Постанова

від 22.02.2007 по справі 1/46-63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/46-63

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 лютого 2007 р.                                                                                   № 1/46-63  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:К.В.Грейц –головуючого,С.В.Бакуліної,О.І.Глос,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Сніжнянськхіммаш”

на постановувід 27.11.2006

Донецького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Донецької області № 1/46-63

за позовомВАТ “Сніжнянськхіммаш”

до1.ТОВ “Науково-виробничого підприємства           “Кварц”2.ВАТ “Машинобудівний завод “Буран”3.Орендного підприємства “Донецькміськтепломережа”4.ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії УМГ “Донбастрансгаз”

про визнання відсутнім вексельного зобов'язання

за участю представників:- позивача   

Жигуліна В.Д.

- відповідача (4)Гугіної М.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням колегії суддів господарського суду Донецької області від 06.09.2006 (у складі головуючого судді Черноти Л.Ф., суддів Приходько І.В., Зубченко І.В.), залишеним без змін постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2006 (у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Дзюби О.М., Стойка О.В), в задоволенні позовних вимог (з врахуванням їх уточнення) ВАТ “Сніжнянськхіммаш” до відповідачів –ТОВ “Науково-виробничого підприємства “Кварц”, ВАТ “Машинобудівний завод  “Буран”, Орендного підприємства “Донецькміськтепломережа”, Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії УМГ “Донбастрансгаз” - про визнання недійсними видачі векселя № 66334271235072 та наступних індосаментів на звороті векселя, всіх актів його приймання –передачі, а також додаткової угоди від 07.12.2001 до договору № 64-У від 29.11.2001, укладеної між ТОВ НВП “Кварц” та ВАТ “Машинобудівний завод “Буран”, відмовлено в повному обсязі.

Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем не надано доказів невідповідності видачі векселя № 66334271235072 від 07.12.2001 та індосаментних написів на його зворотній стороні, включаючи всі акти його приймання-передачі, вимогам Законів України “Про обіг векселів в Україні”, “Про цінні папери та фондову біржу”, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Крім того, суди послались на преюдиціальні положення рішення господарського суду Донецької області у справі № 1/422пд про відмову у задоволенні позову ВАТ “Сніжнянськхіммаш” до ТОВ “НВП Кварц”, 3 особа - ВАТ “Машинобудівний завод “Буран”, про визнання недійсним векселя № 66334271235072 від 07.12.2001.

ВАТ “Сніжнянськхіммаш”, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд, оскільки вважає судові акти у справі прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, ст. ст. 85, 99 ГПК України, незастосування законодавства, яке підлягало застосуванню, зокрема, ст. ст. 48, 153 ЦК УРСР,  п. 1 ст. 83 ГПК України, розгляду заявлених позовних вимог не в повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, позивач - ВАТ “Сніжнянськхіммаш” є законним векселедержателем простого векселя  № 66334271235072 номінальною вартістю 50000 грн., виданого 07.12.2001 за актом приймання-передачі від 07.12.2001 відповідачем-1 - ТОВ “НВП “Кварц” на користь відповідача-2 - ВАТ “Машинобудівний завод “Буран” зі строком погашення 27.12.2002, який шляхом безперервного ряду індосаментів передано відповідачеві-3 –Орендному підприємству “Донецькміськтепломережа”  та відповідачеві-4 –ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії УМГ “Донбастрансгаз”, а надалі –позивачеві, що підтверджено актом приймання-передачі від 10.12.2001.

Зазначений вексель підписаний директором ТОВ НВП “Кварц” Сердюковим Ю.А., скріплений його печаткою та виданий в рахунок виконання його зобов'язань за договором купівлі-продажу від 29.11.2001, укладеного з відповідачем 2.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.03.2005 в даній справі призначена судова почеркознавча експертиза, за висновком якої № 2786/02 від 12.08.2005 підпис від імені Сердюкова Ю.А. у простому векселі №66334271235072 від 07.12.2001 виконаний не Сердюковим Ю.А.,  а іншою особою із наслідуванням  справжньому підпису.

