Рішення

від 17.02.2012 по справі 5011-62/1205-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/1205-2012 17.02.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», м.Київ, ЄДРПОУ 22949271

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс», м.Київ, ЄДРПОУ 37553743

про визнання права власності

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

Від відповідача: ОСОБА_2 -по дов.

У відповідності до ст.77 ГПК України

в судовому засіданні з 15.02.2012р. по 17.02.2012р.

оголошувалась перерва

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс», м.Київ про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, Шевченківській район, вул.Довженка, 1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне майно внаслідок проведення будівельних робіт щодо створення об'єкту нерухомого майна на підставі інвестиційного договору від 01.05.2011р.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 15.02.2012р., проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ті обставини, що додаткова угода №1 від 08.07.2011р. була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс» під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та Київською міською радою орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду земліВ» .

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки (з урахуванням угоди, зареєстрованої 18.06.2009р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів за номером 91-6-00853), відповідно до якого позивачу на підставі рішення №31/905 від 25.09.2003р. Київської міської ради було передано для експлуатації та обслуговування торговельного центру в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:88:093:0033) площею 916 кв.м, яка знаходиться на вул.Довженка, 1 в Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно, відповідно до п.а ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

За твердженням позивача, враховуючи встановлені законодавством повноваження власника землі, а також передбачене договором цільове призначення земельної ділянки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»були вчинені дії стосовно пошуку інвестора з метою будівництва торгового центу на вул.Довженка, 1 у м.Києві.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 01.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»(забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»(інвестор) був укладений інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості.

З урахуванням п.п.1.1, 2.1 предметом зазначеного правочину є участь сторін у будівництві торгового комплексу загальною площею 425 кв.м по вул.Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток у вказаному комплексі після внесення інвестицій та завершення будівництва.

За умовами договору від 01.05.2011р. інвестиційним внеском забудовника є: виконання встановлених чинним законодавством обов'язків землекористувача земельної ділянки, що використовується для будівництва комплексу; забезпечення виконання всіх передбачених чинним законодавством функцій замовника будівництва комплексу в повному обсязі силами власного трудового колективу і/або залучених фахівців; залучення на договірних засадах інших інвесторів для фінансування будівництва частини комплексу, не покритої фінансуванням інвестора.

При цьому, інвестиційним внеском відповідача визначено проведення фінансування будівництва відповідної частки у комплексі згідно із проектно-кошторисною документацією у відповідності із графіком інвестування шляхом перерахування інвестицій у грошовій формі на розрахунковий рахунок забудовника або в інших додатково узгоджених сторонами формах; внесення змін у фінансування, коригування характеристик завершеного будівництвом об'єкта інвестування тільки за згодою сторін.

Графік інвестування інвестором будівельних робіт визначений сторонами в п.2.5 договору від 01.05.2011р.

За таких обставин, за висновками суду, на підставі інвестиційного договору від 01.05.2011р. між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки щодо проведення інвестування та здійснення будівельних робіт, наслідком яких є створення об'єкту нерухомого майна - торгового комплексу загальною площею 425 кв.м по вул.Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Пунктом 2.4.1 інвестиційного договору від 01.05.2011р. передбачено, що за умови виконання інвестором узятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у загальну пайову власність частки в комплексі (виходячи з вартості 1 кв.м = 300 грн.), що еквівалентно за курсом НБУ на дату укладення договору 37,5 доларів США у таких співвідношеннях:

- інвестор -частку в розмірі 80% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 340 кв.м;

- забудовник - частку в розмірі 20% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 85 кв.м.

Тобто, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем інвестиційного договору наслідком належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань є набуття останніми у визначених договором частинах права власності на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту наданих сторонами у судових засіданнях пояснень, у зв'язку з важким фінансовим становищем Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»було направлено лист від 30.06.2011р., в якому запропоновано призупинити дію зазначеного договору.

За твердженням позивача, з огляду на те, що станом на момент надходження зазначеного листа Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»вже було розпочато проведення будівельних робіт, зупинення яких могло призвести до негативних наслідків для забудовника у вигляді додаткових витрат на збереження недобудованого об'єкта, позивачем листом б/н від 08.07.2011р. було запропоновано відповідачу за взаємною згодою сторін розірвати інвестиційний договір від 01.05.2011р. з моменту підписання додаткової угоди.

Як свідчать матеріали справи, 08.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»було підписано додаткову угоду №1, згідно якої сторони погодили, що інвестиційний договір від 01.05.2011р. розривається, а зобов'язання сторін, врегульовані розірваним договором, припиняються з 08.07.2011р.

