Рішення

від 29.09.2009 по справі 12/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" вересня 2009 р.Справа №  12/91

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №  12/91

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс", м. Київ  

до відповідача: приватного підприємства "Електросервіс ЛТД", м. Кіровоград     

про стягнення 13332,42 грн.

Представники сторін:

від позивача - Лисенко А.В., довіреність № 20/3 від 11.02.09р.

від відповідача - Яковенко Д.В., директор

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.07.2009 року по 13.08.2009 року о 14:30 год., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" подано позов до приватного підприємства "Електросервіс ЛТД" про стягнення суми боргу з врахуванням трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 13332,42 грн.

Позивач клопотанням від 27.07.2009 року збільшив розмір позовних вимог  і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції - 13305,16 грн., пеню в сумі 1470,42 грн., три відсотка річних в сумі 315,63 грн.

31.08.2009 року позивач надіслав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, які станом на 26.08.2009 року складають 11 662,04 грн., з яких сума основного боргу - 8745,47 грн., пеня - 1900,66 грн., 3 % річних - 252,68 грн., збитки від інфляції - 9508,70 грн. та просить суд стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Тому, господарський суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відзивом на позовну заяву від 09.07.2009 року відповідач визнав суму основної заборгованості в розмірі 8745,47 грн. та заперечив нарахування позивачем штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги  позивача щодо основного боргу в сумі 8745,47 грн. визнав повністю, що підтверджується поданою заявою від 29.09.2009 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд -

                                                       ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (постачальник) та приватним підприємством "Електросервіс ЛТД" (покупець) було укладено господарський договір поставки № 137  від 05.05.2008 року (далі Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 7 сторони узгодили ціну товару та суму договору.

В п. 4.1 Договору передбачено, що строки поставки кожної партії товару: 14 календарних днів після повної оплати покупцем вартості партії товару. Сторони мають право змінювати строк поставки товару, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 11.1 Договору  передбачено, що цей Договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє на протязі одного року.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12245,47 грн., про що свідчить подані позивач до матеріалів справи копії накладних (арк. справи 15-39), підписані сторонами та завірені печатками підприємств. Факт отримання зазначеного товару, також, підтверджується довіреностями виданими на ім'я - Яковенко Д.В., копії яких подані позивачем до суду (арк. справи 40-79).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав належним чином і розрахувався з постачальником за отриманий товар частково на суму 3500,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 767 від 18.02.2009 року та платіжного доручення № 876 від 24.06.2009 року.

Відповідно до умов господарський договір поставки № 137  від 05.05.2008 року  товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" передало у власність приватному підприємству "Електросервіс ЛТД" товар на загальну суму 12245,47 грн.   

Вказане підтверджується  наданими до матеріалів справи копіями накладних (арк. справи 15-39) та копіями довіреностей (арк. справи 40-79).

22.05.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача супровідний лист № 02/311/с-01 з актом звірки взаєморозрахунків для підписання покупцем. На вказаний лист відповідач не відреагував.

Таким чином, відповідач повинен був провести розрахунки з позивачем за поставлений йому товар на загальну суму 12245,47 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за отриманий товар провів часткову оплату на суму 3500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 767 від 18.02.2009 року та платіжним дорученням № 876 від 24.06.2009 року.

Доказів проведення повного розрахунку  за поставлений товар за Договором відповідач господарському суду не подав.  Залишок заборгованості відповідача перед позивачем  за поставлений та не оплачений товар складає 8745,47 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2009 рік, який підписано та не заперечено сторонами під час розгляду спору даним судом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець / постачальник /, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк / строки / товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно / товар / у власність другій стороні / покупцеві /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно / товар / і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення  основної заборгованості за господарським договором поставки № 137  від 05.05.2008 року в сумі 8745,47 грн.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, ч.3. ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 Договору передбачена можливість стягнення з відповідача на користь позивача  пені, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочену суму оплати в розмірі 1900,66 грн. за період з 23.08.2008 року по 18.02.2009 року.

Проте, позивач в порушення норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України  на суму боргу 506 грн.  по накладній № 1612-05/20 від 16.12.2008 року нарахував пеню за 250 днів, замість 180 днів.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені по накладній № 1612-05/20 від 16.12.2008 року частково, на суму 60,40 грн. за період з 26.08.2009 року по 19.06.2009 року.

На суму боргу 2217 грн. по накладній № 2312-01/20 від 23.12.2008 року позивач нарахував пеню за 250 днів, замість 180 днів.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені по накладній  № 2312-01/20 від 23.12.2008 року частково, на суму 263,72 грн. за період з 26.08.2009 року по 27.06.2009 року.

На суму боргу 2214 грн. по накладній № 1201-02/20 від 12.01.2009 року позивач нарахував пеню за 250 днів, замість 180 днів.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені по накладній  № 1201-02/20 від 12.01.2009 року частково, на суму 259,61 грн. за період з 26.08.2009 року по 16.07.2009 року.

На суму боргу 2914 грн. по накладній № 2201-01/20 від 22.01.2009 року позивач нарахував пеню за 250 днів, замість 180 днів.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені по накладній № 2201-01/20 від 22.01.2009 року частково, на суму 340,10 грн. за період з 26.08.2009 року по 26.07.2009 року.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню складає 1695,42 грн. за період 23.08.2008 року по 18.02.2009 року.

В решті позову щодо стягнення пені на суму 206,00 грн. господарський суд відмовляє.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 252,68 грн. за період з 23.08.2008 року по 18.02.2009 року та втрати від інфляції в сумі 763,33 грн. період з 23.08.2008 року по 18.02.2009 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України  передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення  а також 3 % річних з простроченої суми.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 763,23 грн. та 3 % річних в сумі 252,68 грн. за  період з 23.08.2008 року по 18.02.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-84, 116,117 ГПК України, ст.ст.546, 547, ч.3. ст. 526,549, 655, 692,712, ЦК України

                                                   В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Електросервіс ЛТД", 25015, м. Кіровоград, вул. Башкірська,3 б кв.8, рахунок № 26003052903308 у банку Кіровоградська філія КБ "ПриватБанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 34629065 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс", 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17 корпус 93-А, код ЄДРПОУ 32591365, р/р № 260003010762 у ВАТ "УБРП", МФО 320905 заборгованість в сумі  8 745,47 грн., пеня в сумі 1 695,42 грн., 3% річних в сумі 252,68, втрати від інфляції в сумі 763,23грн., державне мито в сумі 114,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 268,53 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

    Суддя                                                                                                    Макаренко Т.В.