Рішення

від 22.09.2009 по справі 4/492

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/492

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/492

22.09.09

За позовомПриватного підприємства «Фірми «Гіпократ»

До           Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

ПроСтягнення 76618,93 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         Єльцов В.І. –директор

Від відповідача     Ганапольський Д.С. –дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»суми проіндексованого вкладу за депозитним договором з виплатою відсотків щомісячно № 0197 від 16.09.2008р. в розмірі 71947,00 грн. та зобов'язанням відповідача переказати стягнені кошти на рахунок позивача, стягнути з відповідача 517,870 грн. 3% річних, 4127,13 грн. пені за порушення грошових зобов'язань.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача проіндексованого вкладу позивача за позивним договором з виплатою процентів щомісячно № 0197 від 16.09.2008р. у розмірі 72548 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 1035,60 грн., моральну шкоду в сумі 3035 грн., пеню за невиконання грошових зобов'язань, моральну (немайнову) шкоду 2445,60 грн. Крім того просить зобов'язати відповідача переказати стягнені кошти на рахунок позивача № 26001152769800 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Біла Церква, Київської області, МФО 351005.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 22.10.2009р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та приватним підприємством Фірма «Гіпократ»було укладено депозитний договір № 0197.3 з виплатою процентів щомісячно.

Відповідно до п.1.1. договору вкладник вносить (перераховує), а банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 70 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 19.03.2009р. зі сплатою процентів згідно умов договору.

Розділом 2 договору передбачено, що вкладник зобов'язується перерахувати суму, зазначену в п.1.1. договору, на рахунок № 26101302030197.980 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089, не пізніше 3 банківський днів з дати укладення цього договору.

Відповідно до п.3.1. розділу 3 договору банк зобов'язується щомісячно, в останній робочий день місяця і по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит), нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 19% річних та перераховувати її на рахунок № 26001152769800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Рахунок виконується з урахуванням фактичного залишку коштів на депозитному рахунку. При розрахунку процентів на вклад приймається, що рік має 365 (366 –високосний) днів, місяць –фактичну кількість днів.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу (депозиту) у Банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно п. 3.2. договору після закінчення строку, на який внесений вклад, та за умов відсутності зобов'язань вкладника перед банком за іншими договорами, пов'язаними з цим договором, повернути вкладнику суму, зазначену в п.1.1. договору на рахунок № 26001152769800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, протягом одного банківського дня.

Відповідно до п.8.6. депозитного договору від набрав чинності з моменту зарахування вкладу (депозиту) на рахунок банку та мав діяти до моменту повернення (перерахування) на рахунок вкладника суми депозиту і нарахованих відсотків.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків, вказаних в п.3.2 цього договору, банк сплачує вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день порушення термінів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги в частині повернення депозитного вкладу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

На виконання умов договору (п.1.1.), 16.09.2008р. позивачем було перераховано 70000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 562 від 16.09.2008р.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання не виконав, вклад в сумі 70000,00 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (п.1).

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 70000,00 грн. депозитного вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення суми депозитного вкладу підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних, індексу інфляції задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі ст. ст. 75, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національним банком України було прийнято Постанову Правління НБУ № 97 від 28 лютого 2009 року з 02.03.2009 року в АКБ «Трансбанк», якою введено тимчасову адміністрацію строком на 1 (один) рік. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Відповідача, НБУ ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 02.03.2009 року до 01.09.2009 року.

Згідно з ч.2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію:

-          забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

-          не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що пеня у сумі 589грн.73коп., річні у сумі 1035,60грн. та індекс інфляції у сумі 2548,00грн. нараховані позивачем  в період дії мораторію, зазначені вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2445,60 грн. моральної шкоди не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.23.Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

          Суду не доведено, що неправомірні дії (бездіяльність) відповідача завдали позивачеві моральні або фізичні страждання.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення депозитного вкладу.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимога в частині стягнення депозитного вкладу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Із врахуванням викладеного, належить визнати, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150м. Київ, вул.. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211) на користь Привтаного підприємства «Фірма «Гіпократ»(09100, м. Біла Церква, Київська область, вул.. Ярослава Мудрого, 39/15, кв. 2, код ЄДРПОУ 13702347) 70 000 (сімдесят тисяч) грн.. суму депозитного вкладу, 700 (сімсот) грн. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ  видати відповідно до ст.16 ГПК України.

В решті частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                          І.І.Борисенко