Суд одразу зазначає, що на момент розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи не представлено доказів визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку та з встановлених законом підстав. Твердження відповідача про те, що додаткова угода №1 від 08.07.2011р. була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс» під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, не впливають на правову оцінку доказів у розглядуваній справі з огляду на те, що приписи ст.233 Цивільного кодексу України укладання правочину за визначених відповідачем обставин не пов'язують з нікчемністю договору. Таким чином, з урахуванням встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції, укладена між сторонами додаткова угода до інвестиційного договору є правомірною та приймається судом до уваги відповідно до ст.11 названого нормативно-правового акту як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст.653 вказаного нормативно-правового акту у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги підписання між сторонами додаткової угоди №1 від 08.07.2011р., виходячи зі змісту перелічених приписів законодавства, судом встановлено, що зобов'язання сторін за інвестиційним договором від 01.05.2011р. припинились 08.07.2011р.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані та не заперечуються, за власні кошти Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»було проведено будівництво торгового комплексу загальною площею 425 кв.м по вул.Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва. Наразі, будь-яких доказів проведення фінансування будівельних робіт відповідачем під час дії інвестиційного договору від 01.05.2011р. до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до складеного експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_3 висновку №0138 від 03.01.2012р. експертного будівельно-технічного дослідження нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Довженко, 1, відноситься до ІІІ групи складності об'єктів цивільного призначення, відповідає вимогам ДБН і пожежної безпеки, чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку.

У зазначеному висновку експертом наведено опис спірного нерухомого майна за наступними показниками: функціональне призначення -громадські (торгівельні) приміщення; внутрішня висота: 2,39 м, 2,43 м, 2,44 м, що відповідає вимогам п.6.2.1 ДБН В.2.2-9-2009, п.п.1.4, 1.5 СНиП 2.09.04-87; матеріали основних конструкцій: фундамент -стовпчастий, стіни зовнішні -обшивка сандвіч-панелі по металевому каркасу, перекриття -підшивка по дерев'яним балкам; покрівля -профільовані металеві листи, підлога -бетонна; заповнення прорізів: віконні блоки -алюмінієві, дверні блоки -металопластикові.

Крім того, з огляду на те, що технічний стан нежитлової будівлі не загрожує її безпечній експлуатації та будівля має 100% будівельну готовність, експертом зроблено висновок про те, що зазначений об'єкт придатний для експлуатації.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із ст.43 вказаного нормативно-правового акту господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що висновок №0138 від 03.01.2012р. експертного будівельно-технічного дослідження складений експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_3, якій відповідно до свідоцтва №1136 Міністерства юстиції України надано право проведення будівельно-технічних експертиз, шляхом застосування належних методів та з використанням відповідної нормативної та будівельно-технічної літератури, суд приймає до уваги зазначений висновок як належний доказ відповідності спірного майна будівельним нормам.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вказує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»претензію від 02.12.2011р.

Відповідно до змісту зазначеного листа, відповідачем з посиланням на недійсність додаткової угоди №1 від 08.07.2011р., заявлено вимогу про передання Товариству з обмеженою відповідальністю «Міда плюс», як інвестору за інвестиційним договором від 01.05.2011р., належної частки нерухомого майна.

За висновками суду, з огляду на те, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»на нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, Шевченківській район, вул.Довженка, 1, не визнавалося та оспорювалося відповідачем, позивач у відповідності до приписів ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України мав право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, суд вважає вимоги відповідача, викладені у листі від 02.12.2011р. неправомірними з огляду на встановлений судом факт припинення 08.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»зобов'язань за інвестиційним договором від 01.05.2011р., та як наслідок відсутність у позивача обов'язку передати відповідачу частку розміром 80% в нерухомому майні. Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконувались прийняті на себе зобов'язання в частині проведення фінансування будівельних робіт (будь-які докази внесення відповідачем грошових коштів відсутні).

Таким чином, приймаючи до уваги, що будівництво нерухомого майна було проведено позивачем за власні кошти, враховуючи встановлену у висновку №0138 від 03.01.2012р. експертного будівельно-технічного дослідження відповідність торгового комплексу будівельним нормам та правилам, а також виходячи з того заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс» про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, Шевченківській район, вул.Довженка, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За висновками суду, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці за власні кошти та власними силами і засобами провела будівництво нерухомого майна.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс», м.Київ про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, Шевченківській район, вул.Довженка, 1.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», м.Київ право власності на об'єкт нерухомості- нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м.Київ, Шевченківській район, вул.Довженка, 1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда плюс»(02218 АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 37553743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс»(01103 м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.18-а, ЄДРПОУ 22949271) судовий збір в розмірі 2550 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 17.02.2012р.