Вирок

від 02.02.2009 по справі 1-43/09

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №1-513/08

№1-43/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009р. Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Скоріна А.В.,

при секретарі - Чоловської А.А., Андрійченко І.К.

з участю прокурора - Устименко О.І., Денисенка Д.В.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого водієм в ДП "Будкомплект", проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 02.11.2007р., приблизно в 17 годин 00 хвилин, керуючи на підставі шляхового листа технічно налагодженим автомобілем "ЗІЛ-431412" д.н. НОМЕР_1, рухався по вул.Симиренка зі швидкістю приблизно 50 км\годину в лівій смузі, зі сторони вул.Жолудева в напрямку вул. Трублаїні в м. Києві і наближався до зупинки громадського транспорту - «вул. Симиренка» в м. Києві.

В цей час зі сторони вищевказаної зупинки громадського транспорту проїзну частину почала переходити пішохід - гр ОСОБА_4, яка переходила дорогу з права наліво по ходу руху транспорту.

Наближаючись до вказаної зупинки громадського транспорту ОСОБА_2, керуючи автомобілем „ЗІЛ-431412» д.н. НОМЕР_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 01.01.2002 року: п. 12.3 ПДР, який зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого правою передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на гр. ОСОБА_4, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани лобної ділянки; закритої травми грудей у вигляді перелому лівої ключиці у середній третині, переломів 3-8 ребер по паравертебральній і середньо-підпахвовій лініям, 9 ребра по паравертебральній лінії зліва, забиття лівої легені; закритих переломів правої ліктьової кістки в нижній третині, лонної і седаліщьної кісток з обох сторін, дна лівої вертлужної впадини з протрузиєю головки стегнової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 207/Е від 18.03.2008 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості і розладу здоров'я).

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 208 ат від 16.05.2008 року слідує, що у даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля «ЗІЛ-431412» д.н. НОМЕР_1 вираховується близько 42.5...53.1 км/годину. У даній дорожній обстановці водію ОСОБА_2, з технічної точки зору необхідно було діяти згідно вимог п. 12.2; 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці з моменту виникнення небезпеки наїзду водій ОСОБА_2, мав технічну можливість запобігти контакту з пішоходом. У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2, вбачається технічні невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в скоєні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 КК України не визнав та показав, що 02.11.2007р. рухався на автомобілі ЗІЛ по вул.Симиренка і проїхав пішохідний перехід. Потім побачив попереду припарковану фуру і зайняв правий ряд. Порівнявшись з фурою він побачив пішохода, який почав переходити дорогу. Він застосував екстрене гальмування, почав сигналити і звертати вліво, але зіткнення уникнути не вдалось. Від керування автомобілем не відволікався. Побачив пішохода за 10-15 метрів від машини. Їхав на швидкості 45-50 км/год. На той момент він був за кермом 1 годину. Стаж роботи 29 років. Пішохода побачив, коли порівнявся з фурою. Погода в той день була похмура, було вже темно і він міг бачити на відстані ближніх фар. Він побачив потерпілу безпосередньо біля самого тротуару, коли вона почала рухатись. З висновком експертизи він не згодний.

Також ОСОБА_2 показав, що після зіткнення вискочив з машини і підійшов до потерпілої. Вона лежала на правому боці і стогнала. Він почав викликати швидку десь через 5 хвилин після зіткнення. Швидка приїхала десь через 25-30 хвилин. Медичну допомогу він потерпілій не надавав.

Вина підсудного ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 КК України, підтверджується показами потерпілої та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що їхала автобусом №23. Вийшла на автобусній зупинці, підійшла до дороги та подивилась наліво. Фури вона не бачила, далеко був автомобіль і вона вирішила, що встигне перейти дорогу. Далі вона почала йти, почула сигнал, а більше нічого не пам'ятає. Прийшла до свідомості у лікарні. Три тижні лежала в реанімації, два місяці лежала не рухаючись. Перенесла дуже сильну фізичну біль. Вона наполягає, що автомобіля типу "Фури" не було. Коли її збили, було десь між 16-17 годиною. На вулиці трохи темніло, але ліхтарі включені ще не були. Зір у неї нормальний, окуляри використовує тільки для читання.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 02.11.2007р., рухався на своєму автомобілі по вул.Симиренка, позаду автомобіля ЗІЛ. Був вечір. Після звукового сигналу автомобіля ЗІЛ, він побачив перебігаючи дорогу жінку. ЗІЛ відразу затормошив, вивернув вліво, але наїзду уникнути не вдалося. ЗІЛ ударив потерпілу бампером. Після цього він відразу зупинився та викликав швидку допомогу та міліцію. Потерпіла переходила дорогу не по переході. Фури він не бачив. Рухався зі швидкістю 40 км/годину. ЗІЛ рухався попереду нього приблизно з такою ж швидкістю. Дорога була волога, був дощ. В момент ДТП були смерки, але повної темноти ще не було. Він їхав з включеними фарами, а чи їхав ЗІЛ зі включеними фарами він сказати не може. Пішохода він побачив до зіткнення, посередині дороги, вона рухалась з права наліво. Від пішохідного переходу (30 метрів) до місця аварії фури не було. Пішохід швидко йшов або біг. Тротуар він бачив, на вулиці були сумерки, що дозволяло спостерігати навколишню обстановку без світла ліхтарів. Чи були включені ліхтарі на місці ДТП сказати не може, тому що на вулиці ще було видно. Пішохід був одягнутий в темний одяг. Від звукового сигналу до зіткнення пройшло близько 2 секунд. Він рухався позаду Зіла на відстані близько 20 метрів.

Також ОСОБА_5 показав, що свої покази, які він давав під час досудового слідства підтримує повністю, а саме що 02.11.2007 року, приблизно в 17 годин, він керуючи технічно налагодженим автомобілем марки «Кіа Церато» д.н. НОМЕР_2, рухався по вул. Симиренка зі сторони вул. ОСОБА_6 в напрямку вул. Трублаїні в м. Києві, зі швидкістю приблизно 40 км/годину. На даній ділянці проїзна частина призначена для руху в одному напрямку, дорожньої розмітки на проїзній частини не має. Поперечної розмітки пішохідного переходу не було. Дана ділянка проїзної частини горизонтальна. Проїзна частина місцями була вологою. На дворі починало темніти. Видимість проїзної частини в напрямку руху складала приблизно 200 метрів. Попереду нього на відстані приблизно 20 метрів рухався автомобіль марки «ЗІЛ» зеленого кольору. У правого краю проїзної частини припаркованих вантажних автомобілів та будь-яких інших транспортних засобів не було. Рухаючись по вищевказаній дорозі він помітив, як неподалік від зупинки громадського транспорту на проїзну частину із тротуару вийшла жінка похилого віку, яка почала переходити проїзну частину, в якому саме темпі він вказати не може. Перетинала вона проїзну частину з права на ліво по ходу руху транспорту. При цьому вказати відстань, яка була між вантажним автомобілем «ЗІЛ» та жінкою, коли остання почала виходити на проїзну частину він вказати не може. Побачивши жінку на проїзній частині водій вантажного автомобілю, одразу застосував екстрене гальмування та вивернув кермо в ліву сторону. Але уникнути наїзду йому не вдалось. Наїзд на жінку відбувся посередині гальмівного шляху вантажного автомобілю.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_7 показав, що всі розрахунки він робив на підставі тих даних, які надав йому слідчий. При розрахунках було встановлено, що швидкість відповідала видимості. Видимість була зазначена в первинному акті огляду ДАІ. Під час дослідження у нього була видимість коли було ДТП і коли оформлялось ДТП. Різниця у часі 17 годин чи 19 годин 20 хвилин, не може вплинути на висновок експерта. Видимість при розрахунках бралась 100 метрів, значить було темніше, а ДТП сталось коли було світло. Видимість в 17 годин була краще ніж в 19 годин 20 хвилин. Коли робили слідчий експеримент, виїжджали на місце і там повинні були визначити, чи такі ж умови видимості. Потрібно було казати слідчому, що обставини не відповідають тим обставинам, при яких відбулося ДТП. Причиною ДТП стало несвоєчасне виявлення пішохода і застосування гальмування автомобіля. Водій мав можливість уникнути наїзду. Розрахунки він робив виходячи з того, що пішохода було видно з моменту вступу його на дорогу. Такі данні йому дав слідчий. Під час відтворення він присутній не був.

