Рішення

від 27.10.2010 по справі 2-98-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Нетішинський міський суд Хмельницької області

м. Нетішин, пр. Незалежності, 12, 30100, (03842) 9-04-60

Справа № 2-98-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Кулеші Л.М., при секретарі -Лисюк О.О.

з участю представника позивачів- Максимчука О.О. представника відповідача-Романової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення вартості будівельних матеріалів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що в середині червня 2003 року, ОСОБА_5. у їх відсутність, без їх відома, забрав належні їм будівельні матеріали! будівельні блоки ФС-4 в кількості 60 шт., З плити перекриття та гаражні ворота). Плити перекриття та гаражні ворота повернув. Будівельні блоки обіцяв повернути до серпня 2008 року, однак після чергової розмови відмовився. Вони звертались в правоохоронні органи, однак. 05.09.2008 року відносно ОСОБА_5 було відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.185 КК України. Вважають, що відповідач набув майно і зберігає його, за їх рахунок, без достатньої правової підстави і, оскільки, відмовляється повернути будівельні матеріали, тому зобов'язаний відшкодувати їх вартість в сумі-18720,00 гривень, по 9360,00 грн. для кожного. У встановлений законом строк вони не звернулись до суду з поважних причин, так як, між ними і ОСОБА_5 були добрі стосунки, вони куми і вірили в те, що він поверне їм блоки. В серпні 2008 року відповідач відмовив повертати будівельні матеріали, тому вони зрозуміли, що їх право порушено, просять поновити строк позовної давності для звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та відповідно до виданої довіреності від 06.08.2008 року, в інтересах ОСОБА_2, її представник ОСОБА_6, позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву, з якої слідує, що він позов не визнає і вказує, що на початку червня 2003 року, в телефонній розмові з ОСОБА_2, він дійсно домовився, що той позичить йому блоки. Після того, як він перевіз будівельні матеріали. ОСОБА_1 попросила у нього в борг 1800 грн.. які він їй дав. Позивачка борг не повертала, він, знаючи ціну блоків, які були некондиційними, зарахував їх в рахунок оплати за блоки, на що ОСОБА_1 погодилась. Саме тому питання повернення блоків з червня 2003 року нею не піднімалось і вона не повертала позичені гроші. В серпні 2008 року він сказав ОСОБА_2, що повертати блоки не буде, так як, розрахувався за них. На момент позики блоків у нього були нормальні стосунки з ОСОБА_4, тому вона не мала підстав приховувати факт повернення ОСОБА_1 грошей. З рахунком про вартість блоків, який надали позивачі не погоджується, оскільки в ньому зазначені не ті блоки, які він фактично взяв у ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_7, позов не визнала і показала, що між ОСОБА_5 та позивачами мала місце домовленість про позику будівельних матеріалів- некондиційних блоків. Після того, як ОСОБА_1 позичила 1800 грн. у позивача,

1

ОСОБА_3 не ставив питання про повернення грошей, тому що відповідачі ОСОБА_1 не ставили питання про повернення будівельних матеріалів. Строки позики не були встановлені. Зобов'язання по позиці будівельних матеріалів зараховувались зобов'язаннями по позиці грошей. Крім того, представник просить застосувати строк позовної давності і, з цих підстав, також відмовити в позові.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала і пояснила, що в 2003 році у неї з ОСОБА_3 були добрі сімейні стосунки. Коли ОСОБА_1 передала для чоловіка 1500 грн., вона йому по телефону повідомила про це. Гроші використала на сімейні потреби і ОСОБА_3 проти цього не заперечував. Про будівельні матеріали їй нічого не відомо, вона не знає куди вони були використані, так як, в справи чоловіка не вникала і він з цього приводу з нею не радився. В 2003 році подружжя ОСОБА_1 просили ОСОБА_3 повернути будівельні матеріали, на що він погоджувався. На той час між ними були добрі стосунки.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 3-4 роки тому чув розмову між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу повернення блоків, так як, ОСОБА_2 має намір будуватись. Відповідач казав, що поверне грошима вартість блоків, однак, не погоджувався з ціною, оскільки, коли він їх брав, вони були дешевші.

Свідок ОСОБА_9 показав, що в 2005-2006 роках чув як ОСОБА_5 казав ОСОБА_1, що розрахується за будівельні матеріали. Пізніше відмовився, посилаючись на те, що вони подорожчали.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з неправомірним набуттям відповідачем ОСОБА_5 за рахунок позивачів будівельних матеріалів( будівельних блоків ФС-4 в кількості 60 шт.) та безпідставним їх зберіганням у себе.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 року, суд вважає що ці правовідносини регулюються ст.ст.1212-1213 ЦК України від 16.01.2003 року, так як, вони виникли під час дії ЦК України від 18.07.1963 року, ате продовжують існувати після набрання чинності діючим ЦК України.

