Рішення

від 18.08.2015 по справі 918/1448/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2015 р. Справа № 918/1448/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп", Україна

до відповідача: Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.), Польща

про стягнення заборгованості в сумі 364 902 грн. 55 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.), Польща в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 43 611, 56 pln. та 11 480, 70 євро, що еквівалентно в гривнях 364 902 грн. 55 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 жовтня 2014 року порушено провадження по справі № 918/1448/14, розгляд якої призначено на 2 грудня 2014 року.

2 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву, якою останній долучив до матеріалів справи частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 13 жовтня 2014 року, серед яких міститься витяг із статистичних даних станом на 13 жовтня 2014 року Республіки Польща, яким підтверджується, що відповідач зареєстрований та здійснює свою підприємницьку діяльність в Республіці Польща.

Ухвалою суду від 2 грудня 2015 року розгляд справи відкладено на 14 квітня 2015 року.

18 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Міністерства Юстиції Республіки Польща надійшов супровідний лист з документами, якими підтвердили вручення ухвали суду від 13 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 14 квітня 2015 року розгляд справи відкладено на 18 серпня 2015 року.

15 травня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Міністерства Юстиції Республіки Польща надійшов супровідний лист з документами, якими підтверджується вручення ухвали суду від 2 грудня 2015 року.

Позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання 18 серпня 2015 року, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судові засідання 2 грудня 2014 року, 14 квітня 2015 року та 18 серпня 2015 року не забезпечив, відзив, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 88, 118), та повернуті прохання про вручення судових документів (а.с. 82, 117).

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Оскільки, відповідач по справі знаходиться в іншій країні - Польщі, то суд при надісланні процесуальних документів по справі, керується нормами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (надалі - Конвенція), дата прийняття: 15 листопада 1965 року, дата приєднання Україною: 19 жовтня 2000 року (із заявами та застереженнями), дата набуття чинності: 1 грудня 2001 року.

Так, згідно статті 1 Конвенції, вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.

Відповідно до частини 1 статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Частиною 2 статті 15 Конвенції визначено, що кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 13 жовтня 2014 року, про відкладення розгляду справи від 2 грудня 2014 року та про відкладення розгляду справи від 14 квітня 2015 року були надіслані Міністерству Юстиції Республіки Польща, для подальшого вручення відповідачу, як передбачає Конвенція.

7 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду було зареєстроване повідомлення про вручення, яке містить підпис уповноваженої особи Міністерства Юстиції Республіки Польща.

18 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Міністерства Юстиції Республіки Польща надійшов супровідний лист, в додатках до якого було долучено підтвердження, що ухвалу суду від 13 жовтня 2014 року було вручено відповідачу.

2 квітня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду було зареєстроване повідомлення про вручення, яке містить підпис уповноваженої особи Міністерства Юстиції Республіки Польща.

Отже, за змістом вищезазначених норм відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів, однак відповідач наданим правом не скористався і будь яких документів не подав.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Годен-Груп" (надалі - продавець) та Фірмою Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F. (надалі - покупець) було укладено контракт № 21/03/14 (надалі - контракт, а.с. 9 - 12).

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця гранули пресовані з деревини, гранули пресовані з лушпиння соняшника, макуха з соняшника (жмихтехнічний) надалі товар, згідно загальної специфікації, яка становить невід'ємну частину даного контракту, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного контракту.

Згідно пункту 2.1 контракту ціни на товар та пункт призначення доставки вантажу по даному контракту, визначаються інвойсом на кожну поставку.

Пунктом 2.2 контракту визначено, що ціни встановлюються в євро валюті, і розуміються на умовах ІНКОТЕРМС 2000: FCA Україна (конкретне місце вказується в інвойсі), DDP Krakow, Katowice, Kielce, включаючи експортне пакування і маркування товару.

Порядок оплати: оплата партії товару проводиться методом передоплати або по факту отримання товару покупцем (пункт 3.2 контракту).

У відповідності до пункту 4.1 контракту продавець який є вантажовідправником, зобов'язується поставити товар покупцеві на умовах відповідно ІНКОТЕРМС 2000: FCA Україна, DDP Krakow, Katowice, Kielce.

Згідно пункту 4.5 контракту товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості - згідно якості вказаної в контракті, по кількості - згідно кількості вказаної в супровідних документах на товар.

Пунктом 4.8. контракту визначено, що у випадку не пред'явлення претензії (рекламації), товар вважається прийнятим покупцем без претензій.

Вказаний контракт від 21 березня 2014 року № 21/03/14 підписаний уповноваженим представником постачальника та покупця, а також скріплений печатками зазначених суб'єктів господарювання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання контракту від 21 березня 2014 року № 21/03/14, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, що на виконання умов контракту позивач поставив для відповідача товар, на загальну суму 45 102, 99 pln. та на суму 11 480, 70 євро.

Вищезазначені обставини стверджуються матеріалами справи, зокрема міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR, а.с. 17, 18, 20, 21, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 50, 52, 53) та відповідними рахунками фактурами (а.с. 19, 22, 25, 28, 30, 33, 36, 39, 42,45, 48, 51, 54).

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач виконав покладені на нього обов'язки згідно контракту, щодо поставки товару відповідної якості та в погоджені строки.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактом, також свідчить відсутність в матеріалах справи претензій та повідомлень про порушення постачальником умов контракту.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З вищезазначеного суд вбачає, що з урахуванням умов контракту на покупця був покладений обов'язок розрахуватися за отриманий товар шляхом передоплати або по факту отримання товару.

Враховуючи те, що поставка товару відбулася в 2014 році і матеріали справи не містять будь яких претензій по якості або кількості поставленого товару, відтак суд приходить до висновку що товар постачальником був отриманий.

Однак, як свідчать матеріали справи, в порушення умов контракту та чинного законодавства України відповідачем зазначені вище поставки не були оплачені в повному обсязі та у строки передбачені пунктом 3.1 контракту.

Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що станом на 18 серпня 2015 року заборгованість Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп" становить 43 611, 56 pln. та 11 480, 70 євро.

Згідно пункту 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що сума основного боргу відповідача за контрактом від 21 березня 2014 року № 21/03/14 у розмірі 43 611, 56 pln. та 11 480, 70 євро, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп" до Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.) в частині стягнення 43 611, 56 pln. та 11 480, 70 євро суми основного боргу.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 55 ГПК України визначено, що у позовах про стягнення іноземної валюти, ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

На виконання вищезазначених норм права, позивач зазначив гривневий еквівалент суми боргу в іноземній валюті, відповідно до офіційного курсу Національного банку України, станом на 15 вересня 2014 року, за 100 pln. - 397 грн. 4796 коп., за 100 євро - 1668 грн. 5002 коп.

Водночас, як свідчать матеріали справи позовна заява датована 10 жовтня 2014 року і подана до канцелярії суду 10 жовтня 2014 року, що стверджується відбитком штемпеля канцелярії (а.с. 3).

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, сума боргу в іноземній валюті повинна бути зазначена в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, станом на день пред'явлення позовної заяви - 10 жовтня 2014 року.

Так, згідно даних з офіційного сайту Національного банку України, 10 жовтня 2014 року за 100 pln. - 395 грн. 8071 коп., за 100 євро - 1 652 грн. 8114 коп.

Відтак, згідно перерахунку суду, станом на 10 жовтня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 43 611, 56 pln., що еквівалентно в гривнях 172 617 грн. 65 коп. та 11 480, 70 євро, що еквівалентно в гривнях 189 754 грн. 32 коп., разом 362 371 грн. 97 коп.

Враховуючи усе вищезазначене, суд частково задовольняє позов та стягує з Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп" 43 611, 56 pln. та 11 480, 70 євро, що разом еквівалентно 362 371 грн. 97 коп.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі покладаються на Фірму Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.) в сумі 7 247 грн. 06 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми Транспортово - Гендльова О.М.F. (Firma Transportovo-Handlova O.M.F.) REGON 291056940 NIP PL 662-118-47-78 місцезнаходження: Gorki 1, 28-404, Kije, Polska) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Годен - Груп" (33005, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Павлюченка, будинок 33, ідентифікаційний код: 34438081) 43 611, 56 pln., що еквівалентно в гривнях 172 617 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 65 коп. та 11 480, 70 євро, що еквівалентно в гривнях 189 754 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 32 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 2 530 (дві тисячі п'ятсот тридцять) грн. 58 коп. основної суми боргу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "20" серпня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.