Постанова

від 13.10.2006 по справі 41/295

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/295

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2006                                                                                           № 41/295

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Студенця  В.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Міхальов А.О.,

 від відповідача - Кондратов А.В., Бовсуновська І.Г.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спілки громадських організацій "Тендерна палата України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2006

 у справі № 41/295 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Спілки громадських організацій "Тендерна палата України"

 до                                                   Міністерства економіки України

 про                                                  захист репутації та спростування інформації

ВСТАНОВИВ:

Спілка громадських організацій “Тендерна палата України” (далі – Тендерна палата України) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства економіки України про захист ділової репутації та спростування інформації.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2005 № 05-6-45/900 на підставі п.1 ст. 62 ГПК України у прийнятті позовної заяви Тендерної палати України відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 ухвалу господарського суду м. Києва від 27.12.2005 № 05-6-45/900 скасовано, а матеріали позовної заяви передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2006 в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду Тендерна палата України подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права.

          Міністерство економіки України проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Тендерної палати України - без задоволення.

          Клопотання Тендерної палати України про витребування від господарського суду м. Києва з справи № 21/144 оригіналу листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 5143/0/2-06 від 11.07.2006 та текста роздрукований з електронної форми в судовому засіданні від 19.07.2006 колегія суддів відхилила з огляду на те, що воно не відповідає вимогам ст.ст. 33, 38 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Тендерна палата України позовні вимоги обґрунтовує тим, що у засобі масової інформації (мережа Інтернет) 12.12.2005 о 12-39, на урядовому порталі (http://www.kmu.gov.ua), прес-службою Міністерства економіки України серед невизначеного кола осіб було поширено роз'яснення Міністерства економіки України стосовно поширеної деякими ЗМІ неправдивої інформації щодо неефективного виконання ним функцій координації у сфері здійснення державних закупівель, у якому викладаючи своє оскарження та аналізуючи ситуацію, що склалася під час здійснення Запорізькою обласною лікарнею процедури закупівлі витратних матеріалів, Мінекономіки викладено наступну інформацію:

„Мінекономіки вважає, що порушена у засобах масової інформації, численних листах депутатських фракцій проблема є штучно створеною та має дискредитацію відповідальних працівників Міністерства: які згідно зі своїми службовими обов'язками займаються питаннями державних закупівель, та Міністерства економіки в цілому”.

„Причиною зазначеної кампанії, на думку Мінекономіки, є принципова позиція, яку займає Міністерство в частині функціонування окремих елементів системи державних закупівель, зокрема стосовно запобігання монополізації цієї сфери окремими комерційними структурами ринку інформаційних та консалтингових послуг (ТОВ “Центр тендерних процедур”, ТОВ “Європейське консалтингове агентство”), наданню владних адміністративних функцій (зокрема щодо надання висновків про застосування без тендерної процедури) й Тендерній палаті України, яка фактично має виключне право на громадський контроль, чим позбавлено інші громадські організації реалізувати свої законні права щодо участі громадськості у функціонуванні системи державних закупівель”.

Тендерна палата України стверджує, що у поширеному роз'ясненні не наведено жодного доказу на підтвердження достовірності викладених фактів та вважає, що Міністерство економіки України розповсюдило неточні, недостовірні та негативні відомості, які ганьблять Тендерна палата України, оскільки поширені відомості принижують ділову репутацію Тендерна палата України в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів та дискредитують його. Тендерна палата України зазначила, що поширена Міністерством економіки України інформація складає враження серед невизначеного кола осіб про те, що Тендерна палата України:

-          монополізувала сферу державних закупівель;

-          порушує антимонопольне законодавство України;

-          негативно впливає на процедуру проведення державних закупівель;

-          здійснює незаконну господарську діяльність;

-          Міністерство економіки України, як центральний орган державної влади правомірно перешкоджає Тендерна палата України займатись господарською діяльністю.

Заявляючи свої вимоги Тендерна палата України посилається на той факт, що у роз'ясненні наведено наступне: у роз'ясненні мова йде про оскарження ЗАТ «Бакмед» порядку здійснення Запорізькою обласною клінічною лікарнею процедури закупівлі витратних матеріалів для гемодіалізу та перитонеального діалізу від 07.04.2005 та 23 05 2005 на адресу Мінекономіки, а Тендерна палата України ніколи не була фігурантом викладених у роз'ясненні правовідносин між ЗАТ «Бакмед» та Запорізькою обласною клінічною лікарнею; Міністерство економіки України не має жодних підстав звинувачувати Тендерну палату України у монополізації ним сфери державних закупівель, в тому числі і на підставі викладених у роз'ясненні правовідносин; принципова позиція Міністерства економіки України, стосовно запобігання монополізації сфери державних закупівель Тендерна палата України, є фактичним визнанням Міністерством економіки України дій, спрямованих на перешкоджання здійснення Тендерною палатою України” своєї діяльності та безпідставному звинуваченні його у порушенні антимонопольного законодавства України; Міністерство економіки України не довело, що поширена про нього інформація не є неправдивою, та не відзначило, яке відношення до такої інформації має Тендерна палата України; Тендерна палата України здійснює свою діяльність на підставі, в межах і в спосіб передбачені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», тобто, на підставі закону; Тендерна палата України не є органом державної влади, а тому Тендерній палаті України не надавались адміністративні функції, в частині надання висновків про застосування без тендерної процедури, про які згадується у роз'ясненні; Тендерна палата України не має виключного права на громадський контроль і нікого не позбавляв права реалізації своїх законних прав щодо участі громадськості у функціонуванні системи державних закупівель.

Дії Міністерства економіки України свідчать про те, що воно діє не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для спростування поширених Міністерством економіки України відомостей, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки ( цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю правовою природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації , має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, виходячи із змісту ст.ст. 91, 299, 277 ЦК України право на недоторканість своєї ділової репутації мають не лише фізичній, але й юридичній особі і право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичній, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту свого права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожному надано право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Виходячи із суб'єктивного складу учасників спору, та з урахуванням вимог ст.ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 12 ГПК України, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про підвідомчість спору господарським судам.

Згідно ст.ст. 17-2 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” Тендерна палата України є неприбутковою спілкою громадських організацій, яка діє згідно з чинним законодавством України. Тендерна палата України не веде будь-якої підприємницької діяльності і не має права надавати будь-які платні послуги, а діє виключно з метою виконання завдань, поставлених перед нею цим Законом та її статутом. Діяльність Тендерної палати України є прозорою для суспільства.

Тендерна палата України є юридичною особою, має власні печатку, бланк, рахунки в банківських установах. Місцезнаходженням Тендерної палати України є місто Київ.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження факту поширення Міністерством економіки України відповідно інформації Тендерна палата України надала до матеріалів справи нотаріально завірену копію роздруківки з урядового порталу, що містить інформацію, яку вона просить спростувати.

          Відповідно до ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

          Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

          Згідно ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері.

Тендерною палатою України не надано до матеріалів справи електронної копії спірного документа, який б відповідав вимогам Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”.

При цьому колегія судів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 32, 34, 43 ГПК України обґрунтовано дійшов висновку про те, що доданий до матеріалів справи Тендерною палатою України витяг із урядового порталу (http://www.kmu.gov.ua) розміщеного в мережі Інтернет, не може бути належним доказом з огляду на те, що нотаріусом засвідчено не саму копію ( витяг з документу) документа, а лише час  подання останнього.

Також, не може бути належним доказом розповсюдження недостовірної інформації Висновок № 8826 від 26.09.2006 спеціаліста з комп'ютерно – технічних досліджень Київського науково – дослідного інституту судових експертиз, оскільки він складений за проханням Тендерної палати України і не свідчить про те, що зазначена у ньому інформація містилась на урядовому порталі (http://www.kmu.gov.ua) і розповсюджена Міністерством економіки України.

Разом з тим, як вбачається із листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 7051/0/2-06 від 09.10.2006, яким на адресу Міністерства економіки України надіслано розміщений на Єдиному веб – порталі органів виконавчої влади (http://www.kmu.gov.ua) 12.12.2005 текст офіційного повідомлення Мінекономіки „Роз'яснення Мінекономіки стосовно поширеної деякими ЗМІ неправдивої інформації щодо неефективного виконання ним функції координації у сфері державних закупівель” та із самого тексту „Роз'яснення...” та із тексту „Роз'яснення...”, яке додане до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 6335/0/2-06 від 06.09.2006 в ньому відсутня будь – яка інформація про діяльність Тендерної палати України.

Отже, Тендерною палатою України належними та допустимим доказами не доведено, що Міністерством економіки України на Єдиному веб – порталі органів виконавчої влади (http://www.kmu.gov.ua) 12.12.2005 в зазначеному роз'ясненні розповсюдило про Тендерну палату України недостовірну чи негативну інформацію.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2006 у справі № 41/295.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2006 у справі № 41/295 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Спілки громадських організацій “Тендерна палата України” – без задоволення.

2. Матеріали справи № 41/295 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

18.10.06 (відправлено)