Постанова

від 21.07.2011 по справі 17/241

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11 Справа № 17/241

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна-компанія В«Комфорт-Інвест»№ 334 від 16.06.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2011р.

у справі № 17/241

за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ВТБ Банк», м. Київ в особі Відділення «Львівська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк м. Львів

до відповідача 1 Закрите акціонерне товариство (далі ЗАТ) «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів»м. Кам'янка-Бузька

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Інвестиційна-компанія «Комфорт-Інвест»м. Львів

про стягнення 636 458,33 дол. США основного боргу, 74 996,03 дол. США прострочених відсотків, 1 364,71 пені за прострочення кредиту та 6 188,33 дол. США прострочених відсотків.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

Постанова оформлена і підписана 17.10.2011р.

Представникам позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвали апеляційного господарського суду), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторін не було позбавлено конституційного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги і перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, а також те, що представництво інтересів сторони у справі не обмежене певним колом осіб і представником скаржника документально не підтверджено обставини, викладені у клопотання, як підстави для відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє клопотання представника скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2011р. у справі № 17/241, суддя Ділай У.І., змінено найменування позивача у справі з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»; уточнені позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ЗАТ «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів»та з ТзОВ «Інвестиційна-компанія «Комфорт-Інвест»на користь Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк»636 458,33 дол. США заборгованості за кредитом, 202 712,02 дол. США заборгованості по відсотках, 35 588,93 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 40 160,84 дол. США пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом; Всього - 914 920,13 дол. США; 3 193,88 дол. США державного мита.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст.ст. 174, 193, 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 553, 554, 599, 610, 612, 1054 Цивільного кодексу України, зокрема, тим, що відповідачами не подано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, чи доказів погашення заявленої до стягнення суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Інвестиційна-компанія «Комфорт-Інвест», відповідач 2, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його прийнятим з неповним зсуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2011р. у справі № 17/241.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги та підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів»та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»про (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с.76) стягнення з відповідача 914 920,93 дол. США, з яких: 636 458,33 дол. США заборгованості по кредиту, 202 712,02 дол. США прострочених відсотків за користування кредитом, 40 160,84 дол. США пені за несплату відсотків, 35 588,93 дол. США пені за несплату кредиту.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 19.12.2007р. між ВАТ ВТБ Банк та ВАТ «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів»укладено кредитний договір №52/01/07 (а.с.а.с.15-17).

Також, 19.12.2007р. між ВАТ ВТБ Банк та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест», укладено Договір поруки №52/01/07/п/1 (а.с.19), відповідно до умов якого поручитель (ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест») поручається перед банком за виконання ВАТ «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів»зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків розмір, термін та умови повернення яких встановлюється кредитним договором №52/01/07 від 19.12.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у тому числі збільшуючими зобов'язання).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику (ВАТ «Кам'янка-Бузький завод продовольчих товарів») грошові кошти (кредит) в розмірі 650 000,00 дол. США під 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами і строком повернення до 19.12.2012р.

У свою чергу, відповідно до п.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, у строк та у порядку встановленому Додатком №1 до договору(а.с.16, зворотня сторона аркуша - а.с.17), а також сплатити банку плату за користування кредитом (п. 4.2).

Як вбачається з меморіального валютного ордеру № TR.13852.1 від 20.12.2007р. (а.с.18), позивачем надано відповідачу 1 кошти в сумі 650 000,00 дол. США (що становить 3282500,00 грн.) на виконання умов кредитного договору №52/01/07 від 19.12.2007р.

Тобто факт отримання відповідачем 1 коштів підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами позичальник повинен сплачувати щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця.

У п.4.4 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за його користування незалежно від настання строку виконання зобов'язання у разі, зокрема, несплати процентів за користування кредитом.

Однак, як відзначив позивач, відповідач 1 своїх зобов'язань за договором належно не виконував: не сплачував кредит та відсотки за його користування у термін, визначений графіком погашення кредиту (згідно з Додатком №1 до кредитного договору №52/01/07 від 19.12.2007р.), у результаті чого, відповідно до п.4.4 кредитного договору, у нього виникло зобов'язання достроково погасити суму кредиту, заборгованість по якому за станом на 02.12.2009р. становить 636 458,33 дол. США. Заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 01.02.2009р. по 02.12.2009р. становить 202712,02 дол. США.

Доказів, які б підтверджували протилежне відповідачами суду не подано; не спростовує факту прострочення погашення кредиту і скаржник в апеляційній скарзі.

З посиланням на ст. 546 ЦК України та п. 9.2 Кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту на суму 35588,93 дол. США, та пеню за порушення строків сплати відсотків на суму 40160,84 дол. США.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору №52/01/07 від 19.12.2007р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач належно не виконав, відтак позовні вимоги в частині стягнення 636 458,33 дол. США. заборгованості за кредитом та 202 712,02 дол. США. заборгованості по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Крім того, п. 9.2 кредитного договору сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань по оплаті кредиту та/або інших платежів згідно з умовами кредитного договору більше трьох банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Із врахуванням положень вищенаведених норм, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції (пеня за несвоєчасне повернення кредиту на суму 35 588,93 дол. США та пеня за порушення строків сплати відсотків на суму 40 160,84 дол. США) на підставі п.9.2 кредитного договору.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 цієї статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п.4 Договору поруки № 52/01/07/п/1 від 19.12.2007р. у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що заборгованість по кредиту, по відсотках за користування кредитом, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків по кредиту підлягають до стягнення з відповідача 1 (позичальник) та відповідача 2 (поручитель) солідарно.

Відповідач 1 доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом суду не подав.

Щодо твердження скаржника (відповідача 2) про те зокрема, що судом не досліджено, і, як наслідок, не взято до уваги те, що отриманий відповідачем 1 кредит, окрім поруки було забезпечено і іншими видами забезпечення виконання зобов'язання зокрема іпотекою об'єктів нерухомості, що входять у майновий комплекс позичальника, то суд апеляційної інстанції відзначає, наступне.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»містить положення (ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ч.1 ст.1051 ЦК України) відповідно до яких позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, у цьому випадку банк (кредитор та іпотекодержатель) подавши позов про стягнення суми боргу за кредитним договором, дотримався черговості вимог, встановлених ст.12 Закону України «Про іпотеку», а саме: спочатку вимагає дострокового виконання основного зобов'язання.

Скаржником, у свою чергу, не подано суду доказів вчинення банком дій щодо одночасного стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2011р. у справі № 17/241, а апеляційну скаргу ТзОВ «Інвестиційна-компанія «Комфорт-Інвест»- без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.