Рішення

від 19.10.2009 по справі 36/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/334

19.10.09

За позовом            Дочірнього підприємства «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»

До                                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»

про                                   стягнення  2 232,80 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача         Селіванов О.В. по довіреності № 10 від 08.01.2009р.

Від відповідача     не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»2 232,80  грн., із яких 2 048,90 грн. основного боргу, 183,90 грн. пені за прострочку платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду, та утримання при будинкової території № 766 від 01.01.2007р., не сплатив оплатив позивачу надані комунальні послуги за період з листопада 2007 року по грудень 2007 року, у зв'язку  з чим виник борг в сумі 2 048,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/334, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009р.

В судовому засіданні 19.10.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 07.08.2009р. та від 14.09.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2009р. та від 14.09.2009р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД, № 021520, наданій представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»в особі ЖУ «Лівобережне»(далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»(далі відповідач, споживач) було укладено договір про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду, та утримання при будинкової території № 766 від 01.01.2007р.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги на нежиле приміщення, передане споживачу під офіс загальною площею 110,51 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Возз'єднання, 5-б.

Строк дії даного договору сторони визначили з 01.01.2007р. до 31.12.2007р. (п. 9 договору).

Сторони дійшли згоди (додаток до договору), що розмір експлуатаційних витрат складає 340,37 грн., без ПДВ, плати за землю –101,85 грн., без ПДВ, за холодну воду, гарячу воду, опалення споживач сплачує згідно виставлених табуляграм, а за електроенергію –згідно показників лічильника.

Відповідно до п. 2 договору споживач зобов'язався оплатити отриманий рахунок за комунальні послуги, відшкодування вартості землі не пізніше 5 днів з дня отримання рахунку незалежно від фінансових результатів своєї господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 017/65 за листопад 2007 року від 05.11.2007р. на суму 2 384,44 грн., та рахунок-фактуру № 019/64 за грудень 2007 року від 31.12.2007р. на суму 1 322,76 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати комунальних послуг, відшкодування плати за землю за період з листопада 2007 року по грудень 2007 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 2 048,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду, та утримання при будинкової території № 766 від 01.01.2007р. в частині оплати наданих комунальних послуг та плати за землю за період з листопада 2007 року по грудень 2007 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 2 048,90 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду, та утримання при будинкової території № 766 від 01.01.2007р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 048,90 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 183,90 грн. пені задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Позовна давність в один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України,  застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, перебіг позовної давності по стягненню неустойки по договору про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду, та утримання при будинкової території № 766 від 01.01.2007р. сплинув ще в 2008 році, в той час як відповідач звернувся з позовом до суду лише 31.07.2009р.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 5-б, код ЄДРПОУ 30964562) на користь Дочірнього підприємства «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 90 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.