Постанова

від 22.06.2010 по справі 29/69

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.06.10 Справа № 29/69

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) -ОСОБА_3 -представник

від відповідача -ОСОБА_4 -представник

від третьої особи -ОСОБА_5 -представник

розглянув апеляційну скаргу ВАТ Акціонерної страхової компанії «Дністер», м. Львів б/н від 20.04.2010 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2010 р.

у справі № 29/69

за позовом ВАТ Акціонерної страхової компанії «Дністер», м. Львів

до відповідача ОСОБА_6 районної державної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 міська рада

про стягнення 13 381, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 07.04.2010 р. у справі № 29/69 відмовлено у задоволенні позову ВАТ АСК «Дністер», м. Львів до ОСОБА_6 районної державної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, м. Львів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради про стягнення 13 381, 18 грн. страхового відшкодування в регресному порядку.

Рішення суду мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували б, що дорожньо-транспортна пригода та збитки настали внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_6 районної адміністрації, а стягнення 280 грн., сплачених спеціалісту -експерту, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що наявність таких витрат є необхідними та обов'язковими для відновлення його прав.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, посилаючись на те, що одними з основних обов'язків органів місцевого самоврядування в частині управління функціонування і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів на підставі п.п. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги»є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них державними стандартами та нормами. Згідно п.п. 1, 2, 4 ст. 21 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному законодавством, несуть відповідальність за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до чинних норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів та відшкодовують збитки користувачам цих вулиць і доріг, що виникли через їх незадовільний стан.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивачем не доведено бездіяльність ОСОБА_6 районної державної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, а також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б те, що ДТП сталася саме через невиконання органами виконавчої влади своїх обов'язків або внаслідок незадовільного стану дороги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що ОСОБА_7 є власником автомобіля НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІНА № 481238, видане ОСОБА_1 МРЕВ ДАІ ГУ МВСУ 18.06.2002 р.

Між ВАТ Акціонерної страхової компанії «Дністер», м. Львів (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено договір про страхування наземного транспорту № 114-3202/531-05 від 08.12.2005 р., згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобам. Таким транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_1.

Як вбачається з довідки відділу Державної автомобільної інспекції від 13.10.2006 р. № 9/1-2995СК 06.10.2006 р., о 23.20 год. у м. Львові по вул. Окружній, 72, сталася дорожньо-транспортна пригода: водій автомобіля НОМЕР_1 заїхав у вибоїну в проїзній частині дороги, в результаті чого пошкодив належний йому автомобіль.

На виконання ремонтних робіт ДП «Ніко-Захід», яке повинно здійснювати ці роботи, виставило рахунок витрат на ремонтні роботи №1436 від 06.11.2006 р. на суму 13 678, 65 грн.

Страховою компанією складено страховий акт № 32-277-06/114-3202/531-05-03/06, затверджений головою правління 12.12.2006 р., яким визначено суму матеріального збитку з врахуванням зносу - 12 419, 68 грн. Зазначена сума ґрунтується на висновку спеціаліста № 622/06 експертного автотоварознавчого дослідження згідно листа АСК «Дністер», складеного 28.11.2006 р.

Після проведення додаткового огляду ДП «Ніко-Захід»виставлено рахунки № 1641 від 27.12.2006 р. на суму 1 012 грн., № 1642 від 27.12.2006 р. на суму 792 грн., а позивачем складено ще один страховий акт № 32-277-06/114-3202/531-05-03/06, затверджений головою правління 11.01.2007 р., яким визначено матеріальний збиток з урахуванням зносу в розмірі 14 177, 48 грн. Збільшення суми збитку підтверджено висновком спеціаліста № 683/06 експертного автотоварознавчого дослідження згідно листа АСК «Дністер», складеного 29.12.2006 р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилалися телеграми з пропозицією скерувати повноважного представника для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, про що свідчать телеграми та повідомлення про вручення телеграм (а. с. 36 - 38, 54 - 55).

Судом встановлено, що позивачем виплачено ДП «Ніко-Захід»1 651, 85 грн. (15.01.2007 р.), 8 000 грн. (21.11.2006 р.), 3 449, 33 грн. (18.12.2006 р.), разом - 13 101, 18 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки.

Крім цього, позивачем сплачено 280 грн. (копія банківської виписки долучена до матеріалів справи) фізичній особі -підприємцю ОСОБА_8 -спеціалісту, який проводив експертне дослідження автомобіля.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Органом місцевого самоврядування у м. Львові є ОСОБА_1 міська рада, яка формує міський бюджет, ним розпоряджається, у власності якої є визначена у позовній заяві вулиця Окружна у м. Львові.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002 р. № 304 «Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій», передбачено відділам комунального господарства районних адміністрацій прийняти на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній. Вулиця Окружна у м. Львові перебуває на балансі ОСОБА_6 районної адміністрації, та оскільки вона є самостійною юридичною особою, тому може нести відповідальність за майно, яке знаходиться на її балансі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували б, що дорожньо-транспортна пригода та збитки настали внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_6 районної адміністрації.

Відповідно до п. 2.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та ім'я очевидців, чекати прибуття працівників міліції. Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відділу Державної автомобільної інспекції лише 13.10.2006 р., а дорожньо-транспортна пригода настала 06.10.2006 р. Згідно Правил дорожнього руху, потерпілий (застрахований) повинен негайно звернутися до органу чи підрозділу міліції для фіксування місця події. Таким чином, минуло 7 днів після настання цієї події, тобто протокольно оформлена в день настання не була. Представники ОСОБА_6 районної адміністрації на місце події 06.10.2006 р. не викликались.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Проте, позивачем не вказано, якими рішеннями, діями або бездіяльністю ОСОБА_6 районної адміністрації завдана шкода.

Матеріалами справи підтверджується, що страховою компанією виплачено 13 101, 18 грн. за ремонт застрахованого автомобіля НОМЕР_1. Тому вимоги про стягнення 280 грн., сплачених спеціалісту -експерту, є необґрунтованими, оскільки такий огляд транспортного засобу проведений страховою компанією з власної ініціативи з метою виконання свого обов'язку по договору страхування, предметом якого є вказаний вище автомобіль.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.04.2010 р. у справі № 29/69 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ Акціонерної страхової компанії «Дністер», м. Львів -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.