Постанова

від 20.12.2011 по справі 5010/1387/2011-22/56

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа № 5010/1387/2011-22/56

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Плюс Банк»від 10.10.2011 р. № 05-1682

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 р.

у справі № 5010/1387/2011-22/56

за позовом ТзОВ «Європейські будівельні технології», м.Івано-Франківськ

до відповідача-1 ПАТ «Плюс Банк», м.Івано-Франківськ

до відповідача-2 ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150», смт.Отинія Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.

про визнання недійсним договору про відкриття револьверної кредитної лінії від 28.03.2005 р., укладеного між ВАТ «АКБ «Прикарпаття»і ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150»

За участю представників сторін:

від позивача -не з»явився;

від відповідача-1 -ОСОБА_2 (представник, довіреність від 17.10.2011 р. № 05-1739 у матеріалах справи, а.с.136),

від відповідача-2 - не з»явився

Представнику відповідача-1 розВ»яснено його права й обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів від відповідача-1 не поступало.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. у справі № 5010/1387/2011-22/56 у задоволенні заяви ТзОВ «Європейські будівельні технології»про відвід колегії суддів: Краєвської М.В. (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_1 відмовлено з зазначених у ній підстав.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від відповідача-1 в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 р. у справі № 5010/1387/2011-22/56 (суддя Малєєва О.В.) відмовлено в задоволенні позову повністю (а.с.98-99).

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що договір про відкриття револьверної кредитної лінії є неукладеним, а тому дана обставина є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання його недійсним.

Відповідач-1 з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.118-120), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з мотивів безпідставності позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються в основному на тому, що викладений у мотивувальній частині рішення висновок господарського суду про те, що договір про відкриття револьверної кредитної лінії від 28.03.2005 р. є неукладеним (таким, що не відбувся) (ч.8 ст.181 ГК України) через відсутність у ньому мети кредиту, а тому це є підставою відмови у визнанні його недійсності, є наслідком неправильного застосування норм матеріального права в частині недоведеності обставин, які мають значення для справи, та надає можливість позивачу та відповідачу-2 стверджувати, що факт неукладення договору вже встановлений судом.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. відповідачем долучено до матеріалів справи докази зміни найменування (правонаступництва) з ПАТ «Плюс Банк»на ПАТ «Ідея Банк», а саме: зміни до статуту ПАТ «Плюс Банк»зареєстровані 13.10.2011 р., № запису 14151050017026179, відповідно до п.1.1 яких ПАТ «Ідея Банк»виникло внаслідок зміни назви ПАТ «Плюс Банк»згідно з рішенням загальних зборів акціонерів банку (протокол № 35 від 11.08.2011 р.) і є правонаступником всіх його прав і обов»язків (супровідний лист від 12.12.2011 р. № 9745), а також виписку серії ААБ № 746006 від 18.10.2011 р. з ЄДРПОУ ПАТ «Ідея Банк».

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача-1, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Плюс Банк»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 р. у справі № 5010/1387/2011-22/56 про відмову в позові залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини встановлену судом першої інстанції обставину щодо неукладеності договору про відкриття револьверної кредитної лінії від 28.03.2005 р., укладеного між ВАТ «АКБ «Прикарпаття»і ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150».

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання , правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2005 року між ВАТ «Плюс Банк»у редакції п.1.2 додаткової угоди № 2 (а.с.10) (банк) і ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150»(позичальник) був укладений договір № 691 про відкриття револьверної кредитної лінії на поточні потреби (далі -кредитний договір) (а.с.7-8).

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що підставою для надання кожного траншу кредиту є лист позичальника із зазначенням бажаної валюти траншу кредиту (гривня, долар США, євро) і документ, що підтверджує цільове використання кредиту.

Таким чином, обов»язок довести цільове використання кредиту (поточні потреби) покладається на позичальника.

Також пунктом 7.2 кредитного договору передбачено право банку перевіряти цільове використання кредиту на місці в позичальника.

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 30.03.2010 р. (а.с.10) сума кредиту на поточні потреби становить 1 335 000 грн., терміном до 22.03.2015 р., із сплатою 23 % річних за користування траншами кредиту в гривні.

30.03.2010 р. між ПАТ «Плюс Банк»(кредитор), ТзОВ «Європейські будівельні технології»(поручитель) і ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150»(боржник) був укладений договір поруки (далі -договір поруки), відповідно до п.4 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов»язань, забезпечених порукою за даним договором, у розмірі наданого боржнику кредиту в сумі еквівалентній 1 335 000 грн. (а.с.11).

Згідно з п.5 договору поруки поручитель зобов»язується в терміни, зазначені в п.3 даного договору, виконати замість боржника обов»язки останнього перед кредитором.

Відповідно до п.8 договору поруки поручитель заявляє, що з умовами кредитного договору він ознайомлений, вони йому зрозумілі та відомі.

Згідно з п.12 договору поруки останній діє до виконання поручителем зобов»язання, забезпеченого порукою.

На виконання умов кредитного договору за заявами позичальника про надання траншу кредиту від 30.03.2005 р. вих.№ 31 на суму 200 000 грн. (а.с.80) банком перераховано суму кредиту в розмірі 200 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням № 1 від 30.03.2005 р. про видачу кредиту (а.с.70) ;

без дати та без номера на суму 74 519, 5 грн. та 174 439, 09 доларів США (а.с.81) - 74 519, 5 грн. та 174 439, 09 доларів США, що підтверджується 2 ордерами-розпорядженнями № № 2-3 від 30.03.2005 р. про видачу кредиту (а.с.71-72);

від 07.06.2006 р. б/н на суму 3 789, 87 доларів США і 25 361 грн. (а.с.82) - 3 789, 87 доларів США і 25 361 грн., що підтверджується 2 ордерами-розпорядженнями № № 4-5 від 07.06.2006 р. про видачу кредиту (а.с.73-74);

від 07.09.2007 р. б/н на суму 200 000 грн. (а.с.83) - 200 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням № 7 від 07.09.2007 р. про видачу кредиту (а.с.76) ;

від 07.02.2008 р. б/н на суму 300 000 грн. (а.с.84) - 300 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням № 8 від 07.09.2008 р. про видачу кредиту (а.с.77) ;

від 20.03.2008 р. б/н на суму 265 000 грн. (а.с.85) - 265 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням № 9 від 20.03.2008 р. про видачу кредиту (а.с.78) .

Також банком перераховано 135 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням № 6 від 21.03.2007 р. про видачу кредиту (а.с.75) .

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150»від 20.03.2007 р. № 20/3-1, адресована банку, про збільшення ліміту кредитування за кредитним договором до суми 1 335 000 грн. (а.с.86).

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленумом Верховного Суду України 06.11.2009 р. прийнято постанову № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі -Постанова № 9).

Згідно з ч.3 п.2 Постанови № 9 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Аналогічне положення міститься в ч.3 п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111 з наступними змінами та доповненнями (далі - Роз'яснення № 02-5/111), в якому зазначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Оскільки кредитний договір укладений 28.03.2005 р., то при розгляді позову про визнання його недійсним слід застосовувати положення ЦК України.

Частинами 1-4 пункту 8 Постанови № 9 передбачено, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини , суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним .

Договір укладений у простій письмовій формі.

Статтею 1055 ЦК України не встановлено спеціальних вимог щодо такого виду договору - обов»язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Недійсним може визнаватися тільки укладений договір.

Враховуючи фактичні дії сторін, договір є укладеним, а тому будь-які правові підстави для задоволення позову про визнання його недійсним відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Змінити найменування відповідача-1, а саме: з ПАТ «Плюс Банк»(76018, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7; ідентифікаційний код 19390819) на ПАТ «Ідея Банк»(79008, м.Львів, вул.Валова, 11; ідентифікаційний код 19390819) у зв»язку з непроведенням реорганізації чи ліквідації на підставі статуту в редакції від 13.10.2011 р. і виписки з ЄДРПОУ від 18.10.2011 р.

2. Апеляційну скаргу ПАТ «Плюс Банк»задоволити частково.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2011 р. у справі № 5010/1387/2011-22/56 про відмову в позові залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини встановлену судом першої інстанції обставину щодо неукладеності договору про відкриття револьверної кредитної лінії від 28.03.2005 р., укладеного між ВАТ «АКБ «Прикарпаття»і ВАТ «Отинійська пересувна механізована колона № 150».

4. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем, а за перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на останнього.

Стягнути з ТзОВ «Європейські будівельні технології»(ідентифікаційний код 33859883) на користь ПАТ «Плюс Банк»(ідентифікаційний код 19390819) 42, 5 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_4Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин