Постанова

від 06.06.2011 по справі 34/39

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.06.2011 р. справа №34/39

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія»м. Єнакієве Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (повний текст від 08.04.2011р.) у справі №34/39 (суддя Кододова О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія»м. Єнакієве Донецької області

про стягнення 2786,35грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія»м. Єнакієве Донецької області, про стягнення основного боргу в розмірі 2 640,32грн., 20% річних в сумі 59,31грн., 42,24грн. 3% річних та 44,48грн. пені.

Рішенням від 06.04.2011р. у справі №34/39господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість в розмірі 2640,32грн., інфляційні втрати в сумі 26,40грн. та 44,48грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог господарський суд відмовив, оскільки позивачем було неправильно розраховано інфляційні втрати, крім того -безпідставно нараховано 20% річних, тоді як договором не передбачено такого виду відповідальності.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що позивачем не доведено того факту, що заборгованість в сумі 2 640,32грн. виникла внаслідок невиконання відповідачем саме умов договору поставки. Скаржник наголошує, що в накладній на поставку товару відсутнє посилання на договір, тому вказана поставка є позадоговірною. Враховуючи, що у спірній видатковій накладній не вказано строку оплати за переданий товар, а також те, що позивач не направляв відповідачу вимогу про сплату товару за спірною накладною, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Таким чином, за твердженням скаржника, у позивача немає підстав і для нарахування пені.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає доводи заявника необґрунтованими, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, вмотивованими та законними, у зв'язку з чим просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони у судове засідання не з'явились з невідомих причин, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 27.04.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та ТОВ «Єдина торгівельна компанія»(покупцем) було укладено договір поставки №05/2010 з протоколом розбіжностей, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця кондитерські вироби в кількості та в асортименті відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити кондитерські вироби.

Відповідно до п. 1.2. договору в редакції протоколу розбіжностей, кількість та асортимент товару узгоджується між сторонами у відповідності до попередньої заявки, яка надається у термін не менше ніж за 7 календарних днів до дати здійснення поставки партії товару для якої здійснюється замовлення.

Згідно із п. 2.1. договору в редакції протоколу розбіжностей, ціна одиниці товару та/або партії товару, що поставляється за цим договором, встановлюється продавцем і погоджується покупцем у специфікації чи відповідному прайсі, що є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.2.2. договору, розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесенням грошових коштів готівкою до каси продавця у розмірі 100% від вартості поставленого товару. Оплата за товар, що був поставлений, здійснюється покупцем протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктами 4.2, 4.4 договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару згідно накладної. Товар вважається переданим продавцем і прийняти покупцем за кількістю згідно з накладною.

Згідно із п. 5.3. договору, при отриманні товару покупець повинен забезпечити знаходження печатки та уповноваженою особи яка має право отримання товару та підписання видаткової накладної. У разі відсутності печатки на складі, продавець має право передати товар особам, що уповноваженні його отримувати, у відповідності до п. 5.4. дійсного договору. При цьому, наявність підпису уповноваженої особи, з печаткою або без наявності печатки покупця, є доказом отримання товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №1712 від 01.12.2010р. на суму 2722,64грн., факт прийняття якого відповідачем підтверджений підписом представника підприємства відповідача у видатковій накладній у графі «отримав(ла)», що скріплений печаткою підприємства відповідача.

Оскільки згідно акту прийому-передачі товару від 02.12.2010р. при розвантажуванні товару на складі отримувача представниками сторін було виявлено порушення екрану у двох ящиках продукції, 02.12.2010р. було здійснено корегування суми поставки, що підтверджується накладною на повернення постачальнику №ЕН000004 від 02.12.2010р. товару на суму 82,32грн., а також розрахунком №71/1712 корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 01.12.2010р. на суму 82,32грн., який підписано представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, отриманий товар не оплатив, в результаті чого за ним виникла заборгованість в сумі 2 640,32грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р., підписаний без зауважень та заперечень і скріплений печатками обох підприємств, яким сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача в сумі 2640,32грн.

Акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Цей документ не являється первинним, а є внутрішнім бухгалтерським документом, що складається з метою уникнення розбіжностей у здійсненні розрахунків з контрагентами, який є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємства. Проте, у сукупності з іншими доказами, акт звірки взаєморозрахунків є непрямим доказом факту поставки та визнання відповідачем боргу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів погашення зазначеної заборгованості, судова колегія вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 640,32грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі щодо поставки товару за спірною накладною поза межами договору, а отже, за відсутності вимоги позивача сплатити отриманий товар -ненастання для відповідача строку виконання зобов'язання з його оплати, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції, разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.

Частина2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є, зокрема, назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції - дії (передачі продукції), що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Таким чином, твердження відповідача, що оскільки у видатковій накладній не вказано договір, на підставі якого здійснювалась поставка, то вона здійснювалась поза межами договору, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідачем в підтвердження господарської операції щодо поставки товару було надано до матеріалів справи видаткову накладну, яка підписана та скріплена печаткою ТОВ «Єдина торгівельна компанія», а також податкову накладну на суму 2722,64грн., корегувальну накладну №71/1712 від 02.12.2010р. на суму 82,32грн. та реєстр отриманих податкових накладних.

Факт здійснення бездоговірної поставки спростовується посиланням у накладній на повернення товару постачальнику №ЕН000004 від 02.12.2010р. на суму 82,32грн. на договір поставки №05/2010 від 01.11.2010р. Оскільки отримання товару (цукерки «Вкусніка»2,0кг ЕКРАН), який був поставлений з дефектами, здійснювалось за спірною видатковою накладною та відповідачем не заперечується, посилання у накладній на повернення на договір №05/2010 від 01.11.2010р. виключає здійснення вказаної господарської операції поза межами договору поставки.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, на отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_1, відповідачем були виписані довіреності серії б/н від 01.11.2010р.

Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, визначений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Згідно з п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана» і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів анулювання зазначених довіреностей на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також те, що матеріалами справи спростовується факт позадоговірної поставки продукції, судова колегія вважає, що позивачем було поставлено, а відповідачем -прийнято товар за спірною видатковою накладною за умовами договору поставки № 05/2010 від 01.11.2010р.

Пунктом 7.1. договору з урахуванням протоколу розбіжностей сторони встановили, що у разі несплати поставленого товару покупцем в зазначений за договором термін та самостійної сплати заборгованості за товар, що був поставлений, але не оплачений в строк, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу.

На підставі викладеного, позивачем нараховано до стягнення 44,48грн. пені за період з 23.12.2010р. по 01.02.2011р.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За змістом вказаної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Враховуючи встановлений судовою колегією факт поставки товару за спірною накладною в межах договору поставки, судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на відсутність підстав для нарахування відповідачу неустойки у вигляді пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія дійшла висновку, що він не суперечить приписам п.2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(зі змінами та доповненнями) в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з урахуванням обмеженого періоду нарахування пені шестимісячним строком, є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені в сумі 44,48грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі чого позивачем нараховано до стягнення інфляційні за період 23.12.2010р. по 01.02.2011р. в розмірі 42,24грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, судова колегія вважає його арифметично невірним, оскільки розрахований з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 26,40грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 20% річних відповідно до п. 7.1 договору за період з 23.12.2010р. по 01.02.2011р. в сумі 59,31грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7.1. договору в редакції протоколу розбіжностей до нього встановлено, що у разі повторної несплати покупцем (двічі та більше разів) існуючої заборгованості за поставлений товар протягом місяця, та якщо у разі такого порушення продавець вимушений звернутись за захистом своїх інтересів щодо стягнення існуючої заборгованості до суду, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи, що доказів повторної несплати відповідачем існуючої заборгованості після пред'явлення позивачем відповідної вимоги до матеріалів справи не надано, позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача саме штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, а також те, що умовами договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) не передбачено право позивача нараховувати річні у розмірі 20% від суми боргу за невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, судова колегія вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. у справі №34/39 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (повний текст від 08.04.2011р.) у справі №34/39 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія»м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. (повний текст від 08.04.2011р.) у справі №34/39 -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_2

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС