Постанова

від 15.10.2009 по справі 48/60

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/60

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2009 р.                                                                                    № 48/60  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Владимиренко С.В.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Атлант-1"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року

у справі                                       № 48/60

за позовомНаціонального банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ

до Приватного підприємства "Атлант-1"

провимогу передання кількості товару, якої не вистачає та стягнення грошових коштів

за зустрічним позовомПриватного підприємства "Атлант-1"

доНаціонального банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ

провиконання обов'язку за договором та стягнення збитків

за участю представників:

позивача: Кучеренко О.П.  

відповідача: Булавіна А.О., Лиходольська В.Б., Чуйко О.Ф.  

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 8 квітня 2009 року у справі № 48/60 (суддя Сулім В.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Розірвано договори № 137фт, 138фт, 139фт на закупівлю витратних матеріалів до комп'ютерної техніки від 25 листопада 2008 року, укладені між Національним банком України Фабрика банкнотного паперу НБУ та Приватним підприємством “Атлант-1”. Стягнуто з Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ на користь Приватного підприємства “Атлант-1” вартість прийнятого товару в сумі 17952,54 грн., вартість додаткових витрат на транспортні послуги в сумі 2200 грн., державне мито в сумі 284,27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  42,48 грн. У задоволенні вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків в сумі 33818,63 грн. та пені в сумі 1239,46 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня         2009 року (Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ” задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 8 квітня 2009 року у справі № 48/60 змінено, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: “Первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Приватне підприємство “Атлант-1” в 10 денний термін поставити товар по позиціях: №№ 1-8, 24, 25, 27 згідно додатку 1 до договору від 25 листопада 2008 року № 137фт, №№ 1 та 4 згідно з додатком 1 до договору від  25 листопада 2008 року № 138фт, №№  4, 7, 8 згідно з додатком 1 до договору від 25 листопада 2008 року № 139 фт. Стягнуто з Приватного підприємства “Атлант-1” на користь Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ 10000 грн. неустойки. В іншій частині позову відмовлено. Стягнути з Приватного підприємства “Атлант-1” в доход державного бюджету України 185,29 грн. державного мита,       29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ на користь Приватного підприємства “Атлант-1” 17952,54 грн. вартості прийнятого товару та 1239,46 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ на користь Приватного підприємства “Атлант-1” 191,92 грн. державного мита та 40,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Приватне підприємство "Атлант–1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 689 цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 листопада 2008 року Національний банк України в особі директора Фабрики банкнотного паперу НБУ (далі-позивач, покупець) та Приватне підприємство “Атлант-1” (далі-відповідач, постачальник) уклали договори № 137фт, 138фт, 139фт на закупівлю витратних матеріалів до комп'ютерної техніки.

Згідно з п. 1.1. договорів постачальник поставляє власним транспортом за свій рахунок за адресою: Фабрика банкнотного паперу НБУ, м. Малин, вул. Приходька, 62, Житомирська обл., 11602, витратні матеріали до комп'ютерної техніки з технічними характеристиками згідно з додатками до цих договорів, що є їх невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. вказаних вище договорів постачання товару за цими договорами в повному обсязі, здійснюється протягом 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору уповноваженими сторонами.

В п. 3.1. договорів зазначено, що загальна вартість товару за договором № 137фт становить 31483,08 грн., № 138фт –120520,20 грн., № 139фт –4810,68 грн. За несвоєчасну поставку товару в обумовлений цими договорами строк постачальник повинен сплати покупцю на його вимогу штраф у poзмipi 20% від загальної вартості договору та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості договору за кожен день прострочення (п. 7.1. договорів).

Пунктом 7.3. договорів передбачено, що у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, покупець виплачує постачальнику на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку, щодо порушення позивачем строків поставки товару.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті      530 цього Кодексу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, –вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Отже, апеляційний суд вірно зазначив, що вимоги позивача допоставити товар по позиціях, вказаних в уточненнях до позовних заяв, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, оскільки ПП “Атлант–1” були порушені умови договорів щодо строку та кількості поставки товару, то з нього підлягає стягненню неустойка.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правомірно зменшив розмір неустойки.

У відповідності до п. 1, 2, 4 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивачем лише частково було оплачено товар, отже вимоги ПП “Атлант–1” про стягнення з Національного банку України Фабрика банкнотного паперу НБУ вартості фактично отриманого товару в сумі 17952, 54 грн. є обґрунтованими.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  зміна умов зобов'язання; сплата неустойки. (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов вмотивованого висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1239,46 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог ПП “Атлант–1” про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків, то суд вірно зазначив, що оскільки ПП “Атлант–1” всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних доказів завдання йому збитків, то вимоги в частині стягнення упущеної вигоди підлягають відхиленню у зв'язку з недоведеністю.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня         2009 року у справі № 48/60 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Атлант-1" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                               О. Кот

                              судді                                                               С. Владимиренко

                                                                                                                С. Шевчук