Рішення

від 13.12.2010 по справі 2-1502/2010

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1502/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" грудня 2010 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Павлику В.І.,

із участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконкому ОСОБА_3 сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства в селі Лукавиця Самбірського району Львівської області. Позивач посилається на те, що 17.03.1997 року в м. Самборі померла її мати ОСОБА_4, яка була власником земельних ділянок; після її смерті спадкування майна здійснюється по закону відповідно до черговості спадкоємців. ОСОБА_2 будучи дочкою померлої є спадкоємцем її майна по закону першої черги, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині відсутності оригіналів державних актів на право приватної власності на землю. Іншого порядку переходу права власності немає, а відтак ОСОБА_2 просить в судовому порядку постановити рішення, яким визнати її власником спадкового майна.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї довірительки та посилався на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради на виклик до суду не з'явився, однак звернувся із заявою, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позов відповідач визнає.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 17 березня 1997 року.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду від 24.06.2010 року ОСОБА_5 визнано власником будинковолодіння в с. Лукавиця по вул. Центральній, 62 в порядку спадкування майна померлої матері ОСОБА_4

Судом установлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна матері ОСОБА_4 по закону, вступила в управління спадковим майном, - фактично прийняла спадок - використовувала і використовує як будинок, так і земельні ділянки, призначені для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства за адресою в селі Лукавиця Самбірського району Львівської області, - за призначенням.

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 при житті передано і належала земельна ділянка загальною площею 0,613га в межах згідно з планом, що розташована на території с. Лукавиця ОСОБА_3 сільської ради Самбірського району Львівської області. Землю передано для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08.07.1996року за №97; складено удвох примірниках, з яких перший видано ОСОБА_4, другий зберігається у ОСОБА_3 сільській раді. Оскільки в позивача ОСОБА_2 не збереглося оригіналу Державного акту на спірні в даній цивільній справі земельні ділянки, а згідно Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів, такий (дублікат) може бути виданий власнику або землекористувачу, то виникла необхідність у ОСОБА_2 звернутись до суду для реалізації свого права на спадкування.

Отже, у судовому засіданні встановлена необхідність переходу права власності на земельні ділянки. Для формального здійснення права на спадкування необхідно в судовому порядку визнати за ОСОБА_2, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, - право власності в порядку спадкування на земельні ділянки в с. Лукавиця Самбірського району Львівської області, що належали її матері ОСОБА_4, яка померла 17 березня 1997 року, оскільки нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право на спадщину на дане майно за відсутності оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на визнанні права власності на спадкове майно, відповідач позов визнав повністю. Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, а тому визнання позову ОСОБА_3 сільською радою не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та згідно зі ст. 129 ч. 3 п. 9 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішень суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214 - 215, 218, 226 ЦПК України, ст. 549 ЦК України 1963р., ст. ст. 392, 1216, 1261 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та мешкає у м. Дрогобичі Львівської області по вул. Княгині Ольги, 1/53 Львівської області, - у порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташовані в селі Лукавиця Самбірського району Львівської області, - із присвоєними кадастровими номерами 4624285200:03:005:0074 площею 0,1170га; 4624285200:03:005:0075 площею 0,2840га; 4624285200:03:005:0203 площею 0,1190га; 4624285200:03:005:0204 площею 0,0430га; 4624285200:03:005:0078 площею 0,0500га, що належали згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №032334 ОСОБА_4, яка померла 17 березня 1997 року.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя І.С. Казан.