Рішення

від 13.10.2009 по справі 6/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/240

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.10.09 р.                                                                                     Справа № 6/240                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” с.Голубівка, Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк

про стягнення 21 883грн. 15коп.     

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Ямковий В.Ф. - представник по довіреності  №1 від 05.01.2009р.

від відповідача –  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач,    Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” с.Голубівка, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк основного боргу у сумі 11 168грн.40коп., пені у сумі 4 928грн.58коп., інфляційних у сумі 5 095грн. 01коп., 3% річних у розмірі 691грн. 16коп. відповідно договору купівлі-продажу №7 від 16.01.2007р. (Усього 21 883грн. 15коп.)

          Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою відповідача у судове засідання, а також для представлення сторонами витребуваних документів по справі.

          У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з клопотанням про зменшення  розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якому пояснив, що при розрахунку розміру позовних вимог в частині нарахування суми пені, невірно був визначений період за який здійснено нарахування, а також не було враховано приписи ч.6 ст.232 ГК України. Тому просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 11 168грн.40коп., пеню у сумі 1 286грн. 05коп., інфляційні у сумі 5 095грн. 01коп. та 3% річних у розмірі 691грн. 16коп. (Усього 18 240грн. 62коп.) Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає справу по суті.      

          13 жовтня 2009р. відповідач вдруге у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 21.08.2009р. була направлена відповідачу 25.08.2009р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення слухання справи від 14.09.2009р. була направлена відповідачу 21.09.2009р. рекомендованим листом з повідомленням. Дані ухвали були направлені відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі купівлі-продажу №7 від 16.01.2007р., витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-20/4309 від 28.08.2009р. про що свідчать штампи канцелярії господарського суду. Повідомлення про вручення рекомендованих листів були повернуті з поштового відділення з відміткою про їх вручення відповідачу. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконав, про причину неявки суду не повідомив.   

         Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :             

          16 січня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” с.Голубівка, Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу №7, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити крупну рогату худобу та свиней живою вагою, вказаною у специфікаціях, накладних та рахунку-фактури на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною даного договору.   

                    Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань, де він у виконання умов укладеного договору по накладним №80 від 22.06.2007р., №81 від 21.06.2007р. за довіреностями серії ЯОЕ№254530, серії ЯОЕ№254563 від 29.06.2007р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 176 698грн. 20коп. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази продажу товару, а саме: накладні, довіреності до них, податкові накладні і переконав суд у факті продажу товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк.

Позивач у довідці вих.№74 від 12.10.2009р. зазначив, що у 2007р. господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” с.Голубівка, Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк стосовно поставки великої рогатої худоби та свиней живою вагою, а також оплати їх вартості здійснювались на підставі договору купівлі-продажу №7 від 16.01.2007р.

         Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу №7 від 16.01.2007р. сторони  встановили, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від суми кожної партії поставляємого товару, на протязі 2-х. банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем. Позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури для здійснення останнім попередньої оплати. Але  відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково, у сумі 165 529грн. 80коп. В результаті  чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк перед позивачем  виник борг у сумі 11 168грн.40коп., який  до теперішнього часу  ним не погашений.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

          Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання   по оплаті  поставленої продукції своєчасно  не виконав.  

          Статтею 692 ЦК  зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

За приписом п.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

         Сторони  у договорі  термін оплати товару не  встановлювали у випадку його відвантаження  без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, то боржник  повинен  виконати таке зобов'язання  у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором. Така вимога була надіслана відповідачу 12.02.2009р., в якій позивач запропонував відповідачу терміново перерахувати суму боргу за отриману продукцію. Але відповідач на претензію не відповів  та борг не погасив.  

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Пунктом 4.2 укладеного договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми ппростроченного платежу за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

          Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору купівлі-продажу №7 від 16.01.2007р. і своєчасно не розрахувався за товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 1 286грн. 05коп., обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд  стягнути з відповідача інфляційні у сумі 5 095грн. 01коп. та 3% річних у розмірі 691грн. 16коп.

             Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Але суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно визначений період прострочення. У зв”язку з чим перерахувавши інфляційні та 3% річних (за період з 25.02.2009р.-12.10.1009р. включно) суд дійшов висновку, що інфляційні підлягають задоволенню у сумі 402грн. 06коп. та 3% річних у сумі 211грн. 13коп.      

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню повністю.  

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” с.Голубівка, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк про стягнення 18 240грн. 62коп. задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” (83059 м.Донецьк, пр-т.Ілліча, буд.105, п/р26000117800 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 31770861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Олімпекс” (51230 с.Голубівка, Дніпропетровської області, Новомосковський район, вул.Леніна, 10, п/р2600400905001 в ДФ АТ „Індекс-Банк” м.Новомосовська, МФО 307015, ЄДРПОУ 32286564) основний борг у сумі 11 168грн.40коп., пеню у сумі 1 286грн. 05коп., інфляційні у сумі 402грн. 06коп., 3% річних у сумі 211грн. 13коп., витрати по сплаті держмита у сумі 130грн. 68коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 186грн. 61коп.

         В решті частині позову відмовити.

         У адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецький м”ясо переробний комбінат” м.Донецьк винести окрему ухвалу.  

         Рішення   було оголошено  у судовому засіданні   13.10.2009р.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя