Постанова

від 23.09.2009 по справі 25/164

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/164

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.09.2009                                                                                           № 25/164

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Тищенко  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Овчаренко О.О. дов. від 01.10.2008 року

від відповідача:            Кирийчук І.М. дов. №09-32/517 від11.09.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2009

 у справі № 25/164 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Сланцехім"

 до                                                   Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)

 про                                                   стягнення 36146,76 грн.

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сланцехім” до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) про стягнення  штрафних санкцій за прострочення сплати процентів за користування депозитом у вересні 2008 року в загальній сумі 10 064,26 грн. (в тому числі 500,87 грн. інфляційних втрат, 78,72 грн. –3% річних, та 9484,67 грн. пені),  заборгованості по процентам за користування депозитом у жовтні 2008 року в розмірі 9 443,83 грн., та штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування відсотків за жовтень 2008 року в загальній сумі 16 638,67 грн. (в тому числі 831,05 грн. інфляційних втрат, 130,86 грн. –3% річних та 15 676,76 грн. пені.  фінансові санкції в сумі 19561,64 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов'язання щодо своєчасного перерахування процентів за вересень і жовтень 2008 року згідно з умовами договору банківського вкладу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 року у справі № 25/164 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сланцехім” 11 017,93 грн. (одинадцять тисяч сімнадцять гривень 93 копійки) та судові витрати в розмірі 203,93 (двісті три гривні 93 копійки) грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського депозиту, а саме банк не перерахував з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 1564000,00 грн. Тільки 22.10.2008 грошові кошти у сумі 1 564 000,00 грн. були повернути на депозитний рахунок позивача. Крім того, відповідач нарахував та сплатив позивачу відсотків за користування депозитом за жовтень 2008 року в сумі 8889,37 грн. тобто фактично без врахування періоду з 06.10.2008 по 22.10.2008 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за жовтень 2008 року складає 9 443,83 грн. Оскільки зобов'язання перед позивачем щодо перерахування суми процентів виникло після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме в листопаді 2008 року по перерахуванню процентів за жовтень 2008р., то сума 9443,83 грн. підлягає стягненню з відповідача. Також стягненню підлягають 242,18 грн. пені за період з 07.04.2009 року по 15.05.2009 року. Однак, суд першої інстанції відмовив в стягненні 3% річних, оскільки проценти на проценти не нараховуються.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 року у справі № 25/164, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка ( штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.09.2009 року.

23.09.2009 року представником позивача у судовому засіданні було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 23.09.209 року було оголошено перерву до 14 год. 10 хв.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 року у справі №25/164 скасувати, постановити нове, яким в позові відмовити.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритого акціонерного товариства) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сланцехім” (вкладник) було укладено Договір банківського депозиту №20-6474/2-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п 1.1 Договору вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок № 261583019896 В Промінвестбанку, м. Київ, код 300012 (далі-депозитний рахунок) на умовах цього договору грошові кошти далі-депозит в сумі 2 750 000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за користуванням депозитом, розміщеним вкладником на депозитному рахунку, банк виплачує проценти із розрахунку 13% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів – 365 (366) днів.

Вкладник доручає банку здійснювати перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача на підставі листів, наданих вкладником банку (.п2.2. договору).

Згідно із п. 3.1.3, 3.1.2 Договору Банк зобов'язався забезпечити повернення депозиту або його частини шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника , та сплачувати проценти за користування депозитом відповідно до умов Договору.

У відповідності до п 2.4 Договору виплата процентів здійснюється щомісячно протягом 5 банківських днів з дня нарахування процентів за останній звітний місяць, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п.2.7 Договору вкладник має право достроково отримати депозит, письмово попередивши про це Банк не менше ніж за 3 (три) банківські дні до дня фактичного повернення депозиту. У випадку пред'явлення відповідно до чинного законодавства вимог вкладником про дострокове повернення вкладу або його частини (якщо при цьому залишок депозиту складе менше 100000,00 грн.), проценти на суму депозиту, яка повертається та є різницею між 100000,00грн. та фактичною сумою депозиту, що залишається, нараховуються та виплачуються у розмірі 1,5% річних.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем 2 750 000,00 грн.

