Постанова

від 17.12.2010 по справі 1-409/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 1-409/2010р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2010р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Саган В.М.

при секретарі Моргушко Л.В.

за участю прокурора Бутовича О.І.,

захисника ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду справу по обвинуваченню ОСОБА_2, 08 жовтня 1983р. народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні малолітня дитина, не військовозобовВ»язанного, приватного підприємця, раніше не судимого,

за ст.172 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2, на підставі свідоцтва ВОІ №345450, зареєстрованого 25.11.2005р. у виконавчому комітеті Одеської міської Ради являючись фізичною особою підприємцем, займаючись підприємницькою діяльністю на території Державного підприємства „Бориспільська міжрайбазаВ» по вул. Головатого 83 в м. Бориспіль Київської області по ремонту та продажу мототехніки із залученням найманих працівників, будучі службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі щодо прийняття на роботу та звільнення працівників, з метою ухилення від сплати, передбачених Законами України «Про податок з доходів громадян», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» обов’язкових податків, зборів, страхових внесків та платежів до управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Одеського міського центру зайнятості та Одеського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування населення від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, умисно, грубо порушивши законодавство України про працю, а саме: ст. 24 КЗпПУ України, відповідно до якої трудовий договір обов’язково укладається у письмовій формі при його укладенні з неповнолітнім, ст. 51 КЗпПУ України, за якою скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років в кількості 36 годин на тиждень, а тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, для осіб відповідного віку, ст. 187 КЗпП України, за якою неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України, ст. 190 КЗпП України, за якою забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, ст. 191 КЗпП України, відповідно до якої усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду та всупереч порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631, за яким субєкт господарської діяльності, який має намір розпочати виконання роботи підвищеної небезпеки, повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу і до переліку таких робіт підвищеної небезпеки відносяться роботи з виготовлення та застосування лако-фарбових покрить, грунтовок та шпакльовок на основі нітрофарб, на початку листопада 2008 року, не уклавши письмовий трудовий договір, умисно погодився прийняти неповнолітнього ОСОБА_3, 08.07.1992р. народження на роботу по ремонту, чистки та фарбування моторолерів, допустив неповнолітнього ОСОБА_3 до виконання вказаних робіт, без обов’язкового попереднього медичного огляду, достовірно знаючи, що неповнолітній ОСОБА_3 є учнем Бориспільської вечірньої школи, встановив для останнього тривалість робочого часу, понад 3 години в день, а в послідуючому через 4 дні в усній формі звільнив потерпілого ОСОБА_3 не сплативши винагороду за виконану ним роботу.

Крім цього, в порушення вищевказаного трудового законодавства, 4 лютого 2009 р. не уклавши письмовий трудовий договір, погодився прийняти неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 15.12.1992р. народження, на роботу по ремонту, чистки та фарбування моторолерів, допустив вказаного неповнолітнього до виконання вказаних робіт, без обов’язкового попереднього медичного огляду, достовірно знаючи, що неповнолітній ОСОБА_4 є учнем Бориспільської вечірньої школи встановив для останнього тривалість робочого часу, понад 3 години в день та частково заплатив йому за виконану роботу з ремонту та фарбування моторолерів. В послідуючому, 20.02.2009 р. ОСОБА_4 звільнився з роботи за власним бажанням.

Таким чином, підсудний ОСОБА_2 грубо порушив передбачені Конституцією України гарантії і права неповнолітніх на працю, соціальне страхування та пенсійне забезпечення, чим позбавив потерпілих ОСОБА_3В та ОСОБА_4 наданого їм законодавством України права реалізації та користування трудовими правами, гарантіями і свободами.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив вищенаведені обставини, пояснивши, що раніше не усвідомлював, що своїм діями скоїв злочин.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні законодавства про працю, вчиненими щодо неповнолітніх, підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 172 ч. 2 КК України.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які на момент розгляду справи в суді досягли повноліття, надали суду заяви (кожен окремо), в яких зазначили, що будь-яких претензій, в т.ч. майнових, вони не мають до ОСОБА_2 та просять закрити кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у споєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 172 КК України.

Підсудний ОСОБА_2 також зазначив, що він примирився з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4А та розрахувався з ними за роботу, просив звільнити його від кримінальної відповідальності, а провадження в кримінальній справі - закрити .

Прокурор в судовому засіданні не заперечував відносно закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням підсудного з потерпілими.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення підсудного, дійшов висновку, що слід звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.7-1, ст. 8 КПК України та за наявності підстав зазначених в ст. 46 КК України, провадження в кримінальній справі може бути закрите судом у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.

Підсудний ОСОБА_2 вперше вчинив злочин, який за своїм характером є злочином невеликої тяжкості, щиро розкаявся в скоєному та усвідомив скоєне, примирився з потерпілими та відшкодував їм спричинену матеріальну шкоду, що підтверджується заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Речові докази: розписку ОСОБА_4 від 20.02.2009р. та договір № 2-/04/02/09 від 04.02.2009р. про виконання робіт - слід залишити при матеріалах кримінальної справи.

На підставі викладеного, ст. 46 КК України, п.2 ч.1 ст. 7-1, ч.2 ст. 8 КПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 172 ч.2 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід, ОСОБА_2 підписку про невиїзд з місця постійного проживання - скасувати.

Речові докази по справі(документи т.1 а.с. 124) - залишити при справі .

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом 7 діб з дня оголошення.

Суддя