Рішення

від 07.10.2009 по справі 41/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/84

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.10.09 р.                                                                                     Справа № 41/84                               

Суддя господарського суду Донецької області      Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації, м. Слов'янськ

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба”, с. Долина

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Долинська сільська рада, с. Долина

про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 94877,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Дика Г.О. – довіреність №01-38-0467 від 13.05.2009

від відповідача: не з'явились

від третьої особи  з боку позивача: Барабаш Т.С. – довіреність від 27.05.2009 №01-17-746-1

від третьої особи з боку відповідача: не з'явились

в засіданні брали участь: прокурор Фальченко І.В. – посвідчення №3061

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Слов'янського району звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації до Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 94877,20 грн.

Ухвалою по справі від 28.05.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача Долинську сільську раду та в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач станом на 20.10.2008 року в порушення ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України, не маючи правовстановлюючих документів, самовільно зайняв та безкоштовно використовує на території Долинської сільської ради, за межами населеного пункту не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 108,58 га для вирощування сільськогосподарських культур.

Прокурором зазначено, що згідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної Слов'янській районній державній адміністрації внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди складає 94877,20 грн.

Згідно з додатково наданими суду письмовими поясненнями прокурором зазначено, що земельні ділянки, які самовільно зайняті відповідачем, є нерозподіленими (невитребуваними) та на них громадянами не отримані державні акти, що виключає можливість укладання відповідачем договорів оренди на ці не витребувані паї з власниками сертифікатів до моменту їх розподілення, а, відповідно до  ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, нерозподілені земельні паї передаються в оренду виключно за рішенням відповідної сільської ради або районної державної адміністрації.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 26.04.2007 року на підставі рішення Долинської сільської ради № 5/9 75/9-2 від 16.04.2007 року між Долинською сільською радою та відповідачем був укладений попередній договір про укладання договору оренди земельної ділянки у майбутньому; всі землі відповідач використовує лише на підставі договорів з власниками земельних паїв і самовільно земельні ділянки не займав та не використовував.

Відповідач, з огляду на положення Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, стверджує про відсутність у прокурора підстав вимагати будь-яких платежів щодо розпайованих земель на користь позивача, оскільки спірні землі не відносяться до державної власності та такі підстави можуть бути виключно у громадян-власників сертифікатів земельних часток. Також, відповідачем зазначено, що ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, на яку посилається прокурор, стосується земельних ділянок, які вже виділені в натурі на підставі розподілу земель колишніх сільськогосподарських підприємств між громадянами власниками сертифікатів на земельні частки (паї), але ніяким чином не стосується самих земельних часток (паїв).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

Державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 20.10.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці сільськогосподарського призначення Долинської сільської ради, результати якої викладені в акті перевірки від 20.10.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем самовільно зайняті та використовуються невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 108,58000 га на території Долинської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення для обробки та вирощування сільськогосподарських культур, а саме для засівання кукурудзою та розорювання, без правовстановлюючих документів на землю, без встановлення  меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), без оформлення документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Північним регіональним відділом Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 20.10.2008 року видано припис № 021259, яким приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Одночасно 20.10.2008 року Державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол № 010250 про адміністративне правопорушення, вчинене керівником відповідача та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (за межами населеного пункту) площею 108,5800 га із земель сільськогосподарського призначення Долинської сільської ради, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди склав 94877,20 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні  відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” передбачено, що невитребувані земельні паї передаються в оренду виключно за рішенням відповідної сільської ради або районної державної адміністрації.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність або надання у користування (оренду) спірних земель сільськогосподарського призначення загальною площею 108,58 га, розташованих на території Долинської сільської ради, відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірних земель.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на укладений між ним та Долинською сільською радою попередній договір від 29.04.2007р. оскільки, як вбачається з п. 13 цього договору, він укладений строком на 8 місяців, тобто на момент перевірки та встановлення фактичного використання земельної ділянки – строк дії договору закінчився, будь-яких свідчень продовження його дії та/або укладання основного договору, відповідно до вимог попереднього договору до матеріалів справи не долучено.

Суд спростовує також посилання відповідача на те, що позивач – Слов'янська районна державна адміністрація, не є особою, яка має вимагати відшкодування шкоди через те, що спірні землі  не відносяться до державної власності, а право на них належить власникам паїв, з огляду на наступне.

Як зазначалось, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до ст.126 цього кодексу, право власності посвідчується державним актом.

До матеріалів справи не долучено державних актів про право власності громадян на спірні землі.

Вказані землі знаходяться за межами населеного пункту. Відповідно до ст.84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності. Оскільки ці землі, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу, не перебувають у комунальній власності, зважаючи на те, що знаходяться за межами населеного пункту і як було зазначено раніше не перебувають у приватній власності, оскільки Земельний кодекс України однозначно визначає, що громадяни набувають право власності на землю тільки з моменту отримання державного акту, то ці землі знаходяться у державній власності.

Посилання відповідача на те, що сертифікатом є документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки, відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, а не права власності.

Таким чином, судом встановлено, що спірні землі використовуються відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.10.2008 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем землями сільськогосподарського призначення загальною площею 108,58 га, розташованих на території Долинської сільської ради, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Як зазначалось, відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (за межами населеного пункту) площею 108,5800 га із земель сільськогосподарського призначення Долинської сільської ради, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди склав 94877,20 грн.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Згідно статті 5 цього ж закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Пунктом 16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника, права якого порушено.

Земельна ділянка, зайнята відповідачем, є державною власністю, суб'єктом права якої з метою його захисту, згідно п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, виступає Слов'янська районна державна адміністрація.

Отже, протиправними діями відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної ділянки, завдано шкоду Слов'янській районній державній адміністрації в сумі 94877,20 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 83, 84, 116, 123, 125, 126, 156, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 2, 5  Закону України “Про плату за землю”, ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Слов'янської районної державної адміністрації до Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” про стягнення в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 94877,20 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” (84140, Донецька область, Слов'янський район, с. Долина, вул. Радянська, 1, р/р 26009230539842 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Слов'янськ, ЗКПО 32536168) на користь Слов'янської районної державної адміністрації (84100, м. Слов'янськ, вул. Жовтневої революції, 45, р/р 33212812800354 в ГУДКУ в Донецькій області, код 13050200, ЗКПО 24165094, МФО 834016) суму шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 94877,20 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” (84140, Донецька область, Слов'янський район, с. Долина, вул. Радянська, 1, р/р 26009230539842 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Слов'янськ, ЗКПО 32536168) на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 948,77 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Дружба” (84140, Донецька область, Слов'янський район, с. Долина, вул. Радянська, 1, р/р 26009230539842 ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Слов'янськ, ЗКПО 32536168) на користь Державного бюджету України  (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя                                                               Гончаров С.А.