01.10.2008 року позивач звернувся з листом № 84  про повернення з депозитного рахунку суми коштів в розмірі 1564000грн.

06.10.2008 відповідачем були нараховані відсотки за користування депозитом за період з 29.08.2008 по 29.09.2008 в сумі 21 077,05 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача.

Однак, 06.10.2008 відповідачем не було зараховано на поточний рахунок позивача вказану суму відсотків.

Лише 18.11.2008 сума відсотків в розмірі 21077,05 грн. за вересень 2008 року була зарахована на поточний рахунок позивача, про що свідчать відповідні банківські виписки та підтверджується відповідачем.

Таким чином, враховуючи положення п. 2.4 Договору щодо строків та порядку сплати процентів, зарахування процентів за користування депозитом за вересень 2008 року в сумі 21077,05 грн. мало бути здійснено відповідачем до 06.10.2008 (п'ятий банківський день, враховуючи те, що 5 жовтня припало на вихідний день), а фактично було здійснене 18.11.2008, тобто з простроченням на 42 дні.  

У відповідності до п. 2.2 Договору позивач доручив відповідачу здійснювати перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача на підставі листів, наданих позивачем відповідачу.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.2.7 Договору вкладник має право достроково отримати депозит, письмово попередивши про це Банк не менше ніж за 3 (три) банківські дні до дня фактичного повернення депозиту. У випадку пред'явлення відповідно до чинного законодавства вимог вкладником про дострокове повернення вкладу або його частини (якщо при цьому залишок депозиту складе менше 100000,00 грн.), проценти на суму депозиту, яка повертається та є різницею між 100000,00грн. та фактичною сумою депозиту, що залишається, нараховуються та виплачуються у розмірі 1,5% річних.

Так, 01.10.2008 позивач звернувся до відповідача з листом про перерахування з його депозитного рахунку 1 564 000,00 грн. на його поточний рахунок.

06.10.2008 грошові кошти в сумі 1 564 000,00 грн. були списані відповідачем з депозитного рахунку позивача, що підтверджується банківської випискою.

Однак вказані кошти на поточний рахунок позивача відповідачем зараховані не були. Тільки 22.10.2008 грошові кошти у сумі 1 564 000,00 грн. були повернути на депозитний рахунок позивача, про що свідчить лист відповідача 3 20/19-4223/ТА-165 від 05.11.2008 та дані банківських виписок.

Як свідчать дані Довідки про рух коштів за період з 30.09.2008 по 18.11.2008, наданої відповідачем, останнім було нараховано та сплачено позивачу відсотків за користування депозитом за жовтень 2008 року в сумі 8889,37 грн. тобто фактично без врахування періоду з 06.10.2008 по 22.10.2008 в який грошові кошти в сумі 1 564 000,00 грн. були списані з депозитного рахунку до моменту їх повернення.    

Зважаючи на те, що не зарахування грошових коштів в сумі 1 564000,00 грн. на поточний рахунок позивача, що призвело в подальшому до повернення цих коштів на депозитний рахунок, сталося через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме через порушення ним п. 2.2 Договору, за користування грошовими коштами позивача, відсотки мають сплачуватися відповідачем за весь період такого користування, тобто за жовтень 2008 року повністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті відсотків за жовтень 2008 року складає 9 443,83 грн. ((1 665 000,00 грн. х 13% / 366 х 31 день) –8889,37 грн.)

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою правління НБУ від 07.10.2008 № 308 було призначено в Закритому акціонерному товаристві “Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк” тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 до 06.10.2009 та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”  про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо перерахування суми процентів виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме в листопаді 2008 року по перерахуванню процентів за жовтень 2008 року, в той час, як адміністрація банку була введена з 07.10.2008.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені,  інфляційних втрат та 3% річних,  колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. ( ст.232  Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 85  Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів підлягають задоволенню лише в частині нарахування пені після закінчення дії мораторію, тобто за період з 07.04.2009 до 15.05.2009 (останній день нарахування пені, визначений у позовних вимогах) на суму прострочених відсотків за жовтень 2008 року, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що складає  242,18 грн., яка розрахована наступним чином:

              9443,83 грн. х 24% /365 днів х 39 днів прострочення = 242,18 грн.

З урахуванням положень ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати відсотків за вересень 2008 року за період з 07.10.2008 по 18.11.2008, а також пені за прострочення сплати  відсотків за жовтень 2008 року за період з 01.12.2008 по 06.04.2009 не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні 3% річних з огляду на те, що проценти на проценти не нараховуються.

Проте, колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком, вважає його помилковим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти не слід змішувати з неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, отже, стягуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.  Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Цивільний кодекс передбачає сплачування процентів за користування чужими грошима у розмірі, що встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  Стаття 536 ЦК представляє інтерес із точки зору правової природи процентів, які розглядає як борг, а не відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема, у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також у неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Поряд із тим ст. 625 ЦК передбачає проценти як санкцію за порушення боржником грошового зобов'язання (за прострочення боржника) і встановлює їх у розмірі трьох процентів річних, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший процент.

Проценти за ст. 536 ЦК застосовуються все ж таки у розумінні боргу. Тому у договорі, на підставі якого виникає грошове зобов'язання, необхідно встановлювати розмір процентів за користування грошима, оскільки, якщо такий процент не буде вказаний актом цивільного законодавства, то на підставі пункту першого статті, розмір процентів за користування грошима можна вважати істотною умовою договору. За несплату цього проценту кредитор має право стягнути з боржника неустойку як за порушення зобов'язання.

Тому, оскільки відповідачем не було вчасно сплачено проценти за користуванням депозитом, то відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України сума відсотків за користування депозитом є не мірою відповідальності, а  боргом. В зв'язку з цим, за не сплату процентів (боргу) боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Колегією суддів здійснено перерахунок 3% за вересень та жовтень 2008 року, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 3% за вересень 2008 року у розмірі 76,22 грн. та 3% за жовтень 2008 року  128,85 грн. (Загальна сума 3% - 205,07 грн.)

Розрахунок процентів

Таким чином, загальна сума процентів складає 205,07 грн.

Також підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за вересень 2008 року в розмірі 500,87 грн. та за жовтень 2008 року – 831,05 грн. (Загальна сума інфляційних втрат – 1331,92 грн.).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 11 223 грн.(одинадцяти тисяч двісті двадцять три грн..), в тому числі нарахованих процентів за користування  вкладом за жовтень 2008 року в сумі 9443,83 грн.(дев'ять тисяч чотириста сорок три грн.. 83 коп.), пені за прострочення сплати процентів за жовтень 2008 року в розмірі 242,18 грн. (двісті сорок дві грн.. 18 коп.), інфляційних втрат від прострочення сплати відсотків в сумі 1331,92 грн. (тисяча триста тридцять одна грн. 92 коп.),  3% річних в розмірі 205,07 грн. (двісті п'ять грн. 07 коп.)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 148,87 грн.(в тому числі державне мито у розмірі 112,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 36,64 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог), а у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -                                                          

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) залишити без задоволення.

         2.    Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 року у справі №25/164 скасувати.

3.           Прийняти нове рішення, яким:

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) (ідентифікаційний код 00039002, адреса:  01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сланцехім”  (ідентифікаційний код 34765524, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 23, р/р 26007601311193 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) процентів за користування  вкладом за жовтень 2008 року в сумі 9443,83 грн.(дев'ять тисяч чотириста сорок три грн.. 83 коп.), пені за прострочення сплати процентів за жовтень 2008 року в розмірі 242,18 грн. (двісті сорок дві грн. 18 коп.), інфляційних втрат від прострочення сплати відсотків в сумі 1331,92 грн. (тисяча триста тридцять одна грн. 92 коп.),  3% річних в розмірі 205,07 грн. (двісті п'ять грн. 07 коп.), державне мито у розмірі 112, 23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 36,64 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №25/164 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді