Рішення

від 30.11.2010 по справі 27/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10 Справа№ 27/140

за позовом Дочірної компанії „УкргазвидобуванняВ» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз УкраїниВ» від мені якої діє філія газопромислове управління „ЛьвівгазвидобуванняВ» , м.Львів

до відповідача Державного комунального підприємства „Центральна районна аптека № 171 м.Ст.СамбірВ» , м.Старий Самбір

про стягнення 12 641,92 грн.

Суддя Судова-Хомюк Н.М.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 2-53д від 23.12.09р.)

від відповідача : ОСОБА_2 - представник

Суть спору

Розглядається справа за позовом Дочірної компанії „УкргазвидобуванняВ» Національної акціонерної компанії „Нафтогаз УкраїниВ» від мені якої діє філія газопромислове управління „ЛьвівгазвидобуванняВ» , м.Львів до Державного комунального підприємства „Центральна районна аптека № 171 м.Ст.СамбірВ» , м.Старий Самбір про стягнення 12 641,92 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 15.11.2010р. призначив розгляд справи на 30.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у заяві, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини позову, повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.2010 р.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, суд встановив наступне.

Позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання аптеки, що знаходиться в с.Міженець Старосамбірського району Львівської області за період з жовтня 2008 р. по квітень 2010 р. включно на загальну суму 7852,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії з жовтня 2008 р. по квітень 2009р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р.

На підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії позивач надав рахунки за використану теплову енергію (копії яких містяться в матеріалах справи), які відповідачем не оплачені. У зв’язку з чим у нього за період з жовтня 2008 р. по квітень 2009р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. станом на 08.07.2010 р. виникла перед позивачем заборгованість на суму 7852,20 грн..

09.07.2010 р. позивач на адресу відповідача направив претензію № 2-03-2674-2 з вимогою погасити у 10-денний термін заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на ту обставину, що станом на 04.03.2010р. і до цього часу між позивачем та відповідачем не існувало договірних взаємовідносин, послуги з теплопостачання аптеки № 196 с.Міженець не надавались, за спірний період не було жодного звернення представників позивача про підписання актів виконаних робіт чи наданих послуг з теплопостачання. Стверджує, що акти складені в односторонньому порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 19 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на підставі договору.

Відповідно до ст.24 Закону України „Про теплопостачанняВ» , одним із основних обов’язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач у період з жовтня 2008 р. по квітень 2009р. та з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. не укладав у встановленому законом порядку договір про надання послуг з теплопостачання з відповідачем. Отже, між позивачем та відповідачем стосовно надання послуг з теплопостачання договірні відносини відсутні.

Позивачем не доведено та необгрунтовано факту надання спірних послуг з постачання теплової енергії, в тому числі не надано документи на підтвердження підключення та відключення відповідача до подання теплової енергії в спірному опалювальному періоді.

Крім того, вищезазначені акти прийому-передачі теплової енергії не підписані відповідачем, а тому не можна вважати двосторонніми актами і належним доказом надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 22, 43 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Судова-Хомюк Н.М.