Рішення

від 08.09.2009 по справі 8/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09                                                                                 Справа № 8/178

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області,  м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС-Плюс», м. Луганськ, -

про стягнення 4261 грн. 57 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Долгопола М.Е. –старший інспектор юридичного відділу, - довіреність №18-01-00105 від 13.01.09 року ,

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

          основного боргу з орендної плати у сумі 3746,01 грн., пені у  сумі 500,29 грн. та 3%  річних у сумі 15,27 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору  оренди державного майна №001969/09, укладеного між сторонами 06.09.04 року;

          судових витрат.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21 серпня до 08 вересня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача.

          До початку судового засідання, призначеного на 08.09.09 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.юстю.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив (явка обов'язкова), заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

          Згідно довідки державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради станом на 19.08.2009 року юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, кв. Дімітрова, 23-а, - на яку судом 06.08.09 року за вих. №747 та 26.08.09 року за вих. №894 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

          Жодне з цих поштових відправлень до суду не повернуто.

          Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України  місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які   відповідно до установчих  документів юридичної особи або закону виступають від її імені.

          Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

          З огляду на викладене  суд має підстави вважати, що ним вжито заходів, спрямованих на  повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

          Представник позивача не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.ю22,43 та 75 ГПК України. суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          06.09.04 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір  оренди державного майна №001969/09, згідно якому  орендодавець передав, а орендар  прийняв у строкове платне користування окремо розташовану одноповерхову будівлю експериментального цеху №2 площею 191,4 кв.м, оціночною вартістю  36900 грн., яка знаходиться на балансі  Луганської філії державного  науково-дослідного інституту будівельних конструкцій та розташована за адресою: місто Луганськ, кв. Дімітрова, 23-а (п.1.1. договору).

          Майно передано в оренду для використання під виробничу базу  широкоформатного повнокольорового друку (п.2.1). Вступ орендаря у користування майном настає  одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі означеного майна (п.2.2). Передача майна в оренду не тягне за собою  передачу орендареві права власності на нього (п.2.3). Майно повертається орендарем на підставі акту прийому-передачі. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.5).

Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.095 року №786, і становить за базовий місяць –липень 2004 року 307,50 грн. на місяць (п.3.1); вона підлягає сплаті  у визначених договором пропорціях до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 8-го числа наступного за звітним місця (п.3.1.2). Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі: зміни Методики розрахунку орендної плати; зміни рівня централізованих цін та тарифів, а також у інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.1.4).

Орендар зобов'язаний:  вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету України (п.5.3); у випадку припинення або розірвання договору повернути майно підприємству, вказаному орендодавцем, в належному стані, - не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.5.6).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п.10.1). У випадку несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендної  плати орендар відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»сплачує до Державного бюджету України пеню  у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення (10.3).

Договір укладено строком на 5 років, він діє з 06.09.04 року по 06.08.05 року включно (п.11.1).

У разі відсутності  заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на  той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п.11.7).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.11.10).

06.09.04 року орендодавець передав орендареві  вищезгаданий предмет оренди, про що сторонами складено акт приймання-передачі в оренду державного майна, яке знаходиться на балансі Луганської філії ДНДІ будівельних конструкцій.

13.02.07 року сторони уклали додаткову угоду №2, згідно якій ставку орендної плати за січень 2007 року встановили на рівні 614,38 грн. (без ПДВ, який додатково нараховується у встановленому чинним законодавством порядку) (п.3.1 основного договору).

15.04.09 року орендодавець спрямував на адресу орендаря листа  за вих. №11-10-02295, яким поставив його до відома про  закінчення терміну дії договору 06.04.09 року та неможливість його продовження (докази отримання листа орендарем 25.05.09 року маються на самому листі).

Як стверджує позивач, орендар повинен був сплатити за спірним договором оренди за період з  вересня 2004 року по квітень 2009 року  орендну плату у загальній сумі 21322,57 грн., однак фактично сплатив лише 17576,56 грн., а з 01.11.08 року по 30.04.09 року взагалі не вносив орендну плату, у зв'язку з чим утворився основний борг у розмірі 3746,01 грн.

У відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства позивач, крім основного боргу, визначив відповідачу також суми:

пені за період з 31.07.08 року  по 31.07.09 року у розмірі 500,29 грн.;

3% річних у сумі 15,27 грн., - всього (разом з основним боргом) -  у розмірі  4261,57 грн.

Дослідивши розрахунок суми пені, наданий до справи позивачем, суд вважає, що позивач припустився помилки при її визначенні.

Так, згідно розрахунку суми основного боргу, орендар сплачував орендну плату  по 30.09.08 року включно; борг у нього виник лише з 01.10.08 року, - тобто і право на нарахування пені виникає лише з виникненням боргу, а тому позивачем безпідставно нараховано пеню з період з 31.07.08 року по 30.09.08 року включно у сумі 33,90 грн. (15,49 грн.+12,03 грн.+6,38 грн.).

Право на нарахування пені у позивача вникло з 01.10.08 року. Згідно умов договору та чинного законодавства орендодавець мав право нараховувати її впродовж 6-ти місяців, починаючи з 01.10.08 року по 01.04.09 року, що у загальній сумі складе 224,84 грн.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    1. Як сказано у частинах 1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та зобов'язання  виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Згідно частині 1 ст.202 ЦКУ правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зобов'язанням є  правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь  іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор  має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

           Відповідно до  ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ  встановлено, що  якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

           Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

            Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ за користування майном, у т.ч. нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься  щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

          Як стверджує позивач, Орендар  в період з 01.07.08 року по 11.12.08 року  не вносив орендну плату. Він також у строк, встановлений вищезгаданими договором оренди та  рішенням суду, не звільнив спірне орендоване приміщення, при цьому продовжував ним користуватися впродовж названого періоду часу.

          Усі вищезгадані обставини підтверджуються документальними доказами та розрахунками, наданим  позивачем до справи.

          Орендар ці доводи не спростував.

    Як визначено статтею 785 ЦКУ (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана,  з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

           Якщо  наймач  не  виконує  обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідач припустився порушення своїх зобов'язань за договором оренди.

          Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

         А пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору.

    Статтею 623 ЦКУ встановлено, що боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1).

           Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

            Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги кредитора  у  місці,  де  зобов'язання  має бути виконане,  а якщо вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення позову,  якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків,  беручи  до  уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.3).

           Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

           Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Позивач припустився невірного визначення як періоду стягнення, так і суми пені.

          Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ для стягнення пені встановлено річний термін.

          При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної  умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи. Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від  сплати  орендної плати у спірній сумі, а також продовження користування предметом оренди після розірвання договору оренди.

          З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов'язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами  України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

          Частиною 1 ст. 10 ЗУ №2269-ХІІ обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном віднесено до істотних умов договору оренди.

Позивач належним чином довів суду, що орендарем порушено умови договору про своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати, а також про повернення предмету оренди після закінчення терміну дії договору оренди.

           Відповідач позовні вимоги не спростував.  

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що  позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

             Керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд стягує з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати у сумі 220,00 грн. (державне мито -  102,00 грн. + витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  - 118,00 грн.).

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,509,530,549,610,611,759,762,773 Цивільного кодексу України; ст.ст.2.10,18,19, 26, 27,29 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись  ст.ст.44, 47, 47-1, 49, 82-85  ГПК України, суд

в и р і ш  и в :

           1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «БІС-Плюс», ідентифікаційний код 32201894, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Дімітрова, 23-а, - на користь Державного бюджету України на розрахунковий рахунок:

№31113094700002,  банк  ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, - заборгованість з орендної плати у сумі 3746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 01 коп., пеню у сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 84 коп.; 3% річних у сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 27 коп.; наказ видати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області;

№31118095700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК – 22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.; наказ видати Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції міста Луганська;

№31211259700006, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у . Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 80413, ОКПО 24046582, КБК 22050000, символ звітності банку - 259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; наказ видати Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції міста Луганська.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.09.09 року за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

        Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду області у десятиденний термін з дня його підписання.

        Рішення складено у повному обсязі та підписано  – 10.09.09 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа