Постанова

від 15.07.2011 по справі 2а-1870/4539/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 р. Справа № 2a-1870/4539/11

Сумський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Гелета С.М., суддів Прилипчук О.А., Кравченко Є.Д.

за участю секретаря судового засідання Кліщенко В.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів України, Головного управління Держкомзему в Сумській області, 3-тя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним наказів, поновлення на посаді, зобов'язати виплатити заробітну плату, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1Д.), звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного комітету із земельних ресурсів України (далі - відповідач, Держкомітет із земельних ресурсів України), Головне управління Держкомзему в Сумській області, третя особа ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3П.), в якому з урахуванням уточнень до позову, просила визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 26 лютого 2008 року № 57-кт; визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 26 лютого 2008 року № 58 -кт; поновити її на роботі на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держкомзему у Сумській області, де збереглося після реорганізації Головного управління земельних ресурсів у Сумській області попереднє місце роботи - начальник управління; зобов'язати Головне управління Держкомзему у Сумській області виплатити на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (а.с.88-90).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009р., у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2011р. судові рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 203-к від 27 липня 2007 року вона призначена на посаду виконуючого обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області. Державне агентство земельних ресурсів України наказом № 57-кт від 26.02.2008 року поновив на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області ОСОБА_3 та наказом № 58-кт від 26.02.2008 року звільнив її з займаної посади на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зазначала, що спірним наказом Державне агентство земельних ресурсів України, в порушення норм трудового законодавства, її було звільнено із з вказаної посади без попередження про звільнення, під час її перебування на лікарняному, при звільнені не було запропоновано наявні вакантні посади. Вважає наказ №57-кт, яким було призначено на посаду ОСОБА_3 незаконним, оскільки його прийнято на підставі судового рішення, яке скасовано апеляційною інстанцією.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи стислі строки розгляду справ даної категорії відповідачі та третя особа повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, направленої до суду першої інстанції після перегляду у Вищому адміністративному суді України на новий розгляд (а.с.5-8, 46-49т.2).

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог категорично заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначала, що позивача було призначено на посаду виконуючої обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів в Сумській області з порушенням процедури, яку необхідно дослідити під час розгляду справи. Зазначала, що при звільненні ОСОБА_1 дотримані вимоги чинного законодавства, на час звільнення Державний комітет України із земельних ресурсів України взагалі не повинен був пропонувати наявні вакансії, оскільки позивачка не відповідала кваліфікаційним вимогам вакантних місць в Головному управлінні Держкомзему в Сумській області, надані додаткові пояснення позиції по справі стосовно поновлення ОСОБА_3 на посаді та звільнення ОСОБА_1, всі докази в обґрунтування своєї позиції по справі містяться в матеріалах даної справи (а.с.122-123 т.2)

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.5-6 т.2)

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми № 2-а-419/07 від 02.10.2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління земельних ресурсів у Сумській області, третя особа - голова Державного агентства земельних ресурсів України, ОСОБА_4, про визнання наказу нечинним та його скасування, поновлення на роботі -позивача ОСОБА_3 поновлено на посаді за його попереднім місцем роботи - начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області, що збереглося після реорганізації Сумського обласного управління земельних ресурсів (а.с. 34-35т.1).

Як вбачається із резолютивної частини судового рішення, вказана постанова в частині поновлення на посаді підлягала негайному виконанню з дня винесення.

На виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми № 2-а-419/07 від 02.10.2007 року, згідно наказу від 26 лютого 2008 року № 57-кт, Державним агентством земельних ресурсів України з 26.02.2008 року поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області (а.с.6 т.1).

Державним комітетом України із земельних ресурсів України було прийнято наказ №72-кт від 29.02.2008 р. «Про внесення змін до Наказу Держземагентства України №57-кт від 26.02.2008р.», яким наказ №57-кт від 26.02.2008р. викладено в наступній редакції : «Поновити з 02.10.2007 року ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області»(а.с.183 т.1)

Статтею 257 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, в ч. 2 якої передбачено, що судове рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до п.6 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Посилання позивача на те, що постанова Зарічного районного суду м.Суми від 02.10.2007 року була оскаржена в апеляційному порядку та в подальшому скасована апеляційною інстанцією, судом до уваги не приймається, виходячи із того, що, наказ №57 видано Державним агентством земельних ресурсів України 26.02.2008р., а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду, якою скасовано судове рішення від 02.10.2007 року та направлено справу на новий розгляд прийнято апеляційною інстанцією 08.04.2008р. (а.с.46-47 т.1).

Таким чином на час винесення 28.02.2008 р. спірного наказу №57-кт постанова Зарічного районного суду м.Суми від 02.10.2007 року підлягала виконанню з 02.10.2007 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, незважаючи на те, що тривало апеляційне провадження.

Таким чином Державним агентством земельних ресурсів України правомірно видано наказ №57-кт від 26.02.2008р. про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Наказом №58-кт від 26 лютого 2008 року ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області у зв'язку з поновленням на роботі ОСОБА_3 на підставі постанови Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2007 року (на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України) (а.с.6,7т.1).

Як встановлено судом, оскаржуваний позивачем наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 58-кт від 26.02.2008 року був виданий під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному. Даний факт сторонами не спростовувався, підтверджується листками непрацездатності позивача (а.с.11 - 13, 111-зворот.т.1).

ОСОБА_1 05.05.2008 року було оголошено наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 26.02.2008р. №58-кт «Про звільнення ОСОБА_1Д.», що підтвердила в судовому засіданні позивач, та вбачається із п. 1 наказу Головного управління земельних ресурсів у Сумській області № 21-к «Про звільнення ОСОБА_1Д.» (а.с.80т.1)

Із пояснень представника Головного управління Держкомзему в Сумській області вбачається, що наказ № 21-к від 05.05.2008 року «Про звільнення ОСОБА_1Д.»було складено в перший робочий день після виходу із лікарняного позивача.

Слід зазначити, що Державним агентством земельних ресурсів України, не було внесено змін до виданого спірного наказу №58-кт від 26.02.2008 року, в частині змінення дати звільнення (перший робочий день позивачки після виходу із лікарняного), накази про внесення змін ним не видавалися.

Натомість, Пунктом 2 вищезазначеного Наказу №21-к в зв'язку із перебуванням на лікарняному з 22.02.2008 року по 26.04.2008 року ОСОБА_1 звільнено Головним управлінням земельних ресурсів у Сумській області 05.05.2008р. (а.с.80т.1).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також в період перебування працівника у відпустці.

Відповідно до п. 8 Положення про головне управління земельних ресурсів у Сумській області, затвердженого наказом Держземагентства №71 від 18.07.2007р., Головне управління очолює начальник, який призначається та звільняється з посади виключно Головою Держземагентства (а.с.58-59т.2).

Відповідно до п. 11 Порядку розгляду питань щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників, заступників керівників територіальних органів земельних ресурсів і державних підприємств, що належать до сфери управління Держкомзему України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 13 червня 2002 року N 96 на підставі наказу Держкомзему України про призначення на посаду чи звільнення з посади за місцем роботи особи видається наказ, в якому фіксується лише дата початку роботи на відповідній посаді або дата припинення роботи.

Судом не приймає до уваги твердження позивача про те, що Державне агентство земельних ресурсів України не повідомило її про наступне звільнення з займаної посади, оскільки Державне агентство земельних ресурсів України і не зобов'язано було завчасно попереджати ОСОБА_1 про звільнення, враховуючи те, що її було звільнено з посади у зв'язку з поновленням на цю посаду ОСОБА_3П на підставі судового рішення. Попередження працівника про наступне звільнення, як і згода профспілкового органу на це, при звільненні за п.6 ст. 40 КЗпП України не потребується.

Як зазначено вище, відповідно до п.6 ст.. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених в п. 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Отже звільнити працівника, в даному випадку позивача, на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України було можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

Як вбачається із звіту Головного управління земельних ресурсів в Сумській області про наявність вакансій станом на 28.02.2008 р. (а.с. 23т.2) та станом на 28.02.2008р. (а.с. 60-61т.2), у Головному управлінні земельних ресурсів в Сумській області були наявні 8 вакантних посад, зокрема, заступник начальника відділу державного земельного кадастру, головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру, головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи, головного спеціаліста з інформаційного забезпечення, провідного спеціаліста відділу землеустрою та використання земель, головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи, головного спеціаліста загального відділу, головного спеціаліста відділу економіки та фінансів, водія.

Представником відповідачів надано суду довідку №2346/05-13 від 14.07.2011 р. (а.с.51 т.2), з якої вбачається, що для більшості наявних вакансій встановлені вимога, які передбачаються необхідність отримання вищої землевпорядної освіти, яку не мав позивач, фактично він не міг претендувати на зайняття таких посад як :заступник начальника відділу державного земельного кадастру, головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру, головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи, провідного спеціаліста відділу землеустрою та використання земель, головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи. Крім того, позивач не мав право претендувати на посади головного спеціаліста відділу економіки та фінансів (необхідна вища економічна освіта), головного спеціаліста з інформаційного забезпечення (необхідна вища за спеціальністю журналістика), головного спеціаліста загального відділу (наявність вищої юридичної освіти).