Згідно п.6 вказаних Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного Кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено, що у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були будівельні блоки ФС-4 в кількості 60 шт., які в середині червня 2003 року ОСОБА_3, без відома позивачів, вивіз з подвір'я їх домоволодіння, що знаходиться в с.Кривин Славутського району Хмельницької області і використав для власних потреб. Після неодноразових розмов з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обіцяв повернути будівельні блоки до серпня 2008 року, однак після чергової розмови, у вказаний період, відмовився.

Відповідач ОСОБА_5 не заперечує проти того, що забрав у позивачів блоки та використав на будівництво власного кафе, однак вважає, що це був усний договір позики і він нічого не повинен повертати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки. ОСОБА_1 позичила у нього 1800 грн., які не віддала, тому зобов'язання по позиці будівельних матеріалів зараховувались зобов'язаннями по позиці грошей.

Визнавши факт набуття будівельних матеріалів, доказів укладення договору позики відповідач не надав.

Відповідно до ч.І ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір, неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

4.1 ст.218 ЦК України передбачено, що правочин, укладений без додержання письмової форми не може грунтуватися на показах свідків.

Таким чином факт позики ОСОБА_5 будівельних матеріалів у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді не доведений.

Факт вивезення будівельних блоків відповідачем з подвір'я домоволодіння позивачів

у с.Кривин Славутського району визнаний Костючеком.С.В., а тому доказуванню не підлягає у відповідності до ч.І ст.61 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що будівельні блоки, які ОСОБА_3 взяв у позивачів використані для будівництва об'єкта нерухомості в підвальному приміщенні кафе «БГОН 8ТОР».

Оскільки на вимогу ОСОБА_2 відповідач будівельні блоки не повернув, він таким чином набув і зберігає їх без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.І ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч.2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що на час вирішення спору, спірні блоки використані ОСОБА_3 на будівництво нерухомості, а позивачі просять стягнути їх вартість. Тому позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивачів вартість будівельних матеріалів в сумі-18720,00 гривень ( за 60 шт. будівельних блоків ФС(ФСБ 24.4.6.), яка визначається на момент розгляду судом даної справи, відповідно до наданого позивачами рахунку №27 від 21.04.2010 року, виданого ТОВ «Будіндустрія УБ ХАЕС», який відповідач та його представник належними доказами не спростували.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 та його представника з приводу того, що зобов'язання по позиці будівельних матеріалів зараховувались зобов'язаннями по позиці грошей ОСОБА_1 у ОСОБА_3, так як, позика є договірним зобов'язанням і таке зарахування повинно було бути обумовлене в договорі, укладеному між сторонами в письмовій формі. Відсутність такого договору свідчить про безпідставність посилань відповідача, на вказані вище зарахування зобов'язань по позиці, між сторонами.

Крім того, суд вважає, що відповідати за позовом повинен лише відповідач ОСОБА_3, оскільки, позивачі не заявляють позовних вимог до ОСОБА_4 і судом не встановлено, що остання неправомірно набула, або зберегла разом з ОСОБА_3 за рахунок позивачів будівельні матеріали.

Ч. 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як вказано вище, судом не встановлені договірні відносини між сторонами з приводу позики будівельних матеріалів, тому підстав для задоволення позову до ОСОБА_10 немає.

Що стосується вартості будівельних блоків, яка підлягає стягненню з відповідача, то в справі відсутні будь-які докази того, що дослідженні експертом блоки є саме тими блоками, що їх ОСОБА_3 взяв у позивачів. Покази свідків ОСОБА_11 і Лавринюка не є достатнім підтвердженням того, що саме блоки ОСОБА_1М та ОСОБА_2 були використані при будівництві кафе, так як, із показів вказаних свідків вбачається, що блоки були привезенні ОСОБА_3 з двох різних місць і в різні дні. Враховуючи названі обставини, суд вважає, що відповідач не надав суду належні докази, які б підтверджували, що некондиційні блоки, які бачили свідки, належать саме позивачам ОСОБА_2.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обгрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Судом було встановлено, що позивачі пропустили строк для звернення до суду з поважних причин, тому він підлягає поновленню. В поданій до суду заяві ОСОБА_3 вказує, що в серпні 2008 року повідомив ОСОБА_2 про те, що не поверне будівельні матеріали. До цього часу підстав звертатись до суду у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було, так як. вони з відповідачами є куми і ОСОБА_5 обіцяв, що в добровільному порядку поверне блоки, або їх вартість.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81,84.88, 209, 212, 213, 214-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

З

Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк звернення до суду і визнати його пропущеним з поважних причин.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартість будівельних матеріалів в сумі-18720,00 гривень ( за 60 шт. будівельних блоків ФС(ФСБ 24.4.6.), по 9360,00 грн. для кожного, що становить половину вартості будівельних матеріалів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі- 187,20 грн. та 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Повернути ОСОБА_1 сплачену, 30.07.2009 року, суму коштів на оплату судового збору у більшому розмірі, в сумі -64 грн. 17 коп. Одержувач платежу:22090100 УДК м.Нетішин, рахунок №31418537700004, банк отримувача ГУДКУ у Хмельницькій області, код 815013

В позові до ОСОБА_4 про стягнення вартості будівельних матеріалів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду, через Нетішинський міський суд, протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кулеша Л.М.