Постанова

від 16.05.2012 по справі 30/5009/6214/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.05.2012 р. справа №30/5009/6214/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2011р. (повний текст підписано 21.11.2011р.) по справі№30/5009/6214/11 (суддя Л.П.Кагітіна) за позовомФермерського господарства „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області доПриватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області простягнення 53 392грн. 50коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2011р. у справі №30/5009/6214/11 позовні вимоги Фермерського господарства „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області до Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 53 392,50грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 18 900,00грн. та пені в розмірі 34 492,50грн. задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 18 900,00грн. та пеню в розмірі 1 807,93грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Приватним підприємцем ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що: судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що договір оренди б/н від 01.01.2009р. є нікчемним. Також, скаржник зазначає, що підприємницька діяльність відповідача припинена.

Сторони наданим їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання були сповіщенні належним чином.

Відповідач на адресу суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких проти скарги заперечує, просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Фермерське господарство „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 53 392,50грн.

Позовні вимоги до Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди б/н від 01.01.2009р., внаслідок чого за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 18 900,00грн. На підставі п.8.3 договору позивачем на суму боргу нарахована пеня.

Задовольняючи позовні вимоги до Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди б/н від 01.01.2009р. та необхідності обмеження періоду нарахування штрафних санкцій строком в півроку і розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Так, 01.01.2009р. між Фермерським господарством „АльфаВ» (Орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Орендарем) було укладено договір оренди б/н, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди із зобов'язанням Орендаря оплачувати на адресу Орендодавця орендну плату в порядку, розмірі і на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт оренди розташований за адресою: Запорізька обл., Якимівський район, за межами населеного пункту Радивонівка, траса М-26, 431 км. Під терміном об'єкт оренди мається на увазі: тверде покриття постійного змішаного ринку, що складається з трьох частин площею 0,3718 га, 0,2836 га, 0,2140 га.

За визначенням пунктів 2.1 - 2.3 договору, прийом-передача об'єкта здійснюється по місцезнаходженню об'єкта. Фактичний прийом-передача об'єкта фіксується актом прийому-передачі, складеним Орендодавцем, підписаним уповноваженими представниками сторін даного договору. Об'єкт вважається переданим з моменту підписання акта прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору строк оренди складає 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння і користування об'єкт оренди, про що свідчить підписаний між сторонами без заперечень акт прийому-передачі (додаток до договору оренди від 01.01.2009р.).

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили розмір орендної плати, а саме розмір орендної плати за тимчасове володіння і користування об'єктом до 01.05.2009р. складає 4 000,00 грн. за один місяць оренди. Надалі розмір орендної плати встановлюється шляхом укладання додаткових угод, що є невід'ємними частинами даного договору.

29.04.2009р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, пунктом 1 якої орендну плату за користування об'єктом на період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р. встановлено в розмірі 8 400,00 грн. за один місяць оренди.

В подальшому, додатковою угодою №2 від 01.08.2009р. до договору сторонами прийнято рішення розірвати договір оренди з 01.08.2009р.

Частиною 3 ст.653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання сторін, які виникли за договором оренди б/н від 01.01.2009р. до розірвання наведеного договору, підлягають виконанню.

Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата оплачується Орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або на вибір Орендаря, у касу Орендодавця, у терміни не пізніше 10 числа місяця, що випливає за звітним.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем за січень 2009р. є 10.02.2009р., за лютий 2009р. є 10.03.2009р., за березень 2009р. є 10.04.2009р., за квітень 2009р. є 10.05.2009р., за травень 2009р. є 10.06.2009р., за червень 2009р. є 10.07.2009р., за липень 2009р. є 10.08.2009р.

Як стверджує позивач, за період дії договору відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. в розмірі 18 900,00грн.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарським судом вірно зроблений висновок щодо наявності заборгованості відповідача. При цьому, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів в узгоджених розмірах та у визначені договором строки.

З урахуванням встановленого, оскільки договором оренди б/н від 01.01.2009р. та додатковою угодою №1 від 29.04.2009р. встановлено фіксовану суму орендної плати, строк її оплати та оскільки відповідач користувався об'єктом оренди за спірний період, доказів зворотного до матеріалів справи не надано, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмір 18 900,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 34 492,50грн. за період заборгованості з 02.03.2010р. та впродовж 365 днів.