Посилання відповідачів на неможливість перевести позивача на вакантні посади спростовуються наступним.

Із наданих представником відповідачів переліку кваліфікаційних вимог, затверджених начальником обласного головного управління земельних ресурсів 11.01.2006 р., вбачається, що для заняття посади заступника начальника районного (міського) відділу земельних ресурсів, головного спеціаліста: потрібна освіта (спеціальність) - вища, землевпорядкування, для провідного спеціаліста та спеціаліста -вища, середня спеціальна, землевпорядкування. Стаж роботи на даних посадах -не менше 2-х років, попередня роботи на посадах головний спеціаліст міського, районного відділу земельних ресурсів, керівник структурного підрозділу землевпорядної організації або установи спорідненого профілю, випускник землевпорядного факультету ВУЗу з попереднім стажем роботи а фахом, провідний спеціаліст, спеціаліст 1 категорії, випускник ВУЗу, середнього спеціального закладу. Даними кваліфікаційними вимогами встановлені професійні знання та вміння.

Як вбачається із наданих кваліфікаційних вимог, було встановлено винятки в наявній освіті та спеціальності зазначених посад.

Так, вбачається, що для зайняття посад заступника начальника районного (міського) відділу земельних ресурсів, головного та провідного спеціаліста, спеціаліста вбачалося, як виняток вища чи середня спеціальна близька до землевпорядкування спеціальність при умові навчання за фахом.

Судом встановлено, що позивач на час звільнення з посади мав вищу освіту, що підтверджується дипломом ПВ №738453 (а.с.111т.2), згідно якого ОСОБА_1 у 1988 році закінчила Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю сільськогосподарське будівництво.

На час звільнення 05.05.2008 року позивачка навчалася на факультеті Інституту післядипломної освіти ХНАУ ім.. ОСОБА_5 за спеціальністю «Землевпорядкування та кадастр», та 31.03.2010 року отримала відповідний диплом спеціаліста серії ДСК №126493 (а.с. 70 т.2).

Дана обставина підтверджується довідкою №4 від 30.01.2008року Харківського національного аграрного університету ім.. ОСОБА_5 (а.с.72 т.2), з якої вбачається, що ОСОБА_1 зарахована студентом 5 курсу дворічного заочного відділення з перепідготовки кадрів а спеціальністю «Землевпорядкування та кадастр»Інституту післядипломної освіти Харківського національного аграрного університету ім.. ОСОБА_5, довідкою-викликом на сесію №9 від 31.01.2008 року (а.с.73т.2)

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 14.07.1992 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідувачкою відділу земельних ресурсів Глухівського міськвиконкому Сумської області (а.с.83 т.2), 14.06.1996 року призначена на посаду начальника Глухівського міського відділу земельних ресурсів, 14.08.2007 року присвоєний 8 ранг державного службовця (а.с. 85 т.2).

Також слід зазначити, що у 2000 році нагороджувалася Грамотою Держкомзему України, 10.03.2005 року ОСОБА_1 отримала посвідчення серії АЗ №749 «Почесний землевпорядник України»(а.с. 71 т.2)., за вагомий вклад в реалізацію державної політики в галузі земельних відносин нагороджена нагрудним знаком «Почесний землевпорядник України»(а.с. 83т.2).

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що на час звільнення позивачка мала вищу освіту, навчалася за фахом на 5 курсі Інституту післядипломної освіти ХНАУ ім.. ОСОБА_5 за спеціальністю «Землевпорядкування та кадастр», мала значний стаж в органах земельних ресурсів, з 1994 року перебувала на державній службі, у відповідачів була можливість працевлаштувати позивача на одній із вакантних посад.

Разом з тим, позивачу не було запропоновано ні переміщення на нижчу посаду, при наявності вакантних місць, не надано суду належних доказів того, що у Державного агентства земельних ресурсів України при звільненні позивача була відсутня можливість працевлаштування ОСОБА_1, що вона не відповідала кваліфікаційним вимогам та професійним знанням та вмінням, не надано доказів того, що позивачка відмовилася від вакантних посад на час звільнення.

Таким чином, під час звільнення ОСОБА_1 не було дотримано відповідачами принципу пропорційності, не дотримано балансу між несприятливими наслідками для права особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), не було враховано право особи на участь у прийнятті рішення.

Стосовно посилання представника відповідачів на те, що під час розгляду даної справи по суті необхідно дослідити правомірність прийняття на посаду ОСОБА_1 та дослідити правомірність процедури прийняття позивача на посаду судом до уваги не приймається, виходячи із наступного.

Підставами для відмови в задоволенні позовних вимог при первісному розгляді даної справи по суті, судами першої та апеляційної інстанції зазначено відсутність такої посади як «виконуюча обов'язки начальника», в зв'язку із цим позовні вимоги визналися судом необґрунтованими і зв'язку із неможливістю поновлення на посаді, якої не існувало.

Як зазначено в ухвалі від 09.06.2011 року Вищий адміністративний суд України при перегляді судових рішень по даній справі в касаційному порядку не погодився із даним висновком, та зазначив, що судами не враховано те, що при призначенні на посаду ОСОБА_1 відбувався конкурсний відбір, в посада була вакантною, не враховано було те, що займана посада була постійним місцем роботи позивача.

Судом касаційної інстанції зазначено, що тимчасове виконання обов'язків -доручення іншому працівнику виконання роботи, коли основний працівник тимчасово відсутній або коли конкретна посада ніким не зайнята (вакантна). Визначення певного строку при призначенні працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин. Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки по вакантній посаді вважається постійним переведенням працівника на іншу роботу. Оплата праці здійснюється у цьому випадку у відповідності до штатного розпису за вакантною посадою, на яку переведено працівника виконуючим обов'язки та встановлюються інші виплати у відповідності до законодавства.

Також Вищим адміністративним судом України зроблено висновок про те, що на час призначення позивача наказом №203-к від 27.07.2007 р. на посаду виконуючим обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області (а..с. 8, 177 т.1) ця посада була вакантною, призначення позивача відбулося на підставі конкурсного відбору, за її згодою, а отже носило не тимчасовий характер.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи при новому розгляді по суті.

Суд не приймає до уваги посилання Головного управління Держкомзему у Сумській області щодо порушення процедури призначення на посаду ОСОБА_1 згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України №203-к від 27.07.2007 року, оскільки предметом розгляду даної справи є дослідження обставин щодо процедури звільнення із займаної посади на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України, а саме при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, та правомірності прийнятих в подальшому наказів щодо звільнення позивача з посади виконуючим обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області.

Судом також не приймається до уваги посилання представника відповідачів, наявність порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 Кримінального кодексу України, як доказ неможливості поновлення позивача на посаді, враховуючи те, що доказів того, що підстави для порушення кримінальної справи були мотивом для звільнення позивачки із займаної посади, що дана кримінальна справа пов'язана із підставами звільнення 05.05.2008 року, представником відповідачів не подано.

Слід звернути увагу представників відповідачів на те, що підставою для звільнення 26.02.2008 р. та 05.05.2008 року було саме п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України (про що і зазначено на стор. 42 трудової книжки позивача), а не з інших підстав, передбачених Кодексом Закону про працю в Україні чи Законом України «Про державну службу в Україні»та дослідження правомірності встановлених в таких випадках процедурах звільнення (а.с. 87 т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як встановлено судом, позивачку було звільнено саме 05.05.2008 року (зазначена в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 87 т.2) на підставі виданого наказу № 21-к від 05.05.2008 року, яким фактично змінена дата звільнення з 26.02.2008 року (наказом №58-кт від 26.02.2008 р.) на 05.05.2008 р., здійснені відповідні виплати згідно КЗпП України та Закону України «Про відпустки»в період роботи до 05.05.2008 року.

Враховуючи те, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачами не була дотримана процедура звільнення, відповідачами не подано належних доказів того, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади, на які вона могла претендувати з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, доказів того, що позивачка відмовилася від вакантних посад, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, враховуючи приписи ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог визнати незаконним та скасувати наказ № 58-кт від 26.02.2008 року «Про звільнення ОСОБА_1Д.», виданий Державним агентством земельних ресурсів України (правонаступник -Державний комітет із земельних ресурсів України) та визнати незаконним та скасувати наказ № 21-к від 05.05.2008 року «Про звільнення ОСОБА_1Д.», виданий Головним управлінням земельних ресурсів у Сумській області (правонаступник - Головне управління Держкомзему у Сумській області).

Стосовно вимог щодо поновлення на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів в Сумській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ОСОБА_6 наказу Державного Комітету України із земельних ресурсів № 15 від 22.04.2008 року, територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів України , в тому числі в областях, реорганізовано, зокрема: Головне управління земельних ресурсів у Сумській області в Головне управління Держкомзему у Сумській області (а.с. 30-31).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 3 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Тому дія трудового договору пов'язаного перебування позивача на посаді виконуючого обов'язки начальника Головне управління земельних ресурсів у Сумській області, підлягає продовженню у відповідності до вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином ОСОБА_1 повинна бути поновлена на роботі в тому підприємстві, де збереглося її попереднє місце роботи.

