Постанова

від 13.10.2009 по справі 32/362

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/362

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2009                                                                                           № 32/362

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –            не з'явився

 від відповідача –              не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009

 у справі № 32/362 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємства "Фірма "Діал"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча компанія"

 про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ПП „Фірма”Діал” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Українська продовольча компанія” про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій  за поставку офісних меблів.  

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2009 року позовні вимоги були задоволенні частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в розмірі 9290,40 грн., державне мито в розмірі 91,22 грн. та 279,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

          Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

          Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги,  дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

          Відповідно до домовленості, яка існувала між позивачем ПП „Фірма”Діал” та відповідачем ТОВ „Українська продовольча компанія”, позивач здійснив поставку товару - офісних меблів відповідачу.

          Даний факт підтверджується видатковими накладними № 225_05, № 226_05, № 257_05, № 279_06 від 30.06.2009 року на загальну суму 9290,40 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши лише частину боргу.

          Як вбачається з акту взаємозвірки розрахунків, відповідач заборгував позивачу суму в розмірі 9290,40 грн.

Зазначений акт звірки складений станом на 26.11.2008 року,  підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств.

          Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно  до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, фактично є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

          Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії з вимогу про сплату боргу в розмірі 9290,40 грн. за поставлений товар, проте, на жодну з них позивач відповіді не отримав, відповідач свій борг перед ПП „Фірма”Діал” не погасив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані при розгляді апеляційної скарги  доказів відсутності з його боку боргу перед позивачем чи існування його в меншому розмірі, а тому позовні вимоги ПП „Фірма”Діал” про стягнення боргу в розмірі 9290,40 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача також штрафні санкції у вигляді пені, за прострочку виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставлених офісних меблів позивачем не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки справа розглянута у відсутність представника відповідача, а отже було порушено право відповідача на представництво його інтересів в судовому засіданні.

Дане твердження відповідача не приймається колегією суддів, оскільки, в матеріалах справи міститься підтвердження про направлення відповідачу ТОВ „Українська продовольча компанія” копії позовної заяви в усіма додатками та ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2009 року про порушення провадження по справі та призначення розгляду справи на 12.08.2009 року.

Крім того, від відповідача до суду не надходило жодного клопотання з проханням відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю явки в судове засідання його представника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно частково задоволена вимога Приватного підприємства „Фірма”Діал” про стягнення  боргу в розмірі 9290,40 грн., а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська продовольча компанія”  не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська продовольча компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва  від 12.08.2009 року у справі № 32/362 – без змін.

2.          Матеріали справи № 32/362 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді