Постанова

від 08.02.2016 по справі 5011-62/1205-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 5011-62/1205-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи-1 - Кроллау О.В.. дов. № 31.1626 від 19.08.2015 р.;

від третьої особи-2 - Телицька В.А., дов. № 225-КМГ-4473 від 15.12.2015 р.;

від третьої особи-3 - не з'явилися;

від третьої особи-4 - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Комунального підприємства Дирекція будівництва

шляхово-транспортних споруд міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.02.2012 року

у справі № 5011-62/1205-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міда плюс

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства Дирекція будівництва

шляхово-транспортних споруд міста Києва ,

Київської міської ради,

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації),

Виконавчого органу Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківській район, вул. Довженка, 1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Міда плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс судовий збір у розмірі 2550,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2015 року відмовлено Комунальному підприємству Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2015 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2015 року по справі № 5011-62/1205-2012 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 02.12.2015 року.

17.11.2015 року на вимогу суду через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва надійшов оригінал апеляційної скарги з додатками.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва , Київську міську раду, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також було відкладено розгляд справи на 27.01.2016 року.

18.01.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких третя особа-3 просить розглядати справу без участі її представника та ухвалити законне рішення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна у відпустці, судді Синиці О.Ф. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.02.2016 року.

08.02.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянт підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Київської міської ради у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у судове засідання не з'явився, у поясненнях, наданих 18.01.2016 року, просив розглядати справу без участі її представника.

Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс , Товариства з обмеженою відповідальністю Міда плюс , у судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавали.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та подальші ухвали надсилалися сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.04.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс (далі - позивач, ТОВ Амаркорд-Алекс ) та Київською міською радою (далі - третя особа-2) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів за номером № 91-6-00288 від 06.07.2004 року (далі - Договір оренди).

Згідно з умовами Договору оренди, позивачу на підставі рішення Київської міської ради № 31/905 від 25.09.2003 року було передано в оренду земельну ділянку для влаштування будівельного майданчику (кадастровий номер 8000000000:88:093:0033) площею 916 кв.м. (з яких 556 кв.м. в межах червоної лінії), яка знаходиться по вул. Довженка, 1 в Шевченківському районі міста Києва.

Як встановлено колегією суддів, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2004 року у справі № 32/155 позов ТОВ Амаркорд-Алекс до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради та Київської міської ради задоволено. Вирішено вважати укладеною Угоду до Договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 06.07.2004 року за № 91-6-00288 в редакції ТОВ Амаркорд-Алекс .

Зазначеною угодою сторони передбачили зміну призначення даної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування торговельного центру , дія даної угоди скінчилася 18.06.2014 року.

01.05.2011 року між ТОВ Амаркорд-Алекс (далі - забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міда плюс (далі - інвестор, відповідач, ТОВ Міда плюс ) був укладений інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості (далі - Інвестиційний договір).

За умовами Інвестиційного договору сторони беруть участь у будівництві торгового комплексу загальною площею 425 кв.м по вул. Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток у вказаному комплексі після внесення інвестицій та завершення будівництва.

Як передбачено п. 2.4.1 Інвестиційного договору, за умови виконання інвестором узятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у загальну пайову власність частки в комплексі (виходячи з вартості 1 кв.м. = 300 грн.), що еквівалентно за курсом НБУ на дату укладення договору 37,5 доларів США у таких співвідношеннях:

- інвестор - частку в розмірі 80% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 340 кв.м;

- забудовник - частку в розмірі 20% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 85 кв.м.

Пунктом 2.5 Інвестиційного договору передбачено графік інвестування інвестором будівельних робіт.

Відповідно до п. 2.9 Інвестиційного договору інвестиційним внеском забудовника є:

- виконання встановлених чинним законодавством обов'язків землекористувача земельної ділянки, що використовується для будівництва комплексу (п. 2.9.1);

- забезпечення виконання всіх передбачених чинним законодавством функцій замовника будівництва комплексу в повному обсязі силами власного трудового колективу і/або залучених фахівців (п. 2.9.2);

- залучення на договірних засадах інших інвесторів для фінансування будівництва частини комплексу, не покритої фінансуванням інвестора (п. 2.9.3).

Згідно з п. 2.10 Інвестиційного договору інвестиційним внеском відповідача є:

- фінансування будівництва відповідної частки у комплексі згідно із проектно-кошторисною документацією у відповідності із графіком інвестування шляхом перерахування інвестицій у грошовій формі на розрахунковий рахунок забудовника або в інших додатково узгоджених сторонами формах (п. 2.10.1);

- внесення змін у фінансування, коригування характеристик завершеного будівництвом об'єкта інвестування тільки за згодою сторін (п. 2.10.2).

Таким чином, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем інвестиційного договору наслідком належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань є набуття останніми у визначених договором частинах права власності на нерухоме майно - торговий комплекс загальною площею 425 кв.м. по вул. Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Проте, як встановлено судом першої інстанції з пояснень сторін, 30.06.2011 року ТОВ Міда плюс звернулося із листом до ТОВ Амаркорд-Алекс та у зв'язку з важким фінансовим становищем запропонувало призупинити дію зазначеного Інвестиційного договору.

З огляду на те, що станом на момент надходження зазначеного листа ТОВ Амаркорд-Алекс вже було розпочато проведення будівельних робіт, зупинення яких могло призвести до негативних наслідків для забудовника у вигляді додаткових витрат на збереження недобудованого об'єкта, позивачем листом б/н від 08.07.2011 року було запропоновано відповідачу за взаємною згодою сторін розірвати Інвестиційний договір від 01.05.2011 року з моменту підписання додаткової угоди (т.1 а.с. 26-27).

08.07.2011 року між ТОВ Амаркорд-Алекс та ТОВ Міда плюс було укладено Додаткову угоду № 1, якою сторони погодили, що інвестиційний договір від 01.05.2011 року розривається, а зобов'язання сторін, врегульовані розірваним договором, припиняються з 08.07.2011 року (т. 1 а.с. 28).

Згідно із ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання сторін за Інвестиційним договором від 01.05.2011 року припинились 08.07.2011 року.

Судом першої інстанції також було зазначено, що за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані та не заперечуються, за власні кошти ТОВ Амаркорд-Алекс було проведено будівництво торгового комплексу загальною площею 425 кв.м. по вул. Довженка, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Колегія суддів вказує, що у матеріалах справи докази проведення фінансування будівельних робіт ТОВ Міда плюс під час дії Інвестиційного договору - відсутні.

Незважаючи на вказане, 02.12.2011 року ТОВ Амаркорд-Алекс було отримано від ТОВ Міда плюс претензію, у якій відповідач, посилаючись на недійсність Додаткової угоди № 1 від 08.07.2011 року до Інвестиційного договору, заявляє вимогу про передання ТОВ Міда плюс як інвестору за Інвестиційним договором належної частки нерухомого майна.

Враховуючи, що ТОВ Міда плюс не визнає та оспорює право власності ТОВ Амаркорд-Алекс на нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківській район, вул. Довженка, 1, позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України звернувся до відповідача з даним позовом та просить суд визнати за ним право власності на торговий комплекс.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно висновку експерта № 0138 від 03.01.2012 року, виконаного судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Шильцовою К.М. експертного будівельно-технічного дослідження, нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Довженко, 1, відноситься до ІІІ групи складності об'єктів цивільного призначення, відповідає вимогам ДБН і пожежної безпеки, чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку.

У зазначеному висновку експертом наведено опис спірного нерухомого майна за наступними показниками: функціональне призначення - громадські (торгівельні) приміщення; внутрішня висота: 2,39 м, 2,43 м, 2,44 м, що відповідає вимогам п.6.2.1 ДБН В.2.2-9-2009, п.п.1.4, 1.5 СНиП 2.09.04-87; матеріали основних конструкцій: фундамент - стовпчастий, стіни зовнішні - обшивка сандвіч-панелі по металевому каркасу, перекриття - підшивка по дерев'яним балкам; покрівля -профільовані металеві листи, підлога - бетонна; заповнення прорізів: віконні блоки - алюмінієві, дверні блоки - металопластикові.

Крім того, з огляду на те, що технічний стан нежитлової будівлі не загрожує її безпечній експлуатації та будівля має 100% будівельну готовність, експертом зроблено висновок про те, що зазначений об'єкт придатний для експлуатації.

Враховуючи, що будівництво нерухомого майна було проведено позивачем за власні кошти, враховуючи встановлену у висновку експерта №0138 від 03.01.2012 року відповідність торгового комплексу будівельним нормам та правилам, а також враховуючи заперечення відповідача проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про правомірність та задоволення позовної вимоги ТОВ Амаркорд-Алекс до ТОВ Міда плюс про визнання права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю загальною площею 425 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківській район, вул. Довженка, 1.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів ТОВ Амаркорд-Алекс як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці за власні кошти та власними силами і засобами провела будівництво нерухомого майна. А вказаний спосіб захисту відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, умови договорів, додатково подані докази, дійшла висновку про невідповідність рішення суду першої інстанції обставинам справи, з огляду на наступне.

По-перше, суд першої інстанції безпідставно визнав право власності за ТОВ Амаркорд-Алекс застосувавши при цьому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 року у справі № 6-244цс14.

Зазначена норма, у даному конкретному випадку, може бути застосована лише, якщо:

- особа вже є власником майна, але її право власності оспорюється або не визнається іншою особою;

- втрачено документ, який засвідчує право власності.

Отже, зазначена норма може застосовуватися, якщо особа є власником майна, тобто реєстрація права власності за позивачем вже здійснена і він звертається з метою попередження порушення його права власності від можливих порушень третіх осіб.

Як зазначалося вище, ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Положеннями ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація права власності здійснюється відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

До звернення позивача з даним позовом спірне майно не було прийнято ані в експлуатацію, ані зареєстровано у відповідності до норм законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість застосування судом першої інстанції ст. 392 Цивільного кодексу України.

Судова колегія звертає увагу, оскільки будівництво відбулося без жодних належних на те документів, то у даному випадку необхідно було застосувати положення законодавства про самочинне будівництво.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому, право власності може бути визнане лише у тому випадку, якщо збудоване майно відповідає всім передбаченим законодавством вимогам (ДБН, пожежної безпеки, містобудівним нормам та ін.).

Попри зазначене, позивач у своєму позові та поясненнях посилався, як на підставу позову, на ст. 392 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд першої інстанції не міг застосувати зазначену вище норму права та повинен був відмовити в позові з вказаних підстави.

Згідно реєстрів земельних ділянок, у ТОВ Амаркорд-Алекс перебувають у користуванні дві межуючи земельні ділянки за адресою вул. Довженка за кадастровим номером 8000000000:88:093:0021 та 8000000000:88:093:0033.

Колегія суддів звертає увагу, що будівництво відбулося саме на земельній ділянці за адресою: вул. Довженка, 1 в Шевченківському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:88:093:0033) площею 916 кв.м. (з яких 556 кв.м. в межах червоної лінії), яка перебувала на той момент у користуванні позивача.

Оскільки земельна ділянка має загальну площу розміром 916 кв.м. та в межах червоної лінії перебуває 556 кв.м. даної земельної ділянки, то для її забудови (у випадку її відповідного цільового призначення) може бути використано лише 360 кв.м.

Проте, поясненнями сторін та матеріалами справи, зокрема технічним паспортом, встановлено, що загальна площа нежитлових приміщень становить 425 кв.м., тоді як будівля є одноповерховою та повністю розміщена в межах даної земельної ділянки.

За таких обставин, частина нежитлових приміщень розташована в межах червоної лінії вулиць та доріг. Вказане також підтверджується витягами з держаного та міського кадастрового плану доданого апелянтом до своїх пояснень.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України Про автомобільні дороги межі вулиці за її шириною визначаються червоними лініями . Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах червоних ліній вулиці не допускається.

Пунктом 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів передбачено, що розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Слід звернути увагу, що висновок експерта про відповідність нерухомого майна нормам ДБН, пожежної безпеки та придатності до експлуатації стосується самої будівлі без урахування обмежень земельної ділянки на якій нерухоме майно знаходиться.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що розташування вказаних нежитлових приміщень порушує досліджені вище норми, що також свідчить про неможливість задоволення позовних вимог та визнання права власності на спірні будівлі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Комунальним підприємством Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс .

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 року по справі № 5011-62/1205-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Амаркорд-Алекс на користь Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва 1 339,80 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити видачу відповідного наказу Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-62/1205-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун

Повний текст рішення складено 15.02.2016 року.