Рішення

від 02.10.2009 по справі 14/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/386

02.10.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/386

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервіс 2008»

простягнення 6006982,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-  Кучмак В.З.

від відповідача -  Журба М.В.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

У серпні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Кременецьцукор»(надалі –ЗАТ «Кременецьцукор») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервіс 2008»(надалі –ТОВ «Укрбудсервіс 2008») про стягнення 6006982,99 грн., а саме: 3217225,00 грн. основного боргу, 41523,00 грн. відсотків річних, 2525983,25 грн. пені, 222251,74 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті товарів, поставлених за договором купівлі-продажу № 02/12-2008 від 17.12.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

В судових засіданнях 09.09.2009 р., 25.09.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

В процесі розгляду справи відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі з посиланням на наявність в господарському суді Тернопільської області справи № 7/42-1161 за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ЗАТ «Кременецьцукор»про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Оскільки в даному випадку суд не вбачає такої неможливості, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Крім того, судом розглянута вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позовом шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, позивачем подана до суду заява про збільшення позовних вимог, за наслідком якої позивач збільшує вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Оскільки позивач збільшив вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, які були заявлені в позовній заяві, а відповідно до норм ст. 22 ГПК України збільшення позовних вимог полягає у збільшенні вже заявлених вимог, то таке збільшення судом приймається.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримував повністю, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, проте відзиву на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України до суду не подав.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2008 р. між ТОВ «Укрбудсервіс 2008»(Покупець) та ЗАТ «Кременецьцукор»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 02/12-2008 (надалі –Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити наступний товар (продукцію): цукор-пісок у поліпропіленових мішках масою нетто 50 кг: 5857,250 тон.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи Продавець відвантажив Покупцю за період з 23.12.2008 р. по 03.01.2009 р. цукор-пісок на суму 3217225,00 грн.

Відвантаження проводилось згідно довіреності Покупця № 1/0001 від 11.12.2008 р. по видаткових накладних: 23.12.2008 р. на суму 123475,00 грн. згідно накладної № 227 від 23.12.2008 р.; 26.12.2008 р. на суму 137500,00 грн. згідно накладної № 228 від 26.12.2008 р.; 27.12.2008 р. на суму 275000,00 грн. згідно накладної № 229 від 27.12.2008 р.; 28.12.2008 р. на суму 343750,00 грн. згідно накладної № 230 від 28.12.2008 р.; 29.12.2008 p. на суму 343750,00 грн. згідно накладної № 231 від 29.12.2008 р.; 30.12.2008 р. на суму 550000,00 грн. згідно накладної № 232 від 30.12.2008 р.; 31.12.2008 р. на суму 418250,00 грн. згідно накладної № 233 від 31.12.2008 р.; 31.12.2008 р. на суму 137500,00 грн. згідно накладної № 234 від 31.12.2008 р.; 02.01.2009 р. на суму 412500,00 грн. згідно накладної № 2 від 02.01.2009 р.; 03.01.2009 р. на суму 412500,00 грн. згідно накладної № 3 від 03.01.2009 р.

У відповідності до п. 4.1. Договору оплата кожної партії товару проводиться Покупцем протягом 5 календарних днів з дня отримання партії товару.

Відповідно до п. 5.5 Договору Покупець набуває право власності на товар після підписання накладних.

Як вбачається з матеріалів справи видаткові накладні підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі

Таким чином заборгованість відповідача за отриманий цукор непогашена і становить 3217225,00 грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки від 30.04.2009 р. (в матеріалах справи).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3217225,00 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог, останнім заявлено до стягнення 3555495,25 грн. пені, 58446,48 грн. відсотків річних, 257641,22 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати отриманого від Продавця товару Покупець сплачує Продавцю неустойку у формі пені у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 2921-III від 10.01.2002 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення чинного законодавства, згідно з розрахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню складає 381357,91 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд задовольняє їх у заявленому розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервіс 2008»(01010, м. Київ, вул. Московська, 17/2, оф. 35, код ЄДРПОУ 36086564) на користь Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор»(47000, м. Кременець, вул. 107 Кременецької дівізії, 1, код ЄДРПОУ 30917397) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3217225 грн. основного боргу, 381357,91 грн. пені, 58446,48 грн. відсотків річних, 257641,22 грн. інфляційних нарахувань, 14081,93 грн. державного мита, 173,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяМ.М. Нарольський