Постанова

від 13.12.2011 по справі 41/117

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011 № 41/117

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Шипка В.В.

ОСОБА_1

при секретарі

судового засідання : ОСОБА_2

за участі представників:

позивача: ОСОБА_3 - дов. № 25/188 від 16.06.2011 р.;

відповідача-1: ОСОБА_4 - дов.№ 01-18/05 від 18.05.2011 р.;

відповідача-2: ОСОБА_5 - дов. № 01-01-11 від 01.11.2011 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства

„Акціонерний комерційний банк „КиївВ»

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р.

у справі № 41/117 (суддя Спичак О.М.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства

„Акціонерний комерційний банк „КиївВ»

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Київщина-ІнвестВ» ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Київщина-капіталВ»

про визнання Договору б/н від 13.08.2009 р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „КиївВ» (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ „Київщина-ІнвестВ» (відповідач-1), ТОВ „Київщина-капіталВ» (відповідач-2) про визнання Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р. недійсним.

Заявлені позовні вимоги мотивовані на тому, що Договір про відступлення права вимоги б/н від 13.08.2009 р. не був нотаріально посвідчений та запис про його вчинення не було внесено до Державного реєстру правочинів, а тому даний Договір за оцінкою позивача у відповідності до ст. 210 та 513 ЦК України є недійсний.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 № 41/117 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КиївВ» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним Рішенням ПАТ„Акціонерний комерційний банк „КиївВ» звернулося до КАГС з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. № 41/117 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм матеріального права, та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи.

Ухвалою КАГС від 11.07.2011 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ „АКБ „КиївВ» на Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. № 41/117, розгляд справи призначено на 02.08.2011 р.

У зв'язку з виходом судді Борисенко І.В. у відпустку, Розпорядженням Голови КАГС від 01.08.2011. р. № 01-23/1/2 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Мартюк А.І., Шипко В.В.

У судове засідання від 02.08.2011 р. представники відповідачів не з'явилися, вимоги Ухвали суду від 11.07.2011 р. не виконали, однак 01.08.2011 р. через відділ документального забезпечення КАГС подали клопотання про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку із знаходженням їх представників у службових відрядженнях.

В судовому засіданні від 02.08.2011 р. присутній представник позивача - ПАТ „АКБ „КиївВ» надавав усні пояснення по суті спору, окрім того надав документи на виконання вимог Ухвали суду від 11.0.72011 р.

Ухвалою КАГС від 02.08.2011 р. розгляд даної справи було відкладено на 23.08.2011 р. в порядку п.1 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів.

У зв'язку з виходом судді Мартюк А.І. у відпустку, Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови КАГС від 22.08.2011. р. № 01-23/1/18 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Борисенко І.В., Шипко В.В.

У судовому засіданні від 23.08.2011 р. представником відповідача-2 подано Клопотання про зупинення провадження у справі № 41/117 на підставі частини 1 статті 79 ГПК України до вирішення Господарським судом м. Києва пов'язаної справи № 6/326.

Вищевказане Клопотання відповідача-2 мотивоване на тому, що справа Господарського суду м. Києва № 6/326 за позовом ПАТ „АКБ „КиївВ» до ТОВ „Київщина-ІнвестВ» та дана справа є взаємопов'язаними, оскільки, факти встановлені у справі № 6/326 Господарського суду м. Києва за позовом ПАТ „АКБ „КиївВ» про визнання недійсним Договору міни від 13.08.2009 р., матимуть преюдиційне значення для даної справи. А отже, розгляд даної справи є неможливим до остаточного вирішення по суті справи Господарського суду м. Києва № 6/326, тобто наявні правові підстави для зупинення провадження у даній справі порядку ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою КАГС від 23.08.2011 р. зупинено провадження у справі № 41/117 до результатів розгляду Господарським судом м. Києва справи № 6/326, що є пов'язаною з даною справою.

Постановою ВГСУ від 02.11.2011 р. № 41/117 задоволено касаційну скаргу ПАТ „АКБ „КиївВ» , Ухвалу КАГС від 23.08.2011 р. № 41/117 про зупинення скасовано, дану справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою КАГС від 21.11.2011 р. № 41/117 поновлено апеляційне провадження по даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу ПАТ „АКБ „КиївВ» на Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 р. № 41/117 на 06.12.2011 р.

Судове засідання з розгляду даної справи призначене на 06.12.2011 р. не відбулося, в зв'язку з находженням головуючого судді Ільєнок Т.В. (доповідач у справі) на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду даної справи було перенесено на 13.12.2011 р.

У зв'язку з находженням судді Борисенко І.В. на лікарняному, Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 13.12.2011. р. № 01-23/3/2 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Верховець А.А., Шипко В.В.

У судове засідання від 13.12.2011 р. з'явилися всі учасники апеляційного провадження, тому колегія суддів продовжила розгляд апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ „АКБ „КиївВ» , Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 № 41/117 залишити без змін, з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що 13.08.2009 р. між ПАТ „АКБ „КиївВ» (позивач, сторона 1) та ТОВ В«Київщина -ІнвестВ» (відповідач-1, сторона 2) було укладено Договір міни, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 та зареєстровано за № 2303 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що за цим Договором сторона 1 передає стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно в обмін на належні стороні 2 земельні ділянки, а сторона 2 передає стороні 1 у власність належні їй земельні ділянки в обмін на належні стороні 1 майнові права на нерухоме майно. Міна проводиться з грошовою доплатою.

Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.2.2 Договору у власність стороні 1 переходить наступне нерухоме майно: земельна ділянка № 1: площею 4,5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р -н, смт. Козин, ТІЗ В«ГРІН-ЗУНДВ» ; земельна ділянка № 2: площею 1,0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р -н, смт. Козин, ТІЗ В«ГРІН-ЗУНДВ» .

Пунктом 1.2.6 Договору сторони узгодили, що згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності -ТОВ В«ТАНДЕМ ЕКСПЕРТВ» , експертна грошова оцінка земельних ділянок № 1 та № 2 (кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, кадастровий номер 3223155400:03:-33:0058, що є предметом міни за цим Договором, станом на 12 червня 2009 року становить 179 813 722,68 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Договору у власність сторони 2 перейшли майнові права на трикімнатні квартири під номерами 271, 222, 264, 284, 278, 277, кожна з них загальною площею 128,20 кв.м. в будинку під номером 4-Б, що будується в м. Києві по вул. Драгомирова.

Відповідно до пункту 1.4 Договору оскільки загальна вартість майна, яке передається стороною 2 у власність сторони 1 складає 176 267 730,00 грн., а загальна вартість майнових прав, що передаються стороною 1 у власність сторони 2 складає 13 197 176,52 грн., то сторона 1 зобов'язується доплатити стороні 2 грошові кошти в сумі 163 070 553,48 грн. без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2009 р. (в день укладення Договір міни) між ТОВ В«Київщина -ІнвестВ» (відповідач-1, кредитор) та ТОВ В«Фінансова компанія В«Київщина -КапіталВ» (відповідач-2, новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір 1), пунктом 1 якого сторони узгодили, що цей Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до пункту 2 Договору 1 до нового кредитора ТОВ В«Фінансова компанія В«Київщина -КапіталВ» переходить право вимоги первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з пунктом 3 Договору 1 моментом переходу права вимоги первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до нового кредитора є момент укладення цього Договору.

Пунктом 5 Договору 1 сторони узгодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в сумі 163 070 553,48 грн., яка дорівнює сумі зобов'язань за договорами вказаними у п. цього Договору.

За таких обставин позивач - ПАТ „АКБ „КиївВ» звернувся до Господарського суду м. Києва з даним позовом про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № б/н, укладеного між відповідачами 13 серпня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, що Договір про відступлення права вимоги № б/н від 13.08.2009 р. не був нотаріально посвідчений та запис про його вчинення не було внесено до Державного реєстру правочинів, а тому даний Договір у відповідності до ст.ст. 210, 513 ЦК України є недійсним.

Правомірно відмовляючи у задоволенні вищеназваних позовних вимог, суд першої інстанції зауважив на наступному.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі статтею 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Абзацом 1 пункту 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671 визначено, що державній реєстрації підлягають такі право чини - договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно зі статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, незважаючи на те, що сторони - відповідач-1 та відповідач-2 дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору про переуступку права вимоги, необхідних для його виконання, вони не дотрималися інших необхідних вимог чинного законодавства для укладення спірного Договору.

Частинами 1-4 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ»визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, частинами 1 та 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ»визначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки Договір про відступлення права вимоги № б/н від 13.08.2009 р. нотаріально не посвідчений та не зареєстрований, тому Господарський суд м. Києва правильно визначив, що спірний Договір у відповідності до статей 210 та 640 ЦК України є неукладеним, тобто відсутній, що в свою чергу позбавляє можливості визнати його недійсним.

Доводи скаржника - ПАТ „АКБ „КиївВ» викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що фактично зводяться до дублювання змісту позовної заяви, яким господарський суд надав правильну та обґрунтовану правову оцінку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Позивач доказів на підтвердження своїх аргументів не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2010 р. № 37/433 не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КиївВ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 № 41/117 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р.

№ 41/117 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р.

№ 41/117 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 41/117 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Шипко В.В.

ОСОБА_1