Рішення

від 22.03.2007 по справі 8/212пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/212пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.03.07 р.                                                                                                        Справа № 8/212пн                               

за позовом Прокурора м.Тореза в інтересах держави в особі Міністерства вугільної

                    промисловості України, м.Київ, Державного підприємства "Торгово-

                    виробниче підприємство з обслуговування шахтарів", ЄДРПОУ 25706994,

                     м.Торез

до відповідача Торезького бюро технічної інвентаризації, ЄДРПОУ 03336637, м.Торез

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Акціонерне товариство "Український інноваційний банк", ЄДРПОУ 05839888, м.Київ

про визнання права власності

                                                                                             Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Бахтіарова О.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Гармашова І.В.-прокурор

                                                                     Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                                     оголошувалась перерва з 01.02. по 13.02.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м.Тореза в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ, Державного підприємства "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів", м.Торез звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Торезьке бюро технічної інвентаризації, м.Торез, про визнання права власності на приміщення молокозаводу, розташовані за адресою: вул.Шосейна, 1, корпус 1, за державою в особі Міністерства вугільної промисловості України на праві господарського відання за ДП "Торгівельно-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів", м.Торез.

Згідно із ст.ст.22, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор заявами №262 від 25.01.2007р., від 22.03.2007р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про визнання права власності на приміщення молокозаводу, в тому числі:

- приміщення молокозаводу (основний корпус і АБК) вартістю 640918,00 грн.;

- прохідну молокозаводу вартістю 6968,00 грн.;

- приміщення миїчної вартістю 45521,00 грн.;

- приміщення прийому та сиворотне відділення вартістю 10752,00 грн., які знаходяться за адресою: м.Торез, вул.Шосейна, 1, корпус 1, за державою в особі Міністерства вугільної промисловості України на праві господарського відання за ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів".

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на набуття державою права власності на спірне майно, внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 02.02.1999р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №468 від 01.12.2006р. заперечень по суті позовних вимог не надав.

Ухвалою від 18.01.2007р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Акціонерне товариство "Український інноваційний банк", м.Київ.

Третя особа у відзиві на позовну заяву №01/234 від 22.02.2007р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неправомірне подання прокурором позову по цій справі. Крім цього, за твердженням третьої особи, прокурором не надано доказів організаційних перетворень ВАТ ДХК "Торезантрацит" у ДХК "Торезантрацит".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд встановив:

Згідно з наданим до матеріалів справи свідоцтвом про право власності, виданим 28.01.1999р. виконавчим комітетом Торезької міської ради, АТ "Український інноваційний банк" на праві колективної власності належали нежитлові будівлі та споруди Торезького міського молокозаводу, розташовані в м.Торезі по вул.Шосейна, 1.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

02.02.1999р. між АТ "Український інноваційний банк" та ВАТ "Державна холдингова компанія "Торезантрацит" був підписаний договір купівлі-продажу.

За приписом ст.224 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент підписання вказаного договору) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, згідно з умовами договору від 02.02.1999р., АТ "Український інноваційний банк" виступило продавцем, а Державна холдингова компанія "Торезантрацит" покупцем нерухомого майна: виробничих та допоміжних приміщень Торезького міського молокозаводу, розташованого за адресою: м.Торез, вул.Шосейна, 1.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що право власності (право оперативного  управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки.

Як встановлено судом, в п.10 договору від 02.02.1999р. сторонами було узгоджено, що право власності на нерухомість переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Передача продавцем спірного майна згідно з вимогами п.6 договору від 02.02.1999р. здійснюється за актом в день підписання договору.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи додатку №1 до договору від 02.02.1999р., сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна Торезького міського молокозаводу.

Таким чином, у відповідності із ст.128 Цивільного кодексу УРСР, враховуючи п.п.6, 10 договору від 02.02.1999р. з моменту підписання вказаного вище акту приймання-передачі право власності АТ "Український інноваційний банк" на спірне майно припинилось.

Згідно з наданим до матеріалів справи наказом №195 від 30.04.1999р. Міністра вугільної промисловості України до складу Державної холдингової компанії "Торезантрацит" в якості структурного підрозділу увійшло ДП "Торезький комбінат харчування та торгівлі".

За змістом наказу №118 від 16.06.1999р. Державної холдингової компанії "Торезантрацит" на баланс Торгово-виробничого комплексу Державної холдингової компанії "Торезантрацит" прийнято основні засоби Торезького міського молокозаводу згідно акту-приймання передачі.

Наказом №391 від 16.08.2001р. Міністерства палива та енергетики України Державна холдингова компанія "Торезантрацит" була реорганізована шляхом виділення з її складу, зокрема, структурного підрозділу "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" та створення ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів".

Пунктом 6 вказаного наказу встановлено, що правонаступником прав та обов'язків Державної холдингової компанії "Торезантрацит", пов'язаних з діяльністю її структурного підрозділу "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів", є відповідно, ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів".

Відповідно до ст.37 Цивільного кодексу УРСР при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і  обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом наявного в матеріалах справи передавального балансу станом на 01.11.2001р. ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" були передані приміщення спірного молокозаводу. Крім цього, згідно передавального балансу позивачу також передані зобов'язання з виконання графіка погашення заборгованості за мировою угодою за договором купівлі-продажу від 02.02.1999р.

02.11.2001р. між ВАТ "Державна холдингова компанія "Торезантрацит" та ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" підписаний акт, за яким останнім прийнято приміщення молокозаводу, в тому числі:

- приміщення молокозаводу (основний корпус і АБК) вартістю 640918,00 грн.;

- прохідну молокозаводу вартістю 6968,00 грн.;

- приміщення миїчної вартістю 45521,00 грн.;

- приміщення прийому та сиворотне відділення вартістю 10752,00 грн.

Таким чином, внаслідок реорганізації ВАТ "Державна холдингова компанія "Торезантрацит" шляхом виділення з її складу структурних підрозділів, права та обов'язки структурного підрозділу "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Торезантрацит" перейшли до позивача.

Згідно із ст.2 Закону України "Про власність" власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

До державної власності відповідно до ст.31 Закону України "Про власність" належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць.

За приписом ст.37 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Як встановлено судом, згідно зі статутом ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" майно останнього становлять основні фонди, інші необоротні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

У відповідності з п.4.1 статуту ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, виходячи з того, що АТ "Український інноваційний банк" спірне майно фактично було передане ВАТ "Державна холдингова компанія "Торезантрацит", враховуючи правонаступництво позивачем прав та обов'язків структурного підрозділу "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Торезантрацит", суд дійшов висновку, що право власності на приміщення Торезького міського молокозаводу належить державі та на праві господарського відання закріплене за ДП "Торгівельно-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів".

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом, 14.11.2006р. ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" звернулось до відповідача з листом №105 щодо видачі свідоцтва про право власності на приміщення молокозаводу, розташовані за адресою: м.Торез, вул.Шосейна, 1, корп.1, за державою в особі Міністерства вугільної промисловості України, закріпленого на праві господарського відання за ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів".

Листом №445 від 14.11.2006р. відповідачем було повідомлено позивача про неможливість оформлення права власності на спірне майно в зв'язку з відсутністю державної реєстрації в БТІ договору купівлі-продажу від 02.02.1999р.

Відповідно до ст.22 Господарського кодексу України повноваження суб'єктів управління у  державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом. Держава реалізує право державної  власності  у  державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Як вказувалось вище, позивач створений наказом №391 від 16.08.2001р. Міністерства палива та енергетики України. За змістом статуту ДП "Торгово-виробничий комплекс по обслуговуванню шахтарів" останнє засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Згідно з указом Президента України від 14.04.2000р. №598 затверджено положення про Міністерство палива та енергетики України.

Відповідно до п.1 вказаного положення Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики, зокрема, у паливно-енергетичному комплексі. Згідно п.п.16 п.4 положення Міністерство палива та енергетики України здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління міністерства.

За змістом указу Президента України від 25.07.2005р. №1123 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю" Міністерство палива та енергетики України реорганізоване шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України.

Як встановлено судом, на теперішній час позивач входить до складу Міністерства вугільної промисловості України.

Відповідно до п.4 ст.19 Господарського кодексу України державний нагляд за господарською діяльністю здійснюють уповноважені на те державні органи.

За приписом ст.121 Конституції України, ст.5 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються функції, зокрема, з представництва інтересів громадянина або держави в суді  у випадках, визначених законом.

Згідно із ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За висновками суду, відсутність правоустановчих документів на спірне майно, призводить до обмеження прав на розпорядження своїм майном державою в особі Міністерства вугільної промисловості України, внаслідок чого судом встановлено правомірність пред'явлення позову по цій справі прокурором.

За таких обставин, враховуючи, що право власності держави на спірне майно фактично не визнається відповідачем, виходячи з того, що прокурором факт набуття державою права власності на спірні об'єкти нерухомості повністю доведено матеріалами справи, вимоги про визнання права власності на приміщення молокозаводу, в тому числі:

- приміщення молокозаводу (основний корпус і АБК) вартістю 640918,00 грн.;

- прохідну молокозаводу вартістю 6968,00 грн.;

- приміщення миїчної вартістю 45521,00 грн.;

- приміщення прийому та сиворотне відділення вартістю 10752,00 грн., які розташовані за адресою: м.Торез, вул.Шосейна, 1, корпус 1, за державою в особі Міністерства вугільної промисловості України на праві господарського відання за ДП "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів" підлягають задоволенню.

Клопотання АТ "Український інноваційний банк" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи, що на момент заявлення цього клопотання згідно з ухвалою від 18.01.2007р. АТ "Український інноваційний банк" вже було залучено судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Крім цього, ст.27 Господарського процесуального кодексу України не встановлено прямої вказівки щодо залучення судом до участі у справі третьої особи на боці будь-якої певної сторони.

Враховуючи, що за висновками суду, з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача повністю.

Згідно з п.30 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" генеральна  прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави. За таких обставин, державне мито по цій справі судом з позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги прокурора м.Тореза в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м.Київ, Державного підприємства "Торгово-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів", м.Торез до Торезького бюро технічної інвентаризації, м.Торез задовольнити повністю.

Визнати право власності держави в особі Міністерства вугільної промисловості України на праві господарського відання за ДП "Торгівельно-виробниче підприємство з обслуговування шахтарів", м.Торез на приміщення молокозаводу, в тому числі:

- приміщення молокозаводу (основний корпус і АБК) вартістю 640918,00 грн.;

- прохідну молокозаводу вартістю 6968,00 грн.;

- приміщення миїчної вартістю 45521,00 грн.;

- приміщення прийому та сиворотне відділення вартістю 10752,00 грн., які знаходяться за адресою: м.Торез, вул.Шосейна, 1, корпус 1.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 22.03.2007р.

            Суддя