Рішення

від 29.09.2009 по справі 22/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/54

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/54                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Петровій Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна”, м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресспоставка”, м.Донецьк,

про стягнення 32 303,95 грн.,  

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мудрецова Н.Л., довіреність № 49 від 17.08.2009р.,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресспоставка”, м.Донецьк, про стягнення 32303,95 грн., у тому числі 30 390,47 грн. основного боргу, 1 683,87 грн. пені, 229,61 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №47/09/0527ДД від 16.02.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №47/09/0527ДД від 16.02.2009р., додаткові угоди до договору №1,2, видаткові накладні, видаткові накладні на повернення, акт звіряння №860 станом на 30.04.2009р., претензію №0509/5 від 20.05.2009р., лист № 7/04 від 07.04.2009р., лист №110 від 15.04.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 1, 49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до зазначеної заяви позовні вимоги полягають у стягненні з Відповідача 32 517,94 грн., у тому числі 30 390,47 грн. основного боргу, 1 897, 86 грн. пені, 229,61 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 ГПК України судом дану заяву прийнято, справу розглянуто з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались за юридичною та фактичною адресами Відповідача, які вказані Позивачем в позовній заяві та міститься в договорі №47/09/0527ДД, а також зазначені в свідоцтві про державну реєстрацію Відповідача як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору поставки №47/09/0527ДД від 16.02.2009р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений  правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Таким чином в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пунктів 1.2, 5.3 договору та додаткових угод до нього Позивач (Постачальник) зобов'язується передавати у встановлені строки друковану продукцію у власність Відповідача (Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти її та сплатити певну грошову суму поетапно: 70% вартості відвантаженої продукції - протягом 30 календарних днів з дати здійснення її поставки (дата підписання накладної), оплата решти вартості поставленої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої продукції  - протягом 45  календарних днів з дати здійснення поставки.

Згідно з видатковими накладними № 00000015319 від 17.02.2009р., № 00000015455 від 24.02.2009р., № 00000015722 від 03.03.2009р., № 00000016331 від 17.03.2009р., № 00000016434 від 24.03.2009р., № 00000016674 від 01.04.2009р., № 00000016829 від 07.04.2009р., № 00000016966 від 14.04.2009р., Продавець передав товар Покупцеві загальною вартістю 67 779 грн., що підтверджується підписами та печатками сторін на зазначених документах. Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 3.1.1 договору.

Листом від 02.09.2009р. Позивач повідомив суд, що між контрагентами по даній справі інших договорів крім спірного не укладалось. Таким чином, суд вважає, що надані  видаткові накладні з посиланням на договір поставки в якості підстави постачання є належним доказом здійснення передачі Відповідачу друкованої продукції та прийняття її останнім в межах договору №47/09/0527 ДД від 16.02.2009р. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Позивачем своїх зобов'язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 5.3 договору, Покупець мав оплатити отриманий товар поетапно: 70% вартості відвантаженої продукції - протягом 30 календарних днів з дати здійснення її поставки (дата підписання накладної),  оплата решти вартості поставленої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої продукції - протягом 45  календарних днів з дати здійснення поставки.

Таким чином, суд вважає, що право Постачальника вимагати від Покупця виконання грошового зобов'язання виникло відповідно за видатковою накладною № 00000015319 від 17.02.2009р. з 04.04.2009р.,

№ 00000015455 від 24.02.2009р. з 11.04.2009р.,

№ 00000015722 від 03.03.2009р. з 18.04.2009р.,

№ 00000016331 від 17.03.2009р. з 02.05.2009р.,

№ 00000016434 від 24.03.2009р. з 09.05.2009р.,

№ 00000016674 від 01.04.2009р. з 17.05.2009р.,

№ 00000016829 від 07.04.2009р. з 23.05.2009р.,

№ 00000016966 від 14.04.2009р. з 30.05.2009р.

Відповідно до п.3.3 договору Відповідач має право повернути нереалізовані примірники друкованої продукції в обсязі, що не перевищує 15% кожної поставленої партії друкованих видань. Факт повернення Відповідачем друкованої продукції підтверджується видатковими накладними № ВП-0000007 від 17.03.2009р., № ВП-0000016 від 02.04.2009р., № ВП-0000020 від 08.04.2009р., № ВП-0000023 від 15.04.2009р., № ВП-0000027 від 22.04.2009р., № ВП-0000029 від 29.04.2009р. на загальну суму 13 008,53 грн.

Відповідачем заборгованість сплачена частково. Проте, відповідно до акту звіряння  №860 станом на 30.04.2009р. Відповідач визнає дебіторську заборгованість у сумі 30390,47 грн. Це підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ «Пресспоставка», скріпленим печаткою підприємства, на цьому документі.  

Грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на зазначену суму на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

За розрахунком Позивача, сума 3% річних складає 229,61 грн. з простроченої суми. Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про їх обґрунтованість у заявленій сумі.

Крім того, у відповідності до норм статті 611 ЦК та пункту 6.3 договору наслідками порушення Відповідачем грошового зобов'язання є сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1897,86 грн. За перерахунком суду розмір пені становить 1993 грн., але задоволенню підлягає сума пені в межах позовних вимог.

Щодо клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Відповідачу, та вимоги щодо витребування у Державної податкової адміністрації в м.Донецьку відомостей щодо всіх відкритих Відповідачем поточних рахунків в банківських установах з метою накладення на них арешту в порядку забезпечення позову, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачі.

Однак, будь-яких доказів в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та вимоги витребування у Державної податкової адміністрації в м.Донецьку відомостей щодо всіх відкритих Відповідачем поточних рахунків в банківських установах з метою накладення на них арешту в порядку забезпечення позову ним не надано.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб'єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 ГК України.

Судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 1, 49, 54,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пресспоставка”, м.Донецьк, про стягнення 32 517,94 грн., у тому числі 30390,47 грн. основного боргу, 1 897,86 грн. пені, 229,61 грн. 3% річних задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пресспоставка” (Юридична адреса: м.Донецьк, бул.Шевченка, 105; поштова адреса: м.Київ, вул.Лугова, 2, п/р 26005053117521 в Київському ГРУ “Приватбанк” м. Київ, МФО 321842, ЄДРПОУ 35538257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна”, м.Київ, (м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.10А, п/р 26003000420000 в АТ „Каліон Банк Україна”, МФО 300379, ЄДРПОУ 31057188) 32 517,94 грн., у тому числі 30 390,47 грн. основного боргу, 1 897, 86 грн. пені, 229,61 грн. 3% річних.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пресспоставка” (Юридична адреса: м.Донецьк, бул.Шевченка, 105; поштова адреса: м.Київ, вул.Лугова, 2, п/р 26005053117521 в Київському ГРУ “Приватбанк” м. Київ, МФО 321842, ЄДРПОУ 35538257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едіпресс Україна”, м.Київ, (м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.10А, п/р 26003000420000 в АТ „Каліон Банк Україна”, МФО 300379, ЄДРПОУ 31057188) відшкодування сплаченого держмита в розмірі 323,04грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.  

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Зобов'язати позивача доплатити державне мито у розмірі 2,17 грн.

6.          Рішення оголошено у судовому засіданні 29.09.2009 року.

7.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя