Рішення

від 09.10.2009 по справі 35/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/507

09.10.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмашсервіс»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Український  автомобільний холдінг»

про          стягнення 61 780,96 грн.

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача  не з'явились; (Христославенко І.М. - предст. за довір. була присутня в судових засіданнях 07.09.2009р. та 28.09.2009р.);

від відповідача  Халупко В.М. –предст. за довір. №15/05 від 15.05.08р.);

Рішення прийняте 09.10.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 28.09.2009р. по 09.10.2009р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмашсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український  автомобільний холдінг»про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщенням за період –червень-липень 2009р. в розмірі 61 780,96 грн. за Договором № 149 оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 149 оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. не сплатив обумовлену суму втраченої вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2009р. порушено провадження у справі № 35/507, розгляд справи призначений на 07.09.2009р.

В судовому засіданні 07.09.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/507 від 11.08.2009р.

Відповідач в судове засідання 07.09.2009р. з'явився, надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову, а також надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/507 від 11.08.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/507 від 07.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.09.2009р.

В судовому засіданні 28.09.2009р. представник позивача надав заперечення на відзив та підтримав позов та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 28.09.2009р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/507 від 07.09.2009р. та заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю.

28.09.2009р. в судовому засіданні, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.10.2009р. для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення та виготовлення повного тексту рішення.

06.10.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідачем було подано доповнення до відзиву на позовну заяву, яким відповідач просив суд відмовити позивачу в позові повністю.

Позивач в судове засідання 09.10.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

                                            ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техмашсервіс»(далі –позивач, орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдінг» (далі –відповідач, орендар) було укладено договір № 149 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1 –п.1.4) орендодавець зобов'язався передати у тимчасове оплатне користування, а орендар –прийняти та використовувати нежитлове приміщення (далі –Об'єкт оренди), на умовах, зазначених в даному договорі, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20, та є власністю орендодавця відповідно до договору купівлі-продажу від 04.03.2003 року та договору купівлі-продажу від 22.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Водяницькою А.В., в реєстрі № 2343. Загальна площа Об'єкту оренди становить 178,3 кв.м.

Передача Об'єкту оренди орендарю здійснюється на підставі Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (п. 1.6. Договору).

Згідно п. 1.7. Договору орендар використовує Об'єкт оренди для розміщення салону з продажу легкових автомобілів.

На виконання умов Договору оренди позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20, загальною площею –178,3 кв.м, про що сторонами було складено та підписано відповідний Акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на наступне.

Пунктом 9.2. Договору було встановлено, що орендар має право на дострокове розірвання договору оренди з письмовим попередженням орендодавця за 60 (шістдесят) днів і лише за умови недоцільності подальшої оренди Об'єкта оренди. В такому разі орендар сплачує орендодавцю втрачену вигоду у розмірі двомісячної орендної плати.

18.03.2009р. відповідач направив на адресу позивача лист за № 245 щодо дострокового розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, яким ініціював дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 з 18.05.2009р. та надав для підписання позивачу відповідні примірники Додаткової угоди від 18.03.2009р. за № 1/1 до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149.

Як зазначає позивач, 19.03.2009р. у відповідь на вказаний лист відповідача позивач направив лист, в якому зазначив, що не заперечує проти дострокового розірвання зазначеного договору за умови виконання ТОВ «Український автомобільний холдинг»умов п. 9.2. вказаного договору.

Позивачем був підписаний запропонований відповідачем примірник Додаткової угоди № 1/1 від 18.03.2009р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149.

05.05.2009р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 18 на оплату орендної плати за червень, липень 2009р. на суму 61 780,96 грн., з розрахунку 30 890,48 грн. –орендна плата за місяць. Вказаний рахунок-фактура відповідачем оплачений не був.

10.06.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою провести розрахунок протягом 7 (семи) днів. Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих суду доказів, посилання позивача на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення орендної плати за червень, липень 2009р. є безпідставним.

Судом прийнято до уваги, що згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 18.03.2009р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, сторони прийшли до згоди про дострокове розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 з 18 травня 2009 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 18.03.2009р. було встановлено, що у відповідності до п. 1 Додаткової угоди № 1/1, сторони заявляють, що свої обов'язки по Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 сторонами мають бути остаточно виконані у термін до 18 травня 2009 року.

Після повного виконання сторонами умов п. 2 Додаткової угоди № 1/1 та умов Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 у сторін не буде взаємних претензій одна до одної (п. 3 Додаткової угоди). Дана Додаткова угода № 1/1 є невід'ємною частиною Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 (п. 4 Додаткової угоди).

