011 р. № 32/103 відповідач не був повідомлені про день судового засідання від 22.11.2011 р. з розгляду даної справи, а місцевий господарський суд не мав доказів про його належне повідомлення, тобто судове рішення прийнято за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України визначено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин та керуючись ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103, як такого, що прийняте з порушенням норм процесуального закону яке є підставою скасування судового рішення.

Приймаючи нове судове Рішення, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.

У доводах апеляційного оскарження, відповідачем крім процесуальних зауважень, наголошено на невідповіності висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, що відбулося при неправильому застосуванні норм матеріального права, наслідком чого стало прийняття незаконного рішення.

В обгрунтування вказаного твердження, скаржником наголошено на тому, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, зазначивши що 20.07.2011 р. спірний вексель було належним чином пред'явлено до оплати.

На думку відповідача, простий вексель серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. на суму 52 075,60 грн. не пред'являвся позивачем відповідачу для оплати у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідача не виникло обов'язку з його оплати.

В підтвердження своїх доводів, скаржником наголошено на тому, що позивач надіслав на його адресу Акт пред'явлення векселя до платежу (у двох примірниках), долучивши до нього ксерокопію векселя серії АА № 1962927.

За оцінкою скаржника, із наведеного слідує, що простий вексель серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. не був пред'явлений позивачем (векселедержателем) відповідачу (векселедавцю) для платежу, а отже, у віповідача не виникло зобов'язання щодо його оплати.

Перевіривши за матеріалами справи вищевказані доводи скаржника, колегія суддів вважає їх правильними та обгрунтованими з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що за до матеріалів справи, а саме за арк. с. 11 та повторно за арк. с. 49 підшито та пронумеровано ксерокопію спірного векселя серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р на суму 52 075,60 грн..

У судових засідання, в яких брав участь представник позивача, колегією суддів ставилося питання - чи дійсно позивачем на адресу відповідача, разом з Актом пред'явлення до платежу по векселю була направлена незавірена ксерокопія спірного векслеля, як така що залучена до матеріалів справи?

На що позивачем дана ствердна відповідь.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

В силу ст.ст. 34, 77 Уніфікованого закону "Про переказні і прості векселі" відповідач зобов'язаний оплатити вексель при його пред'явленні.

Як вбачається з наведених норм, саме держатель векселя має потурбуватися про здійснення платежу. Це є однією з відмінностей вексельного права від цивільного, за яким боржник самостійно виконує зобов'язання перед кредитором.

Отже, відповідно до положень Уніфікованого закону простий вексель має бути пред'явлений векселедавцю.

Уніфікований закон детально регламентує порядок та умови здійснення вексельних правочинів (щодо індосаменту, місця, строку, порядку платежу тощо). Недодержання установленого ренламенту з боку векселедавця тягне за собою вчинення передбачених Уніфікованим законом правових дій, спрямованих на реалізацію права векселедержателя на одержання платежу за векселем. І навпаки, недодержання установленого порядку з боку векселедержателя спричиняє неможливість реалізації ним передбачених чинним законодавством подальших правових дій для одержання платежу за векселем.

Тобто, пред'явлення простого векселя до платежу або пред'явлення його неналежним чином унеможливлює підтвердження (доведення) того, що платіж не здійснено, оскільки відсутня належним чином оформлена вимога про платіж.

Враховуючи викладене, колегією суддів визнаються обґрунтованими доводи скаржника про те, що простий вексель серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. на суму 52 075,60 грн. не був пред'явлений позивачем (векселедержателем) відповідачу (векселедавцю) для платежу, а отже, у віповідача, згідно вексельного законодавства не виникло зобов'язання щодо його оплати.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості простого векселя серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. в сумі 52 075,60 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 562,27 грн. за прострочення виконання ним грошового зобов'язання по спірному векселю, то за оцінкою колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні як необгрунтованих на законі. Окрім того, не підлягають вони задоволенню ще й через те, що є похідними відносно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача вартості простого векселя серії АА № 1962927 від 27.08.2010 р. в сумі 52 075,60 грн..

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 прийнято з грубим порушенням норм як матеріального так і процесуального права, що відбулося при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а тому підлягає скасуванню. Приймаючи нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у позовних вимогах повністю, як заявлених необґрунтовано.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційним оскарженням Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2011 р. № 32/103 скасувати.

Прийняти нове судове рішення у наступній редакції:

„У позовних вимогах відмовити повністю".

Стягнути з позивача - ТОВ „ЕСКЛІФ-СЕРВІС" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 136, офіс 34, код ЄДРПОУ 31354418) на користь відповідача - ТОВ „Київська фінансово-будівельна компанія" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 24381610) 705 (сімсот п"ять) грн 75 коп. - судового збору за апеляційним оскарженням.

Зобов'язати Господарський суд м. Києва видати відповідні накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р.

№ 32/103 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р.

№ 32/103 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 32/103 повернути до Господарського м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Борисенко І.В.

Остапенко О.М.