Постанова

від 15.03.2007 по справі 24/450

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

15 березня 2007 р.                                                                                  

№ 24/450 

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Першиков Є.В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу 

 Товариства з обмеженою відповідальністю

Брокерської фірми "Діаманд"

на

постанову  від 20.12.2006р. Київського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 

24/450 Господарського суду 

міста Києва 

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Брокерської фірми "Діаманд"

до         третя особа

1)          Всеукраїнського благодійного фонду

"Щасливе дитинство" 2)         

Згурівської  допоміжної

школи-інтернату  3)          Великополовецької допоміжної

школи-інтернату  4)          Мостищенської допоміжної школи

інтернату  5)          Таращанської допоміжної школи

інтернату Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого

майна"

про

визнання договору недійсним

З участю представників :

позивача - Гуль В.П., за

довіреністю

                   Беденко І.П., за довіреністю

                   Уланова І.П., за довіреністю

відповідача -1: Кривошия О.В., за

довіреністю

                           Салькова Т.В., за

довіреністю

ВСТАНОВИВ :   

Рішенням Господарського суду міста

Києва від 28.07.06р. позов задоволений частково. Визнано недійсним договір від

16.06.94 № 102/7 про співробітництво та передачу у  власність 

Державно-громадському  благодійному

фонду  “Щасливе дитинство” Асоціації  допоміжних 

шкіл-інтернатів, правонаступником якого є  Всеукраїнський благодійний фонд “Щасливе

дитинство” (далі-відповідач 1) частини нежилих приміщень в будинку № 18/24 по

вул. Дмитрівській (Менжинського)   у

місті Києві площею 488 кв. м. на 10 поверсі цього будинку,   укладений між Товариством з обмеженою

відповідальністю   Брокерською   фірмою  

“Діаманд” (далі-позивач) та Згурівською допоміжною школою-інтернатом

(далі-відповідач 2), Великополовецькою допоміжною школою-інтернатом (далі-    відповідач 3),  Мостищенською 

допоміжною  школою-інтернатом

(далі-відповідач 4)  та Таращанською

допоміжною школою-інтернатом (далі-відповідач 5), з моменту його укладення.

          В частині позовних вимог про визнання

недійсним акту прийому-передачі на праві власності частини нежилих приміщень в

будинку № 18/24 по вул. Дмитрівській (Менжинського) в місті Києві площею 488

кв. м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві

власності від 10.11.94 з моменту його підписання, у зв'язку з визнанням

недійсним договору про співробітництво від 16.06.94 №102/7  провадження 

у  справі  припинено.

В частині  позовних вимог про відновлення позивачу права

власності, що існувало до укладення договору від 16.06.94 № 102/7 та підписання

акту прийому-передачі на праві власності частини нежитлових приміщень в будинку

№18/24  по вулиці Дмитрівській

(Менжинського) в місті Києві площею 488 кв.м. на десятому поверсі цього

будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності, шляхом покладання

обов'язку на третю особу здійснити реєстрацію права власності вказаної частини

нежитлових приміщень, позовні вимоги залишено без розгляду.

      Стягнуто з відповідачів 2-5 на користь

позивача  по 21,25 грн.  державного мита та 29,50 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.

      Постановою  від 20.12.2006р. Київського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу Всеукраїнського благодійного фонду

“Щасливе дитинство” задоволено частково.

       Рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.06 у справі №24/450 скасовано. Резолютивну частину викладено в наступній

редакції  :

       1. В задоволенні позовних вимог про

визнання недійсним договору про співробітництво від  16.06.94 № 102/7, укладеного між Товариством

з обмеженою відповідальністю  Брокерською

фірмою “Діаманд” та Згурівською допоміжною школою-інтернатом, Великополовецькою

допоміжною школою-інтернатом, Мостищенською допоміжною школою-інтернатом,

Таращанською допоміжною школою-інтернатом, Бишівською допоміжною

школою-інтернатом, та про  відновлення

права власності, що існувало до укладення договору від 16.06.94 № 102/7 та

підписання акту прийому-передачі на праві власності частини нежитлових

приміщень в будинку по вулиці Менжинського (Дмитрівській), 18/24 шляхом

покладання обов'язку на третю особу здійснити реєстрацію права власності

вказаної частини нежитлових приміщень, 

відмовити.

2. В частині позовних вимог про визнання недійсним акту приймання

-передачі на праві власності частини нежитлових приміщень в будинку  по            

вул. Менжинського (Дмитрівській), 18/24 від 10.11.94 провадження у справі

припинити.”

        Товариство з обмеженою відповідальністю

Брокерська фірма "Діаманд" звернулося до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову  від 20.12.2006р. Київського апеляційного

господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.06р.

залишити без змін.

        Розглянувши матеріали справи та

касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин

справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому

задоволенню, виходячи з наступного.  

         Як вбачається з матеріалів

справи,  16.06.94р. між позивачем і

відповідачами: Згурівською допоміжною школою-інтернатом, Великополовецькою

допоміжною школою-інтернатом, Мостищенською допоміжною школою-інтернатом,

Таращанською допоміжною школою-інтернатом 

та Бишівською допоміжною школою-інтернатом був укладений договір про

співробітництво №102/7.

        Відповідно до п. 1.1. договору його

сторони виявили намір створити  

Державно-громадський Благодійний фонд для допомоги дітям з порушеним

розумовим розвитком.

      Пунктами 2.1, 2.2.  договору передбачено обов'язок шкіл провести

підготовчу роботу по створенню Фонду, підготувати необхідні документи,

зареєструвати Фонд в Управлінні Юстиції Київської області.

       Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено

обов'язок позивача в якості внеску виділити та передати на баланс Благодійному

фонду нежитлове приміщення площею 488 кв.м. по вул. Менжинського (Дмитрівській)

№18/24 в місті Києві.

       10.11.94 між позивачем та

Державно-громадським благодійним       

фондом Асоціації допоміжних шкіл-інтернатів “Щасливе дитинство”,

правонаступником якого є відповідач 1, 

на виконання вищевказаного договору був підписаний акт

приймання-передачі на праві власності частини нежитлових приміщень в

будинку  по вул. Менжинського

(Дмитрівській), 18/24 загальною площею 488 кв.м. на десятому поверсі цього

будинку. В п.2 акту вказано, що він є підставою для закріплення права власності

за Державно-громадським благодійним фондом Асоціації допоміжних шкіл-інтернатів

“Щасливе дитинство”.

       В частині задоволення позову, суд першої

інстанції виходив з того, що при укладені спірного договору   Згурівська допоміжна школа-інтернат,

Великополовецька допоміжна школа-інтернат, Мостищенська допоміжна

школа-інтернат та Таращанська допоміжна школа-інтернат прямо порушили п.57

"Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу,

клас)України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку'

затвердженого Міністерства освіти України N 136 від 13.05.93 р.,

зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 1 вересня 1993р. за N120 щодо

прийняття ними рішень про створення окремих юридичних осіб, яким по договору є

відповідач-1 та порушили ч.2 п.70 цього Положення яка визначає межі повноважень

директорів відповідачів лише створенням спільних заходів (конференції,

олімпіади, тощо) та вступом до міжнародних організацій у відповідності до

чинного законодавства України.

       Скасовуючи рішення першої інстанції та

відмовляючи в позові, апеляційний суд послався на п.п. 70, 72 Положення про

спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з

вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом Міністерства

освіти України від 13.05.93 №136 (далі-Положення), де передбачено школа має

право укладати угоди і договори про співробітництво. 

        На думку апеляційного суду, між

сторонами був укладений саме договір про співробітництво, предметом якого був

лише намір в майбутньому створити благодійний фонд, а норми Положення прямо

передбачають право відповідачів 2-5 на укладення  таких угод . Таким чином, апеляційний суд

визнав висновок  місцевого суду щодо

відсутності у шкіл повноважень на укладення спірного договору помилковим.

         Разом з тим, з матеріалів справи

вбачається, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та

прийняття судових рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім

доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не

з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

        Колегія суддів зазначає, що

відповідно  до пункту  10 Тимчасових правил реєстрації благодійних

фондів (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.1993 р. N 15/5),

до заяви про реєстрацію благодійного фонду додаються відомості про засновників

благодійного фонду (зокрема, для юридичних осіб зазначається:  назва, юридична адреса, статут, копія

документа про реєстрацію, рішення керівного органу, яким підтверджується право

на заснування благодійного фонду).

        Такі ж вимоги передбачені п.14.3

Тимчасових правил реєстрації благодійних фондів (затв. Наказом Міністерства

юстиції України від 06.10.1994 року N 25/5).

        Отже, вирішуючи спір щодо наявності

повноважень у відповідачів 2-5 по створенню юридичної особи -благодійного

фонду  за договором від 16.06.94 №102/7,

суду необхідно було витребувати відомості щодо засновників фонду та  з'ясувати чи 

виступали відповідачі фактично засновниками фонду у порядку

встановленому законодавством чи лише здійснювали співробітництво в процесі

реєстрації фонду на умовах спірного договору. Однак вказані обставини судом не

досліджувалися.          

       Окрім того, попередніми судовими

інстанціями не дано належної оцінки доводам  

відповідача-1  щодо закінчення

строку позовної давності. 

       Відповідно до п. 7 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року N 435-IV до позовів про

визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків

недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1

січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних

позовів законодавством, що діяло раніше.

       Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний

строк позовної давності - три роки. Перебіг строку    позовної давності починається з дня

виникнення права на позов. Право на позов і 

виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).

       Висновок місцевого суду про те, що

до  вимог про визнання угод недійсним

позовна давність не застосовується 

суперечить  також положенням ст.83

ЦК УРСР, якою визначено перелік вимог на які позовна давність не

поширюється. 

       З огляду на вищевикладене  суд повинен дослідити обставини справи щодо

перебігу строку позовної давності.

       Беручи до уваги, що вказані питання не

були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова

оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом

не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності

та призвело до прийняття  

необґрунтованих рішення та постанови.

         Враховуючи вимоги ст. 1117

ГПК  України, відповідно до яких

касаційна інстанція не має права 

встановлювати або вважати доведеними обставини, що  не були 

встановлені у рішенні або 

постанові господарського суду чи 

відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи іншого доказу, про  перевагу одних доказів над іншими, збирати нові

докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові рішення у

справі  підлягають скасуванню, а справа -

направленню на новий  розгляд.

        При новому розгляді справи суду

необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі

обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення

для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють

спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону. 

        Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального

кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена 

вступна   та резолютивна частини

постанови .         

       Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу

України,   Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ :

       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю Брокерської фірми "Діаманд" задовольнити частково.

       Постанову  від 20.12.2006р. Київського апеляційного

господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.06р. у

справі №  24/450    скасувати.

       Справу передати на новий розгляд до

Господарського суду  міста Києва. 

Головуючий    суддя                                                                

Є.Першиков

Судді                                                                                             

Г. Савенко

І.  Ходаківська