Рішення

від 12.10.2009 по справі 26/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/82

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.10.09 р.                                                                                     Справа № 26/82                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВТРІМ”, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства „Стройдеталь-Маріуполь”, м.Маріуполь

                           Донецької області

Про стягнення 13 793 грн.  52 коп.

Суддя     Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь  

Представники:  

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АЗОВТРІМ”, м.Київ (далі-позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Стройдеталь-Маріуполь”, м.Маріуполь Донецької області (далі-відповідач) про стягнення 13 793 грн.  52 коп., з яких безпосередньо сума заборгованості у розмірі 12 200 грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 1 329  грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 263,72.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунок-фактуру            №СФ-000229 від 20.11.2008р., банківську виписку від 25.11.2008р., претензію №55/16-02 від 16.02.2009р.

В  судове  засідання  призначене  на 12.10.09р.  представник  позивача  не  з”явився, про  причини  не  явки  суд  не  повідомив.

Відповідач в  жодне судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений за  місцем  реєстрації. Витребуваних судом документів не надав.

         Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів  справи, відповідачем  на  адресу позивача був  виставлен  рахунок–фактура №СФ-000229 від 20.11.08р. для  внесення  передплати   за бетон В-15 (М-200) у  кількості 20.000куб.м. на  суму 12200 грн.

Відповідно  до  наданих  пояснень  позивача,  між  сторонами була досягнута  усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу бетон у  кількості  та  за  вартістю,  що зазначена  в  рахунку-фактурі №СФ-000229 від 20.11.08р.

На виконання  усної домовленості  позивачем  на  користь   відповідача  було  перераховано попередню  оплату  в розмірі 12200 грн.00коп.,  що  підтверджується  копією банківської виписки від 25.11.2008р., в  якої  у  якості  призначення   платежу  зазначено „оплата за бетон В-15 (М-200), згідно рахунку №СФ-000229 від 20.11.2008р.” (копія банківської виписки наявна в матеріалах справи).

Предметом  позову  є  вимоги  про  стягнення   з  відповідача   суми  боргу   у  розмірі  12200грн. В  обґрунтування своїх   вимог  позивач   посилається  на   рахунок-фактуру №СФ-000229 від 20.11.08р.  за  яким   він   перерахував  грошові  кошти   відповідачу  у  якості  передплати  за  бетон. Також  позивач  зазначає, що договір між сторонами не  укладався,   поставки товару  здійснено не було, тому кошти отримані в якості передоплати за товар відповідачем є такими, що отримані без достатніх правових підстав та підлягають поверненню на підставі  ст. 1212 ЦК України.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  позивачем  на  адресу  відповідача  була  направлена  претензія №55/16-02 від 16.02.2009р.  в  якої позивач  просив   відповідача  про повернення перерахованих грошових коштів в розмірі 12 200 грн. 00 коп., що отримані  останнім без достатніх правових підстав. Однак, як зазначає позивач, до теперішнього часу грошові кошти відповідачем не повернуті.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як  вбачається  з рахунку-фактури  №СФ-000229 від 20.11.2008р. він має всі суттєві умови, визначені законом для договорів купівлі-продажу, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, ціна, загальна сума товару, реквізити відповідача.

У виставленому відповідачем позивачу рахунку-фактурі  №СФ-000229 від 20.11.2008р. зазначено:  „рахунок дійсний до оплати до 20.11.2008р.”. Тобто рахунок-фактура  №СФ-000229 від 20.11.2008р. є пропозицією  укласти договір  з встановленим строком для відповіді.  

Відповідно до  ст. 643 Цивільного кодексу  України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Акцепт (відповідь про прийняття пропозиції) у вигляді оплати здійснений позивачем 25.11.2008р., що підтверджується  банківською випискою від 25.11.2008р., тобто із запізненням.                         

Відповідно до п.3  ст. 645 Цивільного кодексу України за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Виходячи з того, що відповідач не повернув грошові кошти, що були перераховані позивачем на рахунок відповідача, суд вважає, що договір є укладеним.    

Згідно з приписами ст.642 Цивільного кодексу України особа,  яка  прийняла  пропозицію,  може  відкликати  свою відповідь про її прийняття,  повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір,  до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Проте   відповідних  дій   позивачем  зроблено  не  було.

Отже посилання позивача на  те, що відповідач без достатніх правових підстав отримав грошові  кошти  позивача, судом до уваги не приймаються на підставі наступного.  

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб (виставлення рахунка відповідачем та його оплата позивачем), які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично між сторонами укладений договір  поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На   підставі  вищенаведеного суд  вважає  безпідставними  посилання  позивача  на  те, що перераховані  грошові  кошти  позивача   знаходяться  у  відповідача  без  достатніх  правових  підстав, оскільки   у  якості  правової  підстави  перерахування  коштів є  рахунок-фактура №СФ-000229.

Крім того, згідно зі  ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів  того,  що  позивач   вимагав  від   відповідача   передання  йому  оплаченого  товару або  повернення  внесеної  суми  передплати  позивачем  до  матеріалів  справи  не  надано.

На підставі вищевикладеного,  суд дійшов висновку, що  позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВТРІМ”, м.Київ,  до відповідача, Приватного підприємства „Стройдеталь-Маріуполь”, м.Маріуполь Донецької області про зобов'язання повернути позивачу безпідставне отримане майно, а саме грошові кошти у розмірі 12 200грн.00коп. не підлягають задоволенню.

Оскільки   у  задоволенні  вимог  про  стягнення  основної   суми  боргу   відмовлено, то  вимоги про  стягнення з  відповідача інфляційних витрат в розмірі 1 329  грн. 80 коп.  та  3 % річних у розмірі 263,72грн.  задоволенню  також  не  підлягають.

За  захистом  своїх  порушених  справ   позивач   може  звернутися  до  суду  обґрунтовуючи  свої  вимоги   наявними   між  сторонами господарськими  правовідносинами,  вимагаючи  постачання   оплаченого  товару або  повернення   внесеної   передплати.

У  відповідності  до  ст. 49 ГПК України,  витрати  по  сплаті  державного  мита  та  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу  відносяться  на  позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 638, 642, 643, 645, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АЗОВТРІМ”, м.Київ до Приватного підприємства „Стройдеталь-Маріуполь”,              м.Маріуполь Донецької області про стягнення суми боргу  у розмірі 12 200 грн. 00 коп., збитків від інфляції у розмірі 1 329  грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 263,72 –відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 12.10.2009р.

Суддя