Рішення

від 17.02.2011 по справі 5/72-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" лютого 2011 р.Справа № 5/72-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. №1 від 08.06.10.

від відповідача ОСОБА_2 - дов. №202 від 02.08.10.; ОСОБА_3 - директор, паспорт ВМ630177

від третьої особи: ОСОБА_1, довір. №7-350 від 15.10.10.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" (Каунас, Литва)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та у порядку реституції повернути нерухоме майно і земельну ділянку

Спір вирішувався в більш тривалий строк за погодженням сторін у відповідності до ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Шепетівка, пров. Кірова 18-Б, та земельної ділянки площею 810 кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова 18-Б, від 19.03.10., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" і Приватним підприємством "Агромакс Трейд".

10.09.10. до суду від позивача надійшло доповнення про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог (а.с. 83-85, т.1), а також заява від 10.09.10. про уточнення позовних вимог (а.с. 90, т.1).

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України, суд ухвалою від 10.09.10. (а.с. 96-98, т.1) прийняв уточнення до позовної заяви до розгляду в частині вимог, зокрема: визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) від 19.03.10., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" та Приватним підприємством "Агромакс Трейд" і у порядку реституції зобов'язати останнє повернути позивачу дане приміщення; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 810 кв. м. від 19.03.10., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" та Приватним підприємством "Агромакс Трейд" та у порядку реституції зобов'язати ПП "Агромакс-Трейд" повернути позивачу дану земельну ділянку.

Таким чином, справа розглядається в межах уточнених позовних вимог, прийнятих до розгляду ухвалою суду від 10.09.10. (а.с. 96-98, т.1).

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги від 10.09.10. підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві і додатковому обгрунтуванні позовних вимог, наданому до суду 22.12.10. (а.с. 113-118, т.1) та 03.02.11. (а.с. 12 -16, т.3). Зокрема, пояснив, що спірні договори купівлі-продажу приміщення та земельної ділянки, укладені між сторонами, підлягають визнанню недійсними, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків купівлі-продажу, тобто, є фіктивними в розумінні ст.234 ЦК України, тому що укладені із ціллю переведення права власності на приміщення і земельну ділянку. Також, зазначив, що спірне майно, вартість якого згідно експертної оцінки перевищує 20% статутного фонду товариства, продане позивачем відповідачу за цінами нижчими, ніж визначено позачерговими зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс", яке викладене в протоколі від 17.03.10. Крім того, вказав, що директором позивача та відповідача є одна і та ж особа - ОСОБА_3, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, так яка вчинила оспорювані правочини не на підставі довіреності від 10.03.10., в якій зазначено експертна вартість спірного майна, а згідно наданої відповідачем довіреності від 10.03.10., котра, в свою чергу, є підробленою. Пояснив, що укладені між сторонами договори від 19.03.10., в тому числі й спірні, за своєю правовою природою являються єдиним правочином, який розділений на окремі договори. Крім того, пояснив, що рішенням господарського суду від 07.12.10. у справі №11/28-К за позовом Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" визнано недійсним рішення загальних зборів останнього від 15.03.10. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову під час розгляду справи. Зазначив, що позивач не схвалював спірні договори купівлі-продажу, бо звертася до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_3 шахрайства по заволодінню майном шляхом обману при вчиненні договорів купівлі-продажу від 19.03.10. З приводу зазначеного порушено кримінальну справу по факту заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- литовське підприємство "Агромакс" за ст.190 ч.3 КК України. Тому, вважає, що на підставі ст.ст.203,215 ЦК України оспорювані договори підлягають визнанню недійсними (а.с.113-118, 142, т.2).

