Ухвала

від 16.09.2015 по справі 486/867/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №486/867/15-ц 16.09.2015 16.09.2015 16.09.2015

Провадження №22-ц/784/2143/15

Справа №486/867/15-ц Суддя суду 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження номер 22-ц/784/2143/15 Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В. ,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області

від 25 червня 2015 року про забезпечення позову

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0059 га. по вул.Молодіжній, 4-Г в м.Южноукраїнськ Миколаївської області шляхом зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову споруду - торгівельний павільйон В«ВзуттяВ» .

В червні 2015 року позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Южноукраїнській міській раді Миколаївської області та її виконкому здійснювати будь-які дії, пов'язані з наданням в оренду або інше користування будь-яким особам спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_6 вказувала, що вона є орендарем вищевказаної земельної ділянки на підставі договору оренди від 23 грудня 2014 року, укладеного між нею та Южноукраїнською міською радою Миколаївської області.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2013 року відповідачу належить на праві власності торгівельний павільйон В«ВзуттяВ» по вул. Молодіжній, 4-Г в м. Южноукраїнськ.

ОСОБА_6 зазначала, що ОСОБА_5 звернувся до Южноукраїнської міської ради із заявою про надання йому в оренду спірної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що передача відповідачу в оренду земельної ділянки до вирішення спору може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, просила задовольнити її заяву.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2015 року заяву ОСОБА_6 задоволено. Южноукраїнській міській раді Миколаївської області та посадовим особам виконавчого комітету заборонено здійснювати будь-які дії, пов'язані з наданням в оренду або інше користування будь-яким особам земельної ділянки кадастровий номер 4810800000610600460004, площею 0,0059 га., розташованої по вул.Молодіжній, 4-Г в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони власнику землі здійснювати будь-які дії, пов'язані з наданням її в оренду або інше користування, суд першої інстанції виходив з того, що даний спосіб забезпечення позову є необхідним, оскільки зробить можливим виконання у майбутньому рішення суду.

Між тим, з таким висновком суду неможна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.151,152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 було подано до суду позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4810800000:10:004:0004, площею 0,0059 га., розташованої по вул.Молодіжній, 4-Г в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, на якій розміщений належний відповідачу на праві власності на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.12.2013 р. об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон «Взуття».

Зазначена земельна ділянка є власністю територіальної громади Южноукраїнської міської ради та була передана в оренду позивачці 23 грудня 2014 року, тобто після визнання за відповідачем права власності на павільйон, розташований на ній.

Згідно з ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів застосований судом спосіб забезпечення позову не є запорукою виконання у майбутньому рішення суду за позовом ОСОБА_6, а є перешкодою для реалізації відповідачем своїх прав, про наявність яких позивачка знала ще до переукладання договору оренди від 23.12.2014 р.

Вказане свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог п.2 ч. 1, ч. 3 ст.152 ЦПК України .

Зважаючи на те, що обраний судом спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими ОСОБА_6 позовними вимогами, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням по справі нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення її позову у спосіб, зазначений нею у заяві.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні її заяви про забезпечення її позову до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді