Постанова

від 27.05.2010 по справі 5/365-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. Справа № 5/365-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Кравець Т.В. , судді Гончар Т.В., Шутенко І.А.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача: -ОСОБА_1, за довіреністю № 59/10 від 28.12.2009 року,

відповідача:-ОСОБА_2, за довіреністю № 160 від 13.01.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 839С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі № 5/365-08

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

про стягнення 226390,09 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі № 5/365-08 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 226390,09 грн. пені; судові витрати: 2263,90 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення в частині стягнення 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків та 100483,20 грн. річних.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, задовольнити заяву ТОВ "Сумиобленерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Сумської області по справі № 5/365-08.

Скаргу обгрунтовує, зокрема тим, що при оцінці доказів в частині розрахунку суми, яка підлягає до стягнення з відповідача у якості пені, суд не дотримався вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, правильність зробленого позивачем розрахунку грошової суми не перевірив, відповідних розрахунків не навів і не встановив чи передбачали сторони інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення платежу, а якщо передбачали, - то який саме і чи відповідає цей порядок вимогам діючого законодавства. Крім того, суд всупереч вимог ст.ст. 4 7 , 43 ГПК України, стягуючи пеню за період з 25.01.2008 по 25.07.2008, тобто за шість місяців, що передували зверненню позивача до суду, не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо прострочення виконання зобов'язання по кожному акту приймання-передачі послуг по транспортуванню природного газу окремо, хоча ця обставина має істотне значення для встановлення початку і закінчення перебігу строку позовної давності та визначення 6-місячного періоду, за який може бути стягнута неустойка. Також при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач в розумінні ст. 121 ГПК України не надав доказів того, що має місце винятковий випадок, який ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення відповідачем. Однак, при зверненні до суду заявником було дотримано вимоги ст. 121 ГПК України щодо обгрунтування наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і були надані докази того, що станом на 02.11.2009р. кредиторська заборгованість заявника становить 20610600,00 грн., а дебіторська- 28548352,00 грн., значна кількість якої виникла внаслідок незадовільної оплати населенням та підприємствами м.Суми за спожиті послуги з теплопостачання.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що п. 7.5 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом. Оскільки сторони вільні у визначенні умов договору, то вони мають повне право визначити порядок та термін протягом якого здійснюється нарахування пені, що і було зроблено сторонами. Щодо відхилення заяви відповідача про надання відстрочки, то посилання відповідача на важкий фінансовий стан є безпідставним, оскільки важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду. Тяжкий фінансовий стан за змістом ст. 121 ГПК України не є винятковими обставинами та підставами для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2008р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиобленерго" про стягнення 2073245,26 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків, 100483,20 грн. 3% річних, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов обгрунтовано тим, що 29.12.2006р. між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", постачальником, та ТОВ "Сумитеплоенерго", покупцем, укладено договір № 06/06-1690 ТЕ-29 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2007р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.

Відповідно до п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводяться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи, зокрема копіями актів приймання-передачі природного газу підтверджується факт отримання відповідачем природного газу на загальну суму 41517338,29 грн.

Однак, порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2073245,26 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2008р. позов задоволено. З відповідача стягнуто 2073245,26 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків, 100483,20 грн. 3% річних, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 02.07.2009р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2009, рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008 у справі № 5/365-08 скасовано в частині стягнення грошової суми пені у розмірі 226390,09 грн., а справу в цій же частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В іншій частині ці ж судові рішення залишені без змін.

Таким чином, вимогами позивача є стягнення 226390,09 грн. пені за прострочку виконання зобов'язання.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожень день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Дана стаття за своєю природою має диспозитивний характер.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, господарюючим суб'єктам надається право вибору: використати вже існуючі норми законодавства для регламентації своїх стосунків або встановити на власний розсуд положення для врегулювання відносин у сфері господарювання.

Крім того, сторони вільні у визначенні умов договору та мають право визначити порядок та термін протягом якого здійснюється нарахування пені.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив нарахування пені за період з 25.01.2008р. по 25.07.2008р.

Розмір простроченого платежу за зазначений період склав 2073245,26 грн., при тому, що прострочено оплату за 182 дні.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, право позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 25.01.2008р. по 25.07.2008р. в сумі 226390,09 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими.

02.11.2009р. відповідач подав до суду першої інстанції заяву про відстрочку виконання рішення по справі № 5/365-08 від 23.10.2008р. у відповідності до якого з ТОВ В«СумитеплоенергоВ» було стягнуто заборгованість в сумі 2073245,26 грн., 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків та 100483,20 грн. річних.

27.01.2010р. відповідач подав доповнення до заяви про відстрочку виконання рішення у відповідності до вимог якого просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008р. по справі № 5/365-08 в частині стягнення 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків та 100483,20 грн. річних до 01.01.2011р.

Заяву обґрунтовував тим, що ним не було своєчасно виконано рішення суду від 23.10.2008р. по справі № 5/365-08 в зв'язку зі складною фінансовою ситуацією, що склалася на підприємстві ТОВ В«СумитеплоенергоВ» , а саме, наявністю значного боргу перед підприємствами, які є виконавцями робіт і постачальниками сировини, що використовується в технологічному режимі (виробництво теплової енергії і гарячої води). Також, як зазначено в заяві ТОВ В«СумитеплоенергоВ» в добровільному порядку частково виконало рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008р. по даній справі в частині сплати 2073245,26 грн. суми заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 15.10.2008р.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, виходячи зі змісту даної норми, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність виняткових обставин.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 В«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» , при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України та ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тому, посилання відповідача в заяві на наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий фінансовий стан, за змістом ст. 121 ГПК України не є підставою для відстрочення виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач здійснює господарську діяльність та отримує за її результатами певний прибуток, а також, те, що в разі відстрочення судом даного рішення, може значно погіршитися фінансовий стан позивача, тому, вірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення по даній справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 15.02.2010 року по справі № 5/365-08 в частині стягнення 226390,09 грн. пені та відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Сумської області слід залишити без змін. Однак, суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення по справі, стягнув з відповідача 2263,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008р., залишено без змін постоновою Вищого господарського суду від 02.07.2009р. в частині стягнення 2073245,26 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 840689,62 грн. інфляційних збитків, 100483,20 грн. 3% річних, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тому, розподіл господарських витрат вже відбувся і господарський суд Сумської області при новому розгляді справи в частині стягнення грошової суми пені у розмірі 226390,09 грн. не повинен був додатково стягувати судові витрати, тобто з відповідача було помилково стягнуто 2263,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.02.2010р. у справі № 5/365-08 в частині стягнення 226390,09 грн. пені та відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення залишити без змін. В частині стягнення 2263,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу рішення господарського суду Сумської області від 15.02.2010р. у справі № 5/365-08 скасувати.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя Кравець Т.В.

Судді Гончар Т.В.

ОСОБА_3

Повний текст постанови підписаний 17.05.2010р.