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву (а.с. 92, 141, т.1; а.с. 93, т.2, а.с.4-5, т.3). Пояснили, що ОСОБА_3 мала достатній обсяг дієздатності для підписання договорів купівлі-продажу від 19.03.10., що підтверджується документами, на підставі яких укладалися дані договори та належним чином посвідчені копії яких знаходяться в нотаріальній справі, а саме - протокол позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10., довіреність від 10.03.10. на представлення інтересів як засновника позивача та протоколом №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 15.03.10. Крім того, зазначили, що на укладення спірних договорів, ОСОБА_3 як директор мала повноваження згідно статуту позивача, бо вартість проданого майна по кожному договору не перевищила 20% статутного фонду. До того ж, дії директора ОСОБА_3 схвалені, тому що отримано кошти за продане майно від відповідача. Навіть, із постанови про порушення кримінальної справи по факту заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- литовське підприємство "Агромакс" за ст.190 ч.3 КК України вбачається, що позивач визнав спірні правочини, бо зазначав, що відповідач придбав майно на підставі спірних договорів, за яке не розрахувався. Крім того, зазначив, що доводи позивача щодо встановлення фактів про перевищення повноважень директором ОСОБА_3 при вчиненні спірних правочинів рішенням у справі 11/28-К є хибними, тому що спір розглядався між іншими сторонами. Також пояснили, що надані позивачем протоколи загальних зборів учасників позивача та третьої особи не являються належними доказами, бо складені значно пізніше, чим було продано майно, тому що позивач надав їх суду через чотири місяці після звернення з позовом до суду. А також підтверджується самою позовною заявою, в якій позивач зазначав, що рішення загальними зборами засновників позивача про продаж майна не приймалось.

Представник третьої особи в засіданні суду пояснив, що ОСОБА_3 при укладенні спірних договорів перевищила повноваження, що підтверджується рішенням господарського суду у справі №11/28-К. При цьому, спірні договори є фіктивними. Вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Доводи виклав у поясненні (а.с. 1 - 3, т.3 ).

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (позивач) звернулося до суду з позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, до Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (відповідача) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Шепетівка, пров. Кірова 18-Б, та земельної ділянки площею 810 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова 18-Б, від 19.03.10., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" і Приватним підприємством "Агромакс Трейд", а також про зобов'язання Приватного підприємства "Агромакс Трейд" у порядку реституції повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс", набуте за договорами купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова 18-Б і земельну ділянку площею 810 кв.м., розташовану за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова 18-Б, обгрунтовуючи вимоги статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс"; протоколом позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10.; протоколом від 17.03.10. позачергових зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс"; довіреністю від 10.03.10.; вимогами ст.ст.203, 215, 234 ЦК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на матеріали нотаріальної справи, на підставі яких укладалися спірні договори, а саме - протокол позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10., довіреність від 10.03.10. на представлення інтересів як засновника позивача та протокол №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 15.03.10., які підтверджують наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності у ОСОБА_3 як директора позивача та відповідача при вчиненні оспорюваних правочинів; а також на статут позивача та на належне виконання відповідачем умов даних договорів купівлі-продажу, тобто оплати вартості майна і схвалення правочинів позивачем.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.2-3 ст.203 ЦК України).

А згідно ч.1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, 19.03.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (продавцем, позивачем) і Приватним підприємством "Агромакс Трейд" (покупцем, відповідачем) укладено договори купівлі-продажу приміщення (склад літ. А №1) загальною площею 420 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Шепетівка, пров. Кірова 18-Б за 114300,00грн. (а.с.9 - 10, т.1) та земельної ділянки площею 810 кв.м., розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, пров. Кірова 18-Б за 6405,00грн. (а.с.11-12, т.1), які посвідчені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровані в реєстрі відповідно за №2775 і за №2776. і в Комунальному підприємстві "Шепетівське бюро технічної інвентаризації " (а.с.43, т.3).

Таким чином, за умовами зазначених вище спірних договорів купівлі-продажу приміщення та земельної ділянки від 19.03.10. відповідач повинен був сплатити позивачу за придбані нерухомість і земельну ділянку кошти на загальну суму 120705,00грн. до 19.06.10.

23.07.10. та 30.07.10. відповідач - Приватне підприємство "Агромакс Трейд" перерахувало на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" відповідно - 107000,00грн та 7300,00грн, про що свідчать платіжні доручення, а саме: №88 від 23.07.10. (на суму 107000,00грн), №116 від 30.07.10. (на суму 6404,50грн) і №117 від 30.07.10. (на суму 7300,00грн) (а.с.38 - 40, т.3) і не заперечується представником позивача.

Отже, спірні правочини нотаріально посвідчені, зареєстровані, приміщення - склад літ. А №1 загальною площею 420кв.м. та земельна ділянка загальною площею 810 кв.м. передано позивачем відповідачу, кошти відповідачем позивачу сплачені, підписані уповноваженою особою зі сторони позивача - директором ОСОБА_3

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Проте, позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові.

Суд не приймає доводи позивача про те, що спірні правочини є фіктивними, оскільки для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу обох сторін правочину. Така правова позиція викладена в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Тобто, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Матеріали справи, зокрема, передача спірного майна, сплата його вартості, реєстрація правочинів (про що суд зазначав вище) свідчать, що спірні договори були вчинені для настання реальних правових наслідків за договором купівлі-продажу майна.

Не приймає суд доводи позивача і щодо фіктивності спірних правочинів, бо вони укладені із ціллю переведення права власності на приміщення і земельну ділянку, тому що правова природа договорів купівлі-продажу саме і породжує перехід права власності на майно до покупця з врахуванням вимог ст.655 ЦК України.

Також судом не приймаються доводи позивача про те, що зміст спірних договорів суперечить Цивільному кодексу, актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і були укладені з перевищенням повноважень директором позивача ОСОБА_3, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Матеріали справи свідчать, і не заперечується представником позивача про те, що спірні договори від імені позивача підписані директором ОСОБА_3

З врахуванням п.11.1 статуту позивача, директор товариства в межах своєї компетенції, відповідно до чинного законодавства і цього статуту, зокрема: - розпоряджається майном, що безпосередньо належить товариству, враховуючи фінансові кошти; - без доручення діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і за кордоном; - у к л а д а є різного роду у г о д и (без обмеження предмету) й інші юридичні акти, в разі якщо вартість предмету угоди н е п е р е в и щ у є 20% с т а т у т н о г о ф о н д у товариства, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий і інші рахунки товариства, затверджує посадові оклади, штатний розклад; - о с о б и с т о приймає рішення щодо придбання і відчудження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди н е п е р е в и щ у є 20% с т а т у т н о г о ф о н д у товариства (а.с.16-27,т.1).

Статутний фонд позивача станом на час укладення спірних договорів становив у розмірі 160529,04 доларів США або 810671,65грн. (п.5.1 статуту), тобто директор позивача особисто вправі був відчуджувати майно, якщо його вартість не перевищить 162134,33грн.

Як суд зазначав вище, майно за договором купівлі-продажу - склад літ. "А" №1 загальною площею 420,0 кв.м. від 19.03.10. було продано за 114300,00грн., а земельна ділянка загальною площею 810,00кв.м. - за 6405,00грн., що не перевищує 20% статутного фонду позивача.

Отже, укладаючи спірні договори директор позивача ОСОБА_3 не перевищила повноважень на укладення їх, бо д і я л а у межах повноважень відповідно до установчих документів позивача, а саме, - п.11.1 статуту.

Така правова позиція викладена в пункті 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.99. №02-5/11 з відповідними змінами, згідно якого, як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод юридичної особи не потребують д о в і р е н о с т і, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або у с т а н о в ч и м и д о к у м е н т а м и.

Слід зазначити, що письмова угода також може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта, про що і йдеться в п.9.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.99. №02-5/11 із відповідними змінами.

Навіть, якщо б ОСОБА_3 підписувала спірні договори від імені позивача на підставі довіреності, то остання не перевищила повноваження, що підтверджується нотаріальною справою (а.с.100-130, т.1), в якій знаходяться копії рішень загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-литовського підприємства "Агромакс" (позивача) від 15.03.10.(а.с.117 зворотня стор. - 118, т.1), протокол позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Галінта ір партнеряй" (засновника позивача від 10.03.10. (а.с.119 - 120, т.1) та довіреність №У7-73-1 від 10.03.10. (а.с.122 зворот. стор.-123, т.1), які посвідчені нотаріусом та якими було вирішено продати спірне майно по ціні за якою й було воно продано, і якими надано повноваження ОСОБА_3 на підписання спірних договорів.

При цьому, позивач схвалив спірні правочини, бо передав майно та оплатив його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, виписками з банку, про що суд зазначав вище, а також звернення до відповідача з пропозицією про розірвання спірних договорів, в зв'язку із несвоєчасною сплатою (а.с.96, т.2).

З врахуванням вимог частини першої ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Така ж правова позиція, викладена в п.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.99. №02-5/11 із відповідними змінами, згідно якого наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, позивач не довів обставин про те, що директором позивача були перевищені повноваження при укладенні спірних договорів, наданих їй установчими документами, та те, що спірні договори суперечать вимогам Цивільного кодексу чи іншим актам цивільного законодавства, чи моральним засадам суспільсьтва.

Не приймає суд доводи позивача, що факти, встановлені рішенням господарського суду від 07.12.10. у справі 11/28-К щодо перевищення повноважень директором позивача ОСОБА_3 мають преюдиціальне значення, оскільки згідно ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь т і с а м і с т о р о н и, тому що, сторонами у зазначеній справі 11/28-К були Закрите акціонерне товариства "Галінта ір партнеряй" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (а.с.143 - 144, т.2), тобто інші сторони, що є у даній справі №5/72-Д.

До того ж, рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 15.03.10., що є предметом розгляду у справі №11/28-К було чинним на час укладення спірних договорів.

Спростовуються матеріалами справи доводи позивача, що всі вчинені договори між сторонами є одним правочином, бо продано було єдиний комплекс, а саме: рішеннями загальних зборів засновника позивача ЗАТ "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10. та рішенням загальних зборів засновників позивача від 15.03.10, що знаходяться в нотаріальній справі, і навіть, наданими позивачем, - рішенням позачергових загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 17.03.10., рішенням позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10. та довіреністю №У7-73-1 від 10.03.10., згідно яких надавалося право продати окремо майно за конкретною ціною, а не оцінювалося все майно як єдиний комплекс, а також надавалося право директору підписати окремі договори.

Не приймає суд як належні докази, що підтверджували би недійсність спірних договорів, надані позивачем протокол позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Галінта ір партнеряй" від 10.03.10. та довіреність №У7-73-1 від 10.03.10. (а.с.4-6, т.2), тому що позивач являється самостійною юридичною особою, яка має свої органи управління відповідно до статуту і ніяким чином не підпорядковується третій особі ЗАТ "Галінта ір партнеряй".

Не являється належним доказом у справі, наданий позивачем, протокол позачергових зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" від 17.03.10. (а.с.7,т.2), яким уповноважувалась директор ОСОБА_3 на укладення договорів купівлі-продажу майна за вищими цінами, тому що він спростовується матеріалами нотаріальної справи, зокрема: чинним на час посвідчення спірних договорів рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-литовське підприємство "Агромакс" (позивача) від 15.03.10. (а.с.117 зворотня стор. - 118, т.1), посвідченого нотарісом, про що суд зазначав вище. До того ж, суд оцінює наданий позивачем протокол критично, бо протягом чотирьох місяців позивач стверджував про відсутність будь-яких рішень позивача на укладення спірних договорів, в тому числі і в позовній заяві.

Не підтверджує недійсність спірних договорів і звіт про оцінку майна Приватного підприємства "Коекс", наданий позивачем (а.с.9, т.2), оскільки, як суд зазначав вище, позивач є самостійною юридичною особою, вправі був визначати ціну за домовленістю сторін відповідно до ст.632 ЦК України. Про цьому, замовником оцінки майна був не позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо визнання договорів недійсними.

А оскільки суд відмовив у задоволенні позову щодо визнання договорів купівлі - продажу недійсними, то і безпідставними є вимоги позивача щодо застосування реституції - повернення приміщення - слад літ. А №1 загальною площею 420 кв.м. та земельної ділянки площею 810 кв.м., розташованих в м. Шепетівка, Хмельницької області, провулок Кірова, 18-б.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки позивач не довів тих обставин, на які посилався у позову.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Рішення господаського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяОСОБА_5

Дата підписання рішення: 22.02.11.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -3 -4 -поз., відп., трет. особі (всім рек. з повід. про вруч.)