Постанова

від 09.03.2010 по справі 29/422-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2010 р. Справа № 29/422-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Істоміна О.А.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

1-го відповідача - ОСОБА_2

2-го відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. № 322Х/3-7) та апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 384Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.10 р. по справі № 29/422-09

за позовом ВАТ "Харківський цегельний завод № 13", м. Харків

до 1) ТОВ "Ласка Лізинг", м. Київ

2) Фізичної сооби - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 34300,00 грн. та про визнання недійсними п. 2.3 Розділу 2, Розділу 7 (п. 7.1, п.п. 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3, 7.1.4, 7.2, 7.3), Р. 16 в договорах фінансового лізингу № 1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 15222/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1632/07/2008 від 09.09.2008 р.

встановила:

У жовтні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 30600 грн. збитків та судові витрати.

В процесі розгляду господарським судом справи позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 34300 грн. збитків і судові витрати та надав доповнення до позову, в якому просив суд визнати недійсним п. 2.3. Розділу 2, Розділ 7 (п. 7.1., п. п. 7.1.1., 7.1.2., 7.1.3., 7.1.4., 7.2., 7,3.), Р. 16 в договорах фінансового лізингу № 1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1632/07/2008 від 09.09.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2010 р. по справі № 29/422-09 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Ласка Лізинг»та СПД-ФО ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Харківський цегельний завод № 13»34300,00 грн. збитків, витрати по сплаті державного мита 343,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 708,00 грн.

Визнано недійсним п. 2.3. Розділу 2, Розділ 7 (п.7.1.1., 7.1.3.,7.1.4.,7.2.7.3.), Розділ 16 в договорах фінансового лізингу №1521/07/2008 від 28.07.2008 р.,№ 1522/07/2008 від 28.07.2008 р,№ 1632/07/2008 від 09.09.2008 р. Визнано недійсними з моменту укладення, оскільки вказані вище пункти є недійсними, а значить, недійсними є й договори, укладені між сторонами, в цілому, договори фінансового лізингу № 1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1632/07/2008 від 09.09.2008 р.

Рішення в частині визнання недійсними п 2.3. Розділу 2, Розділ 7 (п.7.1.1., 7.1.3.,7.1.4.,7.2.7.3.), Розділ 16 в договорах фінансового лізингу № 1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1632/07/2008 від 09.09.2008 р., так і самих цих договорів, мотивоване тим, що згадані положення договору не відповідають вимогам чинного законодавства України, що з урахуванням вимог ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання, як цих пунктів договорів, так і самих договорів, недійсними.

Рішення в частині стягнення солідарно з відповідачів збитків у формі упущеної вигоди мотивоване тим, що згадані збитки позивач зазнав в результаті порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань та фактичної відмови останнього від спірних договорів фінансового лізингу. При цьому, відповідно до укладених між позивачем та відповідачем 2 договорів поруки № Л-1522, № Л-1632 відповідач 2 поручився перед позивачем за належне виконання договірних зобов'язань відповідачем 1 за спірними договорами фінансового лізингу. Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 533 ЦК України, суд визнав такими, що зумовлюють обов'язок відшкодування зазнаних позивачем збитків солідарно кожним з відповідачів.

ТОВ «Ласка Лізинг»(відповідач 1) з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справ, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позивних вимог.

У апеляційній скарзі відповідач 1 зазначив, що висновок суду щодо порушення зобов'язання та фактичної відмови лізінгодавця від виконання договір фінансового лізінгу є необґрунтованим та не відповідають обставинам справи. В рішенні суду не зазначено будь якої встановленої вини ТОВ «Ласка Лізінг»щодо невиконання своїх зобов'язань за договорами. Отже, застосування норм ст. 554 ЦК України до солідарних боржників про стягнення 34300 грн. є безпідставним та необґрунтованим. На думку першого відповідача також є безпідставними висновки суду про застосування до спірних правовідносин Інструкції НБУ № 480 від 20.12.2005 р., з тих підстав, що відповідач 1 не є банківською установою.

У апеляційній скарзі перший відповідач зазначив, що п. 16.1, 17.7 не суперечить вимогам нормативних актів, а третейським судом були винесені рішення про стягнення заборгованості з позивача, які вступили в законну силу та відповідно до яких господарським судом м. Києва видано відповідний наказ.

СПД-ФО ОСОБА_4 (відповідач 2) з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити, рішення в частині стягнення збитків у сумі 34300 грн. скасувати в позові в цієї частини відмовити, з посиланням на те, що судом першої інстанції договори фінансового лізингу визнані не дійсними, що свідчить про недійсність всіх існуючих за ними зобов'язань, в т.ч. щодо сплати збитків, які виникли у позивача в результаті невиконання сторонами умов вказаних договорів.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 28.07.2008 р. між ВАТ «Харківський цегельний завод № 13»(Позивач) та ТОВ «Ласка Лізинг»(Відповідач 1) було укладено договір фінансового лізингу № 1521/07/2008 та договір фінансового лізингу № 1522/07/2008, відповідно до умов яких відповідач 1 зобов'язався передати позивачу в фінансовий лізинг вантажні автомобілі, а позивач зобов'язався прийняти їх в тимчасове володіння та користування.

09.09.2008 р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір фінансового лізингу №1632/09/2008, за яким відповідач 1 зобов'язався передати позивачу в фінансовий лізинг вантажні автомобілі, а позивач зобов'язався прийняти їх в тимчасове володіння та користування.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

30.07.2008 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки № Л-1522, відповідно до п. 1.1. якого відповідач 2 поручився перед позивачем за належне виконання договірних зобов'язань відповідачем 1, а 15.09.2009 р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки № Л-1632 відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач 2 поручився перед позивачем за належне виконання договірних зобов'язань відповідачем 1.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до р. 2, п. 2.1. , 2.2 договору поруки № Л-1522 від 30.07.2009 р., Р.2, п. 2.1. договору поруки № Л-1632 від 15.09.2009 р., у випадку невиконання або неналежного виконання «Лізингодавцем»своїх зобов'язань перед «Лізингоотримувачем»за договором фінансового лізингу, «Лізингоотримувач»має право пред'явити вимоги до «Поручителя»про погашення «Поручителем»матеріальних витрат, які «Лізингоотримувач»здійснив або повинен був здійснити для відновлення свого порушеного права, «Поручитель»приймає на себе зобов'язання у випадку виникнення у «Лізингоотримувача»реальних збитків»або «упущеної вигоди»в результаті невиконання або неналежного виконання «Лізингодавцем»своїх обов'язків за договором фінансового лізингу погасити: а) «реальні збитки»«Лізингоотримувача»в об'ємі, передбаченому додатковою угодою сторін; б) «упущену вигоду»«Лізингоотримувача»в об'ємі, передбаченому додатковою угодою сторін;

Пунктами 1 договорів фінансового лізингу №1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р. та №1632/07/2008 від 09.09.2008 р. визначено, що ТОВ «Ласка Лізинг»зобов'язувалось придбати у свою власність транспортні засоби та передати їх без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоотримувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоотримувач зобов'язується прийняти майно на умовах договорів.

На виконання зазначених договорів, Лізингодавець по актам приймання передачі передав наступне майно: по договору №1521/07/2008 від 28.07.2008 р., - Камаз 65117-030 з маніпулятором АМСО VЕВА 817Т 38 (одна одиниця); по договору № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р. - МАЗ 533603-220 з маніпулятором Unic UR-V (одна одиниця); по договору №1632/07/2008 від 09.09.2008 р. - Foton AUMAN (6x4) АС-3251/2 (три одиниці).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 7.8. кожного договору передбачено, що Лізингоотримувач зобов'язаний вносити всі грошові платежі в рахунок сплати Лізингових платежів в об'ємі та строки що встановлені в графіку внесення платежів (додаток № 1 до кожного окремого договору).

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором та Лізингоотримувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п. З ч. 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно визнав такими, що не відповідають закону окремі положення спірних договорів фінансового лізингу.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦКУ, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд першої інстанції безпідставно визнав п. 7.1-7.12 спірних договорів фінансового лізингу такими, що не відповідають вимогам закону в зв'язку з тим, що валютою розрахунків в оскаржуваних позивачем договорах є «умовна одиниця», що дорівнює Долару США.

Зазначені висновки спростовуються положеннями п. 7.1 договорів, відповідно до яких сторони домовилися, що валютою договору фінансового лізингу є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному долару США по курсу згідно з п. 7.1.1 договору, тобто, аналіз положень договорів свідчить, що валютою платежу за договором є гривня, а курсом долару по відношенню до гривні визначено розмір лізингових платежів (п. 7.1 -7.12 договорів).

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного Кодексу України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторонам у договорі лише може бути надане право при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті.

Отже, подібне визначення сторонами валюти платежу і розміру оплати лізингових послуг у спірних договорах фінансового лізингу та проведення розрахунків в гривні не суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема встановленим законом принципам свободи договору та ст. 524 ЦК України.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що встановлені в спірних договорах «комісія лізингодавця»та порядок розрахунку цього платежу (п. 7.1.2. договорів) суперечить вимогам Інструкції НБУ № 480 від 20.12.2005 р. щодо визначення поняття «Комісії Лізингодавця», так як у п. 1.1. зазначеної інструкції, встановлено, що вона визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами (далі - основні засоби) та з нематеріальними активами банків України. Оскільки перший відповідач не є банківською установою, застосування положень інструкції є безпідставним та таким, що суперечить положенням закону.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Таким чином, будь якого обмеження розмірів сум щодо включення будь-яких витрат Лізингодавця до «Комісії Лізингодавця»законом не передбачено.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що п. 16.1. договорів фінансового лізингу суперечить вимогам Закону України «Про третейські суди»оскільки в даному пункті не вказано конкретно склад третейського суду, в якому повинна розглядатись справа та не визначений порядок переговорів.

Зазначені висновки суду суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема у п. 16.1 договорів фінансового лізингу зазначається, що всі спірні питання передаються на розгляд та кінцевий розгляд до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип»(м. Київ) в складі одного судді або колегії суддів призначених головою суду.

Отже, сторони добровільно передали право призначати склад суду - у складі одного або колегією суддів - Голові третейського суду.

Як свідчать матеріали справи, Третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» винесені рішення по стягненню заборгованості з позивача, які вступили в закону силу та відповідно до яких господарським судом м. Києва видано накази на виконання рішень. 05.08.09 р. позивачем оскаржено рішення третейського суду по справам № 14/300, № 14/299 та господарським судом м. Києва позивачу відмовлено.

Отже, висновки суду щодо суперечності п. 16.1 договорів фінансового лізингу вимогам закону є необґрунтованим, та такими, що не можуть зумовлювати визнання недійсними як вказаного пункту договорів так і самих договорів з означених підстав.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про невідповідність п. 7.1.1., 7.1.3.,7.1.4.,7.2.7.3., розділу 16 в договорах фінансового лізингу № 1521/07/2008 від 28.07.2008 р., № 1522/07/2008 від 28.07.2008 р, № 1632/07/2008 від 09.09.2008 р. є безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення в частині визнання їх недійсними, і як наслідок, самих зазначених договорів, підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідачів збитків у формі упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитків та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

Позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.

Суд першої інстанції не зазначив, які умови договорів порушив перший відповідач, не врахував що позивач довготривалий строк порушував зобов'язання щодо сплати лізингових платежів по договорам, що призвело до порушення прав Лізингодавця.

Згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що збитки спричинені саме через неправомірні дії чи бездіяльність першого відповідача, доказів вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання, документи підтверджуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди.

Пунктом 13.1.3. договорів передбачено, що Лізингодавець (позивачі) має право в односторонньому порядку припинити право користування та володіння майном, якщо Лізингоотримувач (відповідач) більше двох разів допустив затримку платежу більше ніж на 5 банківських днів.

Перший відповідач, з посиланням на систематичне невиконанням грошових зобов'язань Лізингоотримувача по сплаті платежів 26.01.2009 р., 24.06.2009 р. та 10.07.2009 р., надсилав на адресу позивача вимогу про здійснення погашення заборгованості або повернення майна (припинення права користування та володіння) (п. 13.1.3 кожного окремого договору).

Як свідчать матеріали справи, з неможливістю здійснювати подальші лізингові платежі, Лізингоотримувач на виконання вимоги Лізингодавця та умов п. 13.1.3 договорів, по договору №1522/07/2008 від 28.07.08 р. повернув Лізингодавцю предмет лізингу - М АЗ 533603-220 (одна одиниця) згідно акту повернення майна від 16.07.09 р., по договору №1632/07/2008 від 09.09.2008 р. повернуто Foton AUMAN (6x4) АС-3251/2 (три одиниці). Камаз 65117-030 з маніпулятором АМСО VЕВА 817Т 38 (одна одиниця) по договору №1521/07/2008 від 28.07.2008 р., до цього часу залишається в користуванні Лізингоотримувача.

Отже, висновки господарського суду щодо порушення першим відповідачем своїх зобов'язань та фактичної відмови останнього від спірних договорів фінансового лізингу, та як наслідок спричинення вказаними діями позивачу збитків у формі упущеної вигоди є безпідставними, відповідне рішення суду про стягнення солідарно з відповідачів 34300 грн. збитків у формі упущеної вигоди підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яки вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 6, 22, 203, 215, 524, 533, 509, 611, 623, 627 ЦК України, ст.ст. 101, 102, п. 1, 4 ст. 103, п. 2 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ «Ласка Лізинг», м. Київ задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.10 р. по справі № 29/422-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківський цегельний завод № 13»(61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 7, код ЄДРПОУ 00291888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 28, код ЄДРПОУ 33104543) - 171,50 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

ОСОБА_5

Повний текст постанови підписаний 09.03.2010 р.