В зв'язку з чим і на підставі ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу (в первісному вигляді) про визнання відсутнім вексельного зобов'язання за цим векселем.

В подальшому в порядку ст. 22 ГПК України позивач змінив позовні вимоги заявою від 16.09.2006 № 09-152юр (а.с.29 т.2), в якій просить визнати видачу векселя № 66334271235072 від 07.12.2001 і наступні індосаментні написи на векселі, включаючи всі акти приймання передачі спірного векселя, а також визнати недійсною додаткову угоду від 07.12.2001 до договору від 29.11.2001 № 64-у між ТОВ “НВП “Кварц” та ВАТ “Машзавод “Буран” щодо розрахунку векселем, посилаючись як на підставу таких вимог на норму ст. 48 ЦК УРСР.

Зазначені вимоги прийняті до розгляду, про що вказано в ухвалі  господарського суду Донецької області від 19.10.2005, розглянуті по суті судами попередніх інстанцій, їм надано належну правову оцінку і після встановлення обставин справи здійснено висновок про відсутність підстав для їх задоволення.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний вексель заповнено у відповідності до ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а щодо дотримання векселедавцем вимог ч. 3 ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, згідно якої вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами, підписи скріплюються печаткою, то підписання векселя неналежною особою врегульовано статтями 7, 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Так, згідно ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких вказаний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження (ст. 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, статті 7, 8.

Індосування векселя здійснено у відповідності до приписів глави П Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а позивач як особа, у якої знаходиться вексель, що переданий безперервним рядом індосаментів, згідно ст. 16 цього закону є його законним власником, отже, вправі був розпорядитись векселем на власний розсуд, в т.ч. пред'явити вимогу до будь-якої  особи, що залишається зобов'язаною за векселем.

Позивач в порушення вимог ст. 33 ГПК України не довів належними і допустимими доказами, що видача спірного векселя здійснена з порушенням вимог ч. 1 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, тобто, у відсутність грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги векселедавця перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж за векселем, а, крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі вимоги пред'являються лише до видачі векселя і не стосуються векселя, що був в обігу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати видачу векселя № 66334271235072 від 07.12.2001 і наступних індосаментів, включаючи всі акти приймання передачі спірного векселя, такими, що порушують вимоги чинного законодавства і, відповідно, визнання їх недійсними згідно ст. 48 ЦК УРСР.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2003 у справі №1/422пд за позовом ВАТ “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” до ТОВ “НВП “Кварц” за участю 3-ї особи ВАТ “Машинобудівний завод “Буран” про визнання векселя № 66334271235072 від 07.12.2001 недійсним відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлено відсутність дефекту форми спірного векселя та безпідставність посилань позивача на його “безтоварність”. Зазначене рішення набрало чинності, за результатами перегляду в апеляційному та касаційному порядку залишено без змін.

Згідно із ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішеннями господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами ст. 43 ГПК України, отже, висновок призначеної у справі судово-почеркознавчої експертизи, за всіх вищевказаних обставин, не впливає не результат вирішення спору, до того ж, підпис особи на спірному векселі скріплений печаткою підприємства –векселедавця.

Посилання скаржника на розгляд судами попередніх інстанцій тільки частини його позовних вимог не приймається до уваги колегії суддів як безпідставне і не підтверджене матеріалами справи, адже, відсутні будь-які інші письмові заяви, оформлені з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, при цьому застосування судами правил п. 1 ст. 83 ГПК України щодо можливості визнання недійсним договору за власною ініціативою є правом, а не обов'язком суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2006 у справі № 1/46-63 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу ВАТ “Сніжнянськхіммаш” залишити без задоволення.

Головуючий                                                                          К.Грейц

Судді                                                                                                  С.Бакуліна

                                                                                   О.Глос