Наразі, місцевий суд, обмеживши період нарахування штрафних санкцій строком в пів року та розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, задовольнив вимоги позивача щодо стягнення пені частково на суму в розмірі 1 807,93грн. за період заборгованості з 02.03.2010р. по 02.09.2010р.

Проте, судова колегія вважає помилковим наведений висновок господарського суду виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.8.3. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми боргу, за кожний день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору, виходячи зі змісту матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в розмірі 34 492,50грн. за період прострочення з 02.03.2010р. та впродовж 365 днів.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне:

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наразі, заявлений позивачем на підставі п.8.3. договору розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» , що вірно визначено судом першої інстанції.

Одночасно, за приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки нарахування пені в силу закону припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то в даному випадку нарахування пені з урахуванням встановлених вище кінцевих строків сплати орендної плати повинно здійснюватись за період з 11.02.2009р. по 11.02.2010р. по кожному місяцю існування заборгованості окремо з урахуванням граничного шестимісячного строку нарахування пені.

З огляду на викладене, оскільки визначені позивачем розмір та період нарахування пені суперечить вимогам законодавства, а саме Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» та п.6 ст.232 Господарського кодексу України відповідно, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 34 492,50грн. за період прострочення з 02.03.2010р. та впродовж 365 днів підлягають залишенню без задоволення.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2011р. у справі №30/5009/6214/11 підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 807,93грн.

В решті рішення господарського суду Запорізької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Що стосується заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені. Зокрема, посилання скаржника на те, що договір оренди б/н від 01.01.2009р. є нікчемним з підстав не укладання позивачем договорів оренди земельних ділянок розташованих за адресою: Запорізька обл., Якимівський район, за межами населеного пункту Радивонівка, траса М-26, 431 км, площею 0,3718 га, 0,2140 га, та відсутності прав на передання у суборенду відповідачу наведених земельних ділянок без згоди Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області є передчасними, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи договорів оренди земельної ділянки від 08.10.2007р. наведені вище земельні ділянки надані позивачу в оренду до 08.10.2056р.

Крім того, за змістом п.п.1.1, 1.2 договору оренди б/н від 01.01.2009р. позивач надав відповідачу в тимчасове платне користування тверде покриття постійного змішаного ринку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наразі, оскільки недійсність правочину з підстав передання земельної ділянки у суборенду без згоди власника прямо не передбачена чинним законодавством, то договір оренди б/н від 01.01.2009р. є оспорюваним правочином, який може бути визнаний судом недійсним у загальному порядку. В свою чергу, сторонами до матеріалів справи не надані докази визнання спірного договору недійсним. Виходячи з чого, відповідні доводи скаржника є необґрунтованими.

Також, скаржник зазначає, що підприємницька діяльність відповідача припинена. Проте, статтею 51 Господарського кодексу України встановлено, що підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Одночасно, частиною 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент винесення місцевим судом рішення, що оскаржується, ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому відповідні доводи скаржника є необґрунтованими. Доказів внесення відомостей про припинення підприємницької діяльності відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду апеляційної інстанції апелянтом не представлено.

Доводи скаржника про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ст.64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі №30/5009/6214/11 від 17.10.2011р. надіслана на адресу відповідача, що відображена у позовні й заяві та спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак ухвалою про порушення провадження у справі №30/5009/6214/11 від 17.10.2011р. відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та судового збору за подання апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2011р. у справі № 30/5009/6214/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 807,93грн. з прийняттям нового рішення в цій частині.

У задоволенні позову Фермерського господарства „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області до Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області про стягнення пені в розмірі 1 807,93грн. відмовити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області на користь Фермерського господарства „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в розмірі 189,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви в розмірі 83,54 грн.

Стягнути з Фермерського господарства „АльфаВ» , с. Балки, Запорізької області на користь Приватного підприємця ОСОБА_4, смт. Якимівка, Запорізької області суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18,08 грн.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадженняВ» .

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2011р. у справі № 30/5009/6214/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 07.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 08.05.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.А. Бойко

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -гос. суду Запорізької області;

1 -ДАГС.