Рішення

від 23.01.2012 по справі 13/492

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 13/492 23.01.12

за позовом: Комунального підприємства «Київський метрополітен», м.Київ, ЄДРПОУ 03338913

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», м.Київ, ЄДРПОУ 26423784

до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ, ЄДРПОУ 04012106

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 14371869

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - нач. відділу

від відповідача 1: ОСОБА_2 -за дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_3 -за дов.

В засідання суду брали участь:

ОСОБА_4: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Київський метрополітен», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», м.Київ, до відповідача 2, Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз».

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен»задоволені повністю: визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011р. вказане судове рішення залишено без змін.

21.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»звернулось до господарського суду міста Києва з заявою №18.11 від 18.11.2011р. про перегляд рішення від 28.04.2011р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. призначено розгляд заяви в судовому засіданні.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення від 28.04.2011р. відповідач 1 посилався на ті обставини, що договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009р. був погоджений зі сторони позивача ОСОБА_4, що діяв на підставі наказу №967-Н від 05.08.2009р., як тимчасовий виконуючий обов'язки директора Структурного підрозділу «Дирекція будівництва метрополітену»на період хвороби ОСОБА_5 За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»про існування наказу №967-Н від 05.08.2009р. відповідачу 1 стало відомо 07.11.2011р.

У додаткових поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 23.01.2012р., позивачем зазначено, що ОСОБА_4 мав повноваження на погодження спірного договору згідно із представленими позивачем під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами довіреностями, виданими Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

Одночасно, 11.01.2012р. відповідачем 1 до матеріалів справи надано витяги з бази даних Державного земельного кадастру, за змістом яких земельна ділянка по вул.Межигірській, 78 у місті Києві станом на 10.11.2009р. обліковувалась за Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3», а станом на 15.12.2011р. обліковується за Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

За таких обставин, за поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», відповідач 2 свої зобов'язання за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. стосовно відмови від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 виконав належним чином, а позивач вчинив дії направлені на наступне схвалення договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р.

Позивач у листах без номеру та дати, які були прийняті у судових засіданнях 21.12.2011р., 18.01.2012р., проти задоволення заяви №18.11 від 18.11.2011р. заперечив з огляду на те, що, на думку Комунального підприємства «Київський метрополітен», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз» не доведено факту звернення з вказаною заявою в межах строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, за твердженням позивача, повноваження ОСОБА_4 на погодження спірного договору мали бути підтверджені відповідною довіреністю, виданою від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Відповідач 2 у судові засідання 07.12.2011р., 21.12.2011р., 18.01.2012р., 23.01.2012р. не з'явився, письмових пояснень по суті спору не представив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення №18056279, №18056120, №16280520, №16282590.

Третя особа у поясненнях №25-02/2504 від 07.12.2011р. надала заперечення, які за своїм змістом є аналогічними тим, які висунув позивач.

Ухвалами господарського суду від 21.12.2011р., 18.01.2012р. на підставі ст.30 Господарського процесуального кодексу України в засідання суду було викликано ОСОБА_4 Вказана посадова особа в засідання суду 18.01.2012р., 23.01.2012р. не з'явилась, будь-яких пояснень по суті спору не надала.

Згідно із ч.4 ст.114 Господарського процесуального кодексу України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Аналогічні положення містить п.8.9 постанови Пленуму №17 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.4 ст.114 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3»та ОСОБА_4 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та третьої особи, оцінивши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»в обгрунтування заяви №18.11 від 18.11.2011р. докази та представлені учасниками судового процесу під час розгляду заяви докази, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із постановою Пленуму №17 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2008р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(підприємство) та Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»(комбінат) було укладено договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009р.) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

За змістом п.1.1 вказаного договору сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. сторони погодили, що на його умовах комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.

Згідно із п.2.7 підписаної позивачем та відповідачем 2 угоди розмір грошової компенсації становить з урахуванням ПДВ 50832257 грн.

Відповідно до п.3.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п.2.7 договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням ПДВ 10810000 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

27.11.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»(новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.1 якого відповідач 2 передає (відступає), а відповідач 1 набуває право вимоги до боржника (Комунального підприємства «Київський метрополітен»згідно п.1.1 спірного договору), що належало первісному кредиторові за зобов'язаннями боржника, вказаними у п.1.1 статті 1 цього договору, а саме: грошовим зобов'язанням Комунального підприємства «Київський метрополітен»перед первісним кредитором, що виникло на підставі п.п.2.7, 3.1 договору №158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві, укладеного 29.12.2008р. між первісним кредитором та боржником з усіма додатками, змінами та доповненнями.

У відповідності до вимог ст.513 Цивільного кодексу України договір від 27.11.2009р. укладено в письмовій формі.

Приймаючи до уваги, що п.8.6 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. містив застереження, за змістом якого відступлення права вимоги та/або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною, договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009р. було погоджено Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

Під час первісного розгляду справи позивач зазначав, що спірний договір було погоджено від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен» особою, яка не мала для цього належного обсягу повноважень -ОСОБА_4, внаслідок чого позивачем було заявлено вимоги про визнання вказаної угоди недійсною.

Одночасно, за твердженням відповідача 1, 20.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»звернулося до адвоката ОСОБА_6, з яким у 2009р. було укладено договір №02-11/2009 від 02.11.2009р. про надання адвокатських послуг щодо підготовки проекту договору відступлення права вимоги, з проханням повернути всі наявні у нього документи, пов'язані з підписанням вказаного вище договору.

07.11.2011р. між зазначеними особами було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого відповідачу 1 було передано, у тому числі, наказ №967-Н від 05.08.2009р. Комунального підприємства «Київський метрополітен», за змістом якого тимчасово виконуючим обов'язки директора Структурного підрозділу «Дирекція будівництва метрополітену»ОСОБА_5 на період хвороби останнього призначено ОСОБА_4 -першого заступника начальника метрополітену.

Таким чином, за твердженням відповідача 1, про нововиявлені обставини Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»стало відомо 07.11.2011р.

Наразі, судом враховано, що відповідачем 1 у заяві №18.11 від 18.11.2011р. було помилково визначено номер наказу 963-к.

Вказаний вище розпорядчий документ насправді має №967-Н, що підтверджується змістом листів позивача без номеру та дати, які були прийняті у судових засіданнях 21.12.2011р., 18.01.2012р., а також поясненнями позивача та відповідача 1, наданими у судовому засіданні 23.01.2012р.

Одночасно, на думку позивача та третьої особи наявність наказу №967-Н від 05.08.2009р. не є достатньою підставою для вчинення ОСОБА_4 повноважень з підписання будь-яких договорів від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен».

При цьому, позивачем під час розгляду заяви №18.11 від 18.11.2011р. до матеріалів справи представлено довіреності Комунального підприємства «Київський метрополітен»№147-Н від 03.02.2009р., №417-Н від 19.03.2009р., №1008-Н від 30.07.2009р., №1590-Н від 31.12.2009р., видані першому заступнику начальника метрополітену ОСОБА_4, за змістом яких останньому надані повноваження, зокрема, представляти інтереси позивача в усіх підприємствах, установах, організаціях, вчиняти необхідні дії в інтересах підприємства, від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен»укладати господарські договори відповідно до чинного законодавства та в порядку, встановленому підприємством.

Крім того, зміст вказаних довіреностей в частині зазначених повноважень повністю збігається із тими, які були надані ОСОБА_5

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п.8.6 постанови Пленуму №17 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що зміст довіреностей №147-Н від 03.02.2009р., №417-Н від 19.03.2009р., №1008-Н від 30.07.2009р. під час первісного розгляду справи не досліджувався, суд дійшов висновку, що вказані обставини є нововиявленими, а відповідачем 1 не пропущено, встановлений ст.113 Господарського процесуального кодексу України, строк для звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововияленими обставинами.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що визначені нововиявлені обставини існували на час розгляду справи, про те не могли бути відомі заявнику з огляду на відсутність доступу до документів позивача (в тому числі, довіреностей, виданих Комунальним підприємством «Київський метрополітен»). Наразі, за висновками суду, встановлення тієї обставини, що ОСОБА_4 мав повноваження на погодження спірного договору на підставі перелічених вище довіреностей, мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято 28.04.2011р. У даному випадку результат перегляду рішення за нововиявленими обставинами виплаває з оцінки доказів, зібраних у справі, а встановлення нововиявлених обставин суттєво впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, заява №18.11 від 18.11.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. підлягає задоволенню, а вказане рішення скасуванню.

За приписами ч.8 ст.114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

За змістом постанови Пленуму №17 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими ГПК (частина восьма статті 114 названого Кодексу). Якщо такий розгляд неможливо здійснити у тому ж самому судовому засіданні, він відкладається у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК.

Враховуючи зазначені вище положення господарського процесуального законодавства та позицію Вищого господарського суду України, висновки суду та оціночні судження, викладені у постановах судів апеляційної та касаційної інстанції у справі №13/492 не є обов'язковими для суду під час розгляду заяви №18.11 від 18.11.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз».

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен»про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути визначено норми закону, яким суперечить укладений договір, а також вказано, в чому саме полягають вказані порушення законодавства.

Виходячи зі змісту позовної заяви, підставою для недійсності спірного договору позивачем визначено укладення останнього з порушенням положень п.8.6 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. та ст.516 Цивільного кодексу України.

Зокрема, за поясненнями позивача, на останній сторінці договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р. міститься наступне погодження: «Комунальне підприємство «Київський метрополітен», в особі директора Структурного підрозділу «Дирекція будівництва метрополітену»ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності начальника метрополітену, надає свою згоду на укладення цього договору відступлення права вимоги та на відступлення ВАТ «ДОК-3»на користь ТОВ «Промислово-інвестиційний союз»права вимоги за зобов'язанням боржника, яке належить ВАТ «ДОК-3»згідно з договором №158-ДБМ (щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві), укладеним 29.12.2008р. між первісним кредитором та боржником, з урахуванням всіх додатків, змін та доповнень.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_5 від 30.11.2010р., наданого суду на вимогу ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2010р., з 17.07.2008р. по 19.09.2010р. він працював в Комунальному підприємстві «Київський метрополітен»на посаді директора Структурного підрозділу «Дирекція будувництва метрополітену».

На укладання господарських договорів від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен»ОСОБА_5І мав повноваження згідно з відповідними довіреностями. Проте, ОСОБА_5 погодження, що стосується відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. нікому не надавав та жодні документи щодо відступлення права вимоги за цим договором не підписував.

За твердженням позивача, підпис особи під вказаним погодженням не відповідає підпису ОСОБА_5, а насправді є підписом його заступника ОСОБА_4, який не мав відповідних повноважень на підписання від імені Комунального підприємства «Київський метрополітен»договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009р.

Проте, за висновками суду наведені позивачем обставини не є підставою для недійсності угоди, оформленої договором відступлення права вимоги від 27.11.2009р., з огляду на таке:

Відповідно до ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, згідно із п.8.6 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. відступлення права вимоги та/або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Одночасно, у вказаному договорі не встановлено, що права та обв'язки підприємства або комбінату не можуть бути передані третій особі. Таким чином, з урахуванням змісту договору №158-ДБМ від 29.12.2008р., положеннями останнього не забороняється заміна кредитора у зобов'язанні, як встановлено ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказувалось вище, п.8.6 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. містив застереження, за змістом якого відступлення права вимоги та/або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною. При цьому, наслідків недотримання цієї вимоги договором не передбачено, зокрема, відсутність згоди позивача на укладання спірного договору відступлення права вимоги не робить його недійсним.

Діюче законодавство також не передбачає недійсності договору відступлення права вимоги при відсутності згоди боржника. У відповідності до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Інших негативних наслідків, в тому числі, визнання договору відступлення права вимоги недійсним ні законом, ні договором не передбачено.

Системний аналіз перелічених вище норм діючого законодавства та положень договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. дає підстави зробити висновок, що договір відступлення права вимоги може бути визнаний неправомірним та таким, що суперечить законодавству, тільки в разі, якщо сторонами буде передбачена пряма заборона стосовно неприпустимості заміни кредитора у зобов'язанні. У такому випадку, договір відступлення права вимоги дійсно буде суперечити положенням ст.ст.512, 516 Цивільного кодексу України та може бути визнаний судом недійсним з урахуванням приписів ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Проте, як вказувалося вище, сторони в договорі №158-ДБМ від 29.12.2008р. встановили не заборону передання прав, а лише обмеження, яке повністю відповідає змісту ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, і таке обмеження має чітко встановлені в законодавстві наслідки, визначені ч.2 цієї статті. В цьому випадку, за висновками суду, спірний договір відступлення права вимоги є таким, що порушує права боржника, проте не має наслідком визнання вказаного договору недійсним, враховуючи, що останній не суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не є підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р.

Наразі, за висновками суду, підписання спірного договору уступки права вимоги до скасування реєстрації права власності відповідача 2 на нерухоме майно не є належною підставою для визнання договору від 27.11.2009р. недійсним та взагалі не визначалося позивачем в якості підстави позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», залишаються без задоволення.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву №18.11 від 18.11.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»про перегляд рішення від 28.04.2011р. господарського суду міста Києва по справі №13/492 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. по справі №13/492 скасувати.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен», м.Київ до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз», м.Київ, до відповідача 2, Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз».

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м.Київ, просп.Перемоги, 35, ЄДРПОУ 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»(01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, 9/2, ЄДРПОУ 36423784) судовий збір у розмірі 470,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Мандичев Д.В.

Повне рішення складено 30.01.2012р.