Попереднє місце роботи позивача -посада виконуюча обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області, як зазначено вище, не носило тимчасовий характер, фактично є постійною посадою начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області, після реорганізації збереглося у структурі Головного управління Держкомзему у Сумській області

Це також підтверджується тим, що Наказом Державного Комітету України із земельних ресурсів № 112-к від 18 липня 2008 року ОСОБА_3 переведений з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Сумській області на рівнозначну посаду начальника Головного управління Держкомзему у Сумській області ( а.с. 32).

Враховуючи висновок суду про незаконність наказів № 21-к від 05.05.2008 року та № 58-кт від 26.02.2008 року суд, враховуючи вимоги частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 11 КАС України , висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі 09.06.2011р. приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у Сумській області.

Крім того, враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, те, що до трудової книжки Головним управлінням земельних ресурсів у Сумській області зроблено запис про звільнення саме з 05.05.2011 року, суд приходить до висновку про те, що період часу з 06.05.2008 року (наступний день після звільнення) та до моменту поновлення на посаді (день винесення постанови суду 15.07.2011р.) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку на день звільнення.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як вбачається із довідки Головному управлінні Держкомзему в Сумській області №2114/07-45 від 04.07.2011р. (а.с. 13т.2) середньоденна заробітна плата позивача становить 150,39грн.

ОСОБА_6 Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007р. N6884/0/14-07/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2008 рік», 30.09.2008р. N 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2009 рік», від 25.08.2009р. N9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25.08.2010р. №9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік», загальна кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 06.05.2008 року (наступний робочий день після звільнення) по 15.07.2011 р. (день поновлення на посаді) складає 801 робочий день, і, виходячи із суми середньоденної заробітної плати позивача, загальна сума втраченого заробітку позивача за час вимушеного прогулу позивача складає 120462,39 грн. (801 робочий день х150,39 грн.).

ОСОБА_6 п. 32 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

ОСОБА_6 довідки Глухівського міжрайонного центру зайнятості № 2928, ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна з 21.05.2008 року по 17.05.2009р. Відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., виплати матеріальної допомоги по безробіттю у разі звільнення працівника з останнього місця роботи з підстав, визначених п. 6 статті 40 КЗпП, що втратив роботу з незалежних від нього обставин, отримують допомогу. Позивач ОСОБА_1 таку допомогу отримала в загальному розмірі 18421,54 грн. за період з травня 2008 року по травень 2009 р., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.160т.1).

Із пояснень позивачки вбачається, що після зняття її з обліку в Глухівському міськрайонному центрі зайнятості вона не була працевлаштована, доходів не отримувала, що також підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с.81-88т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що адміністративний позов ОСОБА_1 розглядалося більше ніж один рік не з її вини, тому при остаточному розрахунку суми стягнення середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного прогулу необхідно виходити із наступного : 120462,39 грн. (загальна сума відшкодування) - 18421,54 грн. (загальна сума отриманих позивачем заробітків за час вимушеного прогулу - допомоги по безробіттю). Тому остаточна сума на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 102040,85 грн.

ОСОБА_6 ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В супереч наведеним вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності прийнятих наказів та проведеної процедури звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 6 ст. 40 КЗпП України з посади виконуючої обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів в Сумській області.

На підставі ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, в даному випадку в сумі 3158,19 грн., підлягають негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів України, Головного управління Держкомзему в Сумській області, 3-тя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним наказів, поновлення на посаді, зобов'язати виплатити заробітну плату -задовольнити частково.

Скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 26.02.2008р. №58-кт «Про звільнення ОСОБА_1Д.»

Скасувати наказ Головного управління земельних ресурсів в Сумській області №21-к від 05.05.2008р. «Про звільнення ОСОБА_1Д.».

Стягнути з Головного управління Держкомзему в Сумській області (м.Суми, вул. Петропавлівська,108,і.к. 14024659) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,і.к. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 102040 грн. 85 коп. (сто дві тисячи сорок грн. 85 коп. )

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Сумській області.

Постанова в частині поновлення на посаді та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в сумі 3158,19 грн. підлягає негайному виконанню.

В задоволенні інших вимог -відмовити .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

Судді (підпис) О.А. Прилипчук

(підпис) ОСОБА_7

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2011р.

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.М. Гелета