Також експерт ОСОБА_7 показав, що якщо брати середню швидкість людини 5 км/год, то їй потрібно було 3, 6 секунди, щоб подолати 5 метрів. Автомобіль при швидкості 45-50 км/годину подолає 15 метрів за 0,024 секунди. Об'єктивно не відповідають дійсності покази підсудного, про те. що він побачив потерпілу біля тротуару за 10-15 метрів від автомобіля і збив її за 5 метрів від тротуару. Це технічно не можливо. Велика різниця швидкості автомобіля і пішохода. Пішохід не встиг би дійти до траєкторії руху автомобіля. Згідно об'єктивних даних автомобіль знаходився на відстані 40-56 метрів, коли він побачив пішохода. При будь-якому темпі руху пішохода, водій мав технічну можливість уникнути наїзду, шляхом застосування екстреного гальмування. Згідно матеріалів справи швидкість руху встановлювалась зі слів підсудного. Темп руху пішохода (потерпілої) відповідав швидкій ході.

Крім показів потерпілої та свідка та експерта вина ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується.

- протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди, схемою ДТП та довідкою про ДТП від 02.11.2007 року, згідно яких на місцевості зафіксована обстановка після ДТП.

а.с.21-33.

- протоколом очної ставки від 14.04.2008 року, проведеної між свідком ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_5, на якій свідок ОСОБА_5 підтвердив, що біля правого краю проїжджої частини припаркованих вантажних та будь-яких інших автомобілів не було.

а.с.58-60.

- висновком судово-медичної експертизи № 207/Е від 18.03.2008 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани лобної ділянки; закритої травми грудей у вигляді перелому лівої ключиці у середній третині, переломів 3-8 ребер по паравертебральній і середньо-підпахвовій лініям, 9 ребра по паравертебральній лінії зліва, забиття лівої легені; закритих переломів правої ліктьової кістки в нижній третині, лонної і седаліщьної кісток з обох сторін, дна лівої вертлужної впадини з протрузиєю головки стегнової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості і розладу здоров'я).

а.с.81-85.

висновком автотехнічної експертизи № 208ат від 16.05.2008 року, відповідно до якої слідує, що у даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля «ЗІЛ-431412» д.н. НОМЕР_1 вираховується близько 42.5...53.1 км/годину. У даній дорожній обстановці водію ОСОБА_2, з технічної точки зору необхідно було діяти згідно вимог п. 12.2; 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці з моменту виникнення небезпеки наїзду водій ОСОБА_2, мав технічну можливість запобігти контакту з пішоходом. У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_2, вбачається технічні невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України.

а.с.91-99.

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.04.2008р., згідно якого ОСОБА_2 на місці скоєння ДТП відтворив всі події здійснення наїзду на потерпілу ОСОБА_4 Щодо невідповідності часу та видимості під час ДТП, часу та видимості на момент відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 в протоколі нічого не вказував.

а.с.66-70.

Аналізуючи покази підсудного ОСОБА_2, який вказує, що біля правого краю проїжджої частини дороги стояв припаркований автомобіль типу "Фура", а також, що він побачив потерпілу за 10-15 метрів від свого автомобіля, то суд до цих показів ставиться критично і вважає, що підсудний намагається ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене.

Його покази повністю спростовуються показами потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, експерта ОСОБА_7, які не викликають у суду сумніву в їх достовірності у встановлених судом діянь підсудного, оскільки вони послідовні, не протирічні і підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами.

Покази ОСОБА_2 також спростовуються об'єктивними матеріалами справи.

Так, ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що помітив потерпілу безпосередньо біля самого тротуару. Згідно протоколу огляду місця пригоди та схеми пригоди встановлено, що потерпіла встигла пройти 5 метрів від тротуару до моменту ДТП. Цей факт не заперечує і ОСОБА_2, показавши на відтворенні обстановки та обставин події, що потерпіла пройшла 4,8 метри від тротуару зі швидкістю 3,58; 3,49; 3,83 секунди а.с.66-70. ОСОБА_2 стверджує, що побачив потерпілу за 10-15 метрів від автомобіля і зробив все можливе, щоб уникнути наїзду. Однак експерт ОСОБА_7 показав, що автомобіль при швидкості 45-50 км/годину подолає 15 метрів за 0,024 секунди. Якщо взяти максимальну швидкість молодого чоловіка 18 км/год, то відстань в 5 метрів від тротуару, він би подолав за 1 секунду, а в даному випадку відстань в 5 метрів долала особа похилого віку 1935 року народження. Також свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що від звукового сигналу автомобіля до зіткнення пройшло близько 2 секунд.

Щодо видимості водія при ДТП, то експерт ОСОБА_7 показав, що під час експертного дослідження при розрахунках видимість бралась 100 метрів, значить було темніше, а ДТП сталось коли було світло. Видимість в 17 годин була краще ніж в 19 годин 20 хвилин. Свідок ОСОБА_5 показав, що видимість проїжджої частини в напрямку руху складала 200 метрів.

Також суд під час судового розгляду справи, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, у порядку ст.315-1 КПК України направив окреме доручення органу досудового слідства, провести ще одне відтворення обстановки та обставин події з підсудним ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_9, однак ОСОБА_2 відмовився від виконання вищевказаної слідчої дії а.с.228-229.

Щодо протоколу відтворення обстановки та обставин події із світком ОСОБА_5 а.с.23 8-240, то суд виявив ряд протиріч між даними, які він вказав при проведені слідчої дії, з його попередніми показами і показами потерпілої та об'єктивними обставинами справи.

Ці протиріччя полягають у тому, що свідок ОСОБА_5 при даній слідчій дії вказав місце скоєння наїзду на пішохода до зупинки громадського транспорту, а відповідно до схеми пригоди а.с.31 наїзд був навпроти зупинки і те що він показав, що коли він побачив пішохода, то відстань від автомобіля до нього була 17,4 метри, хоча раніше в своїх показах стверджував, що вказати відстань, яка була між вантажним автомобілем «ЗІЛ» та жінкою, коли остання почала виходити на проїзну частину, вказати не може.

Суд вважає, що ці протиріччя виникли у зв'язку з тим, що пройшов тривалий час після скоєння ДТП і тому до них ставиться критично, так як вони не відповідають встановленим об'єктивним обставинам справи.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, зібрані по справі, суд знаходить винність підсудного доведеною повністю, юридичну кваліфікацію скоєного ним злочину проводить: за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про вид покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують вину, не встановлені і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у виді обмеження волі.

Поряд з цим, суд з врахуванням фактичних обставин по справі, особу підсудного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, знаходить за можливе його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому міру покарання не пов'язану з відбуванням покарання в місцях обмеження волі згідно ст.75 КК України.

Цивільний позов Київської міської клінічної лікарні №17 задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на підсудного.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ст.286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки та на підставі ст.76 КК України зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити без змін - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов Київської міської клінічної лікарні №17 щодо витрат вартості лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі - 7 076 гривень задовольнити, стягнувши з цивільного відповідача ДП "Будкомплект" р/р 26000501379101 в Борщагівській філії КБ "Експобанк" МФО 320467 ОКПО 21467050 на розрахунковий рахунок № 35423005001329 в УДК м.Києва МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759 Київської міської лікарні №17.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві, код 25575285, ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 35226002000466, у розмірі 367 гривень 62 копійки.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м.Києва.