Отже, суд дійшов висновку про те, що пункт 1 Додаткової угоди № 1/1 відповідає пункту 9.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, відповідно до якого сторони можуть за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою, достроково припинити дію даного договору оренди нежитлового приміщення.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  

З аналізу змісту пункту 9.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 судом встановлено, що вказаний пункт Договору встановлює право орендаря без згоди орендодавця достроково розірвати договір оренди за відповідних умов і лише в цьому випадку орендар має сплатити орендодавцю втрачену вигоду.

З наведеного вище вбачається, що Договір оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 було достроково розірвано за згодою сторін, а не орендарем в односторонньому порядку.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи листом від 18.03.2009р. орендар (відповідач) виступив з ініціативою (пропозицією) про розірвання договору на умовах, які запропонував в Додатковій угоді № 1/1 від 18.03.2009р., де в пункті 1 зазначено, що сторони прийшли до згоди про дострокове розірвання Договору, що відповідає ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, зокрема, п. 9.2. Договору було встановлено право орендаря на дострокове розірвання договору оренди, п. 9.3. Договору було встановлено право орендодавця на дострокове розірвання даного договору оренди та п. 9.4. Договору було встановлено право сторін за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою, достроково припинити дію даного договору оренди нежитлового приміщення.

Зібрані у справі докази свідчать, що сторони при підписанні Додаткової угоді № 1/1 від 18.03.2009р. скористалися правом достроково припинити дію даного договору оренди нежитлового приміщення за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою, та використали наступні норми матеріального права.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Частиною 2 ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 188 ГК України відповідачем позивачу було направлено лист від 18.03.2009р. за № 245 з пропозицією про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 та два примірники відповідної Додаткової угоди № 1/1 від 18.03.2009р., яка була підписана позивачем.

Суд дійшов висновку про те, що лист позивача від 19.03.2009р., направлений на адресу відповідача, по суті є пропозицією достроково розірвати Договір оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 на умовах, передбачених п. 9.2. зазначеного Договору оренди, яка відповідачем прийнята не була. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, позивач вказаним правом не скористався. Таким чином, судом встановлено, що сторони при підписанні Додаткової угоди № 1/1 від 18.03.2009р. скористалися правом достроково припинити дію даного договору оренди нежитлового приміщення за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою.

18.05.2009р. між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за договором оренди від 06.08.2008р. № 149 у зв'язку із закінченням дії договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, який згідно п. 3 є невід'ємною частиною Договору оренди № 149.

Дата закінчення Договору оренди № 149 від 06.08.2008р. була визначена за взаємною згодою сторін у п. 1 Додаткової угоди № 1/1 від 18.03.2009р. до договору, яка є невід'ємною частиною Договору оренди № 149 згідно п. 4 зазначеної Додаткової угоди.

Вказаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за договором оренди від 06.08.2008р. № 149 підписаний без будь-яких застережень зі сторони позивача.

Посилання позивача на те, що відповідачем в порушення умов Договору оренди № 149 від 06.08.2008р. та Додаткової угоди до нього № 1/1 від 18.03.2009р. було порушено зобов'язання в термін до 18.05.2009р. виконати обов'язки по вказаному договору та зобов'язання сплатити втрачену вигоду, судом до уваги не приймається, оскільки сплата втраченої вигоди не є обов'язком відповідача перед позивачем за вказаним договором. Крім того, з наданого позивачем рахунку-фактури № 18 від 05.05.2009р. вбачається, що призначення платежу в ньому зазначено як оплата орендної плати за оренду приміщення за червень та липень 2009р. згідно договору № 149 від 06.08.2008р., тоді як згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 18.03.2009р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149, вказаний Договір оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 за згодою сторін було достроково розірвано з 18 травня 2009 року.

Судом також прийнято до уваги, що згідно п. 3 Додаткової угоди № 1/1 від 18.03.2009р. до Договору оренди від 06.08.2008р. № 149, підписаної позивачем в редакції запропонованій відповідачем, після повного виконання сторонами умов п. 2 Додаткової угоди № 1/1 та умов Договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2008р. № 149 у сторін не буде взаємних претензій одна до одної. Зібрані у справі докази свідчать, що вказана Додаткова угода № 1/1 від 18.03.2009р. до Договору оренди від 06.08.2008р. № 149 була підписана позивачем без будь-яких застережень з приводу наявності майнових претензій до відповідача щодо сплати втраченої вигоди.

Таким чином, твердження позивача про обов'язок відповідача сплатити втрачену вигоду не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, обов‘язок доведення покладено законом на позивача.

Натомість, позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження обставин, викладених ним в позові.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

